01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.02.2012 № 62/135
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі Царук І. О.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю ВРН 905412 від 08.11.2011 року
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року
у справі № 62/135 (суддя Любченко М. О.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до Колективного малого підприємства «Ставр»
про визнання права власності
Позов заявлено про визнання права власності на Ѕ (половину) кабельної збірки біля житлового будинку №3 по вул. Якубовського у місті Києві, живлення якої виконується від ТП-4300 з використанням існуючої КЛ-04кВ кабелем АВВГ-4*185 кв.мм до ГРЩ ж/будинку №3 та кабелем АВВГ-4*35 кв.мм до розподільчого щита біля опори.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року, повний текст якого підписаний 28.11.2011 року, у справі № 62/135 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що в матеріалах справи відсутні докази будь - якого оспорюваання або невизнання відповідачем права власності позивача на спірну кабельну збірку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року у справі № 62/135 повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що при вирішення спору по суті судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що ухиляння відповідача від надання згоди на підключення позивача до спірної лінії є нічим іншим як невизнанням права власності позивача на спірне майно.
Ухвалою від 29.12.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Кондес Л. О., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/1/4 від 23.01.2012 року до складу судової колегії у справі № 62/135 замість судді Кондес Л.О. введено суддю Баранця О.М.
Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи позивач апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити, оспорюване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на наступні обставини.
25.07.2003 року позивач та відповідач уклали договір на прокладку та використання електричної мережі малими архітектурними формами, за умовами якого сторони дійшли згоди прокласти сумісну електричну лінію для забезпечення електроенергією кіосків позивача та відповідача за адресою: вул. Маршала Якубовського, 3.
На виконання вказаного вище договору сторонами за власний рахунок побудовано кабельну збірку біля житлового будинку №3 по вул. Якубовського у місті Києві, живлення якої виконується від ТП-4300 з використанням існуючої КЛ-04кВ кабелем АВВГ-4*185 кв.мм до ГРЩ ж/будинку №3 та кабелем АВВГ-4*35 кв.мм до розподільчого щита біля опори.
Проте, при спробі позивача підключитись до вказаної збірки АК «Київенерго» відмовило позивачу в цьому, посилаючись на те, що вказане майно належить відповідачеві.
Зазначені обставини і були причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Згідно із ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Зі змісту цих норм вбачається, що закон визначає, як необхідну умову для реалізації особою свого права на захист певного матеріального права, те, щоб вказане право було предметом порушення, невизнання або оспорювання зі сторони іншого суб'єкта спірних відносин. При цьому, у справах про захист цивільного права суб'єкт, дії якого призвели до необхідності судового захисту, має виступати у якості відповідача у справі, оскільки право на захист виникає саме у зв'язку з його діями у спірних правовідносинах.
Відповідачем у такому спорі може бути особа, від якої відповідне право перейшло до позивача (наприклад, держава в особі уповноваженого нею органу, який здійснює передачу майна до статутного фонду товариства тощо) або особа, яка може претендувати на таке право.
Як вбачається зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності у випадках, якщо, по-перше, його право оспорюється, по-друге, його право не визнається, по-третє, у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Цей перелік підстав є вичерпним, за наявності хоча б однієї з цих підстав особа може пред'явити позов про визнання свого права власності.
Таким чином, відповідно до приписів ст.1 ГПК України, ст.15 ЦК України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Згідно із ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Частиною 1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ч. 2 ст. 43 ГПК України ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Ухвалами від 24.10.2011 року та від 09.11.2011 року суд першої інстанції зобов'язав позивача надати докази оспорювання відповідачем права власності позивача на спірне майно.
На виконання вказаних вимог позивачем було надано лист позивача від 20.04.2010 року (а.с. 37), в якому позивач послався на те, що на неодноразові звернення позивача до відповідача за період з січня 2010 року жодних відповідей позивачем не отримано; всі звернення позивача мали лише одну мету - отримати погодження на законне використання позивачем частини спірної кабельної збірки; з 2010 року АК «Київереного» зменшило для позивача ліміти використання електричної енергії мотивуючи це необхідністю внесення змін до договору в зв'язку зі збільшенням використання позивачем електричної енергії до 5 кВт за годину; для внесення відповідних змін до договору з АК «Київенерго» позивачу необхідно отримати нові технічні умови, для чого, в свою чергу, необхідно отримати згоду відповідача; на даний час позивач вимушений оплачувати перевищення договірних величин АК «Київенерго».
З огляду на вказані обставини, позивач у зазначеному листі повідомив відповідача про те, що вимушений буде через суд стягнути з відповідача понесені позивачем збитки.
Як слідує з доданого до матеріалів справи конверту (а.с. 38), зазначений лист повернутий поштовим відділенням позивачу; в повідомленні про вручення поштового відправлення відсутня будь-яка інформація стосовно вручення відповідачу поштової кореспонденції, а також не зазначено про причини повернення поштового відправлення без виконання.
Враховуючи обставини невручення зазначеного листа, а саме, відсутність в матеріалах справи доказів, через що саме вказаний лист не було вручено відповідачу, а також зміст зазначеного листа, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказаний лист не може бути належним доказом невизнання або оспорення відповідачем права власності позивача на спірне майно.
Жодних інших документів, які б свідчили про невизнання або оспорювання відповідачем права власності позивача матеріалів справи не містять.
Наданий позивачем лист Кабельних мереж РМК «Південний» АЕК «Київенерго» № 034/20-204 від 16.11.2010 року, зі змісту якого слідує, що, за даними АЕК «Київенерго», власником спірної збірки є відповідач, жодним чином не свідчить про невизнання відповідачем права власності позивача на спірне майно.
За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів будь-якого оспорювання або невизнання відповідачем прав позивача на кабельну збірку, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог на Ѕ (половину) кабельної збірки біля житлового будинку №3 по вул. Якубовського у місті Києві, живлення якої виконується від ТП-4300 з використанням існуючої КЛ-04кВ кабелем АВВГ-4*185 кв.мм до ГРЩ ж/будинку №3 та кабелем АВВГ-4*35 кв.мм до розподільчого щита біля опори.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва у справі № 62/135 від 23.11.2011 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року у справі № 62/135 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року у справі № 62/135 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 62/135.
Головуючий суддя Калатай Н.Ф.
Судді Баранець О.М.
Пашкіна С.А.