01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"14" лютого 2012 р. Справа № 6/147-11
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу,
представники:
позивача : ОСОБА_2 (дов.№ 15 від 05.01.2012р.),
відповідача: не з'явився.
У грудні 2012 року Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” (далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання та споживання теплової енергії № 1630 від 01.01.2006р., щодо сплати вартості отриманої теплової енергії за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачений договором. У зв'язку з цим, на думку позивача, за відповідачем утворився борг у сумі 4544,09 грн, з яких: 3900,55 грн основний борг; 301,71 грн пеня; 231,91 грн інфляційні та 109,92 3% річних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2011р. порушено провадження у справі № 6/147-11 та призначено її до розгляду на 27.12.2011р.
Розгляд справи неодноразово було відкладено з підстав передбачених ст. 77 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2012р. задоволено клопотання позивача та продовжено строку вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.
Представник позивача у судовому засіданні 14.02.2012р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання 14.02.2012р. знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав.
Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його нез'явлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
01.01.2006р. між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” (далі -теплопостачальна організація, позивач у справі) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (далі -споживач, відповідач у справі) було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії № 1630 (далі -договір), відповідно до умов якого (п. 1.) предметом цього договору є надання споживачеві теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції.
Пунктом 2 договору визначено, що теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими витратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами у відповідності з умовами даного договору.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору ціна теплової енергії визначається за тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування. Сума договору складається із сум актів прийому-передачі теплової енергії.
Як визначено сторонами, теплопостачальна організація передає споживачу теплову енергію згідно даних зазначених у додатку № 1, а саме: назви об'єкту, його площі, адреси об'єкту, адреси котельні та теплові навантаження (п. 2.1. договору). Теплопостачальна організація передає споживачу теплову енергію у вигляді опалення та підігріву пари (п. 2.2. договору).
Порядок передачі теплової енергії визначений у п.п. 2.3,.2.4. договору.
Термін дії договору визначено сторонами у п. 10.1. договору.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано теплову енергію за період з лютого 2009р. по квітень 2011р. на загальну суму 3900,55 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Актів приймання-передачі наданих послуг.
З актів приймання-передачі наданих послуг вбачається, що сторонами спору підписано акти без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, та вартості отриманої теплової енергії.
Окрім того, доказом отримання теплової енергії у розмірі 3844,34 грн є підписаний між сторонами графік погашення заборгованості за теплову енергію від 01.08.2010р. по договору на споживання теплової енергії від 01.01.2006р. № 1630.
Зі змісту зазначеного графіку вбачається, що відповідач зобов'язується погасити зазначену заборгованість в строк до 28.02.2011р. згідно графіку, а також в терміни передбачені договором сплачувати поточні нарахування за теплову енергію:
до 30.09.2010р. 640,73 грн,
до 31.10.2010р. 640,73 грн,
до 30.11.2010р. 640,72 грн,
до 31.12.2010р. 640,72 грн,
до 31.01.2011р. 640,72 грн,
до 28.02.2011р. 640,72 грн.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі теплової енергії у відповідності до умов договору.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач свої обов'язки за договором в частині оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, вартість отриманої теплової енергії у розмірі 3900,55 грн не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Таким чином, на час подання позову до суду, вартість неоплаченої відповідачем теплової енергії за договорами становить 3900,55 грн.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Зокрема, особливості договірних відносин постачання енергетичних та інших ресурсів визначаються Законами України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги" тощо.
Згідно зі ст. 24 Закону України “Про теплопостачання”, основним обов'язком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
П. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” закріплено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги (результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил) у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які в установленому законом порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.
Крім цього, згідно з п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Так, відповідно до п. 6.4. договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі рахунку фактури і акту приймання-передачі теплової енергії (розрахункового пакету документів) протягом 5 банківських днів з дати отримання споживачем розрахункового пакету документів.
Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що прострочення виконання обов'язку по оплаті вартості отриманої відповідачем теплової енергії за період з лютого 2009р. по серпень 2010р. за договором настав у такі строки:
на 640,73 грн настав 01.10.2010р.,
на 640,73 грн настав 01.11.2010р.,
на 640,72 грн настав 01.12.2010р.,
на 640,72 грн настав 01.01.2011р.,
на 640,72 грн настав 01.02.2011р.,
на 640,72 грн настав 01.03.2011р., разом 3844,34 у відповідності до графіку погашення заборгованості від 01.08.2010р.
Щодо отриманої теплової енергії у жовтні 2010р. на суму 9,17 грн, що підтверджується актом приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за жовтень 2010р., то прострочення виконання обов'язку по оплаті її вартості у відповідача настав в листопаді 2010р., а по акту приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за квітень 2011р. -в травні 2011р. відповідно (5 днів з дати отримання рахунку та акту).
Відтак, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем порушено вимоги положення п. 6.4. договору (порядок здійснення розрахунків), оскільки, доказів сплати вартості отриманої за договором теплової енергії в повному обсязі відповідач суду не надав.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відтак, факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості спожитої теплової енергії доведено позивачем належними та допустимими доказами.
Таким чином, за відсутністю в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості отриманої теплової енергії за договором у розмірі 3900,55 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором становить -3900,55 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про теплопостачання”, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати за отриману теплову енергію по договору.
Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (3900,55 грн) за договором відповідачем надано не було.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки, станом на день прийняття рішення у справі, відповідач не оплатив надані позивачем послуги, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3900,55 грн заборгованості по сплаті наданих послуг з теплопостачання за періоди з лютого 2009 року по 01квітень 2011 року згідно договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 301,71 грн пені нараховану за такі періоди:
з 01.12.2010р. по 10.06.2011р. на 640,72 грн -50,15 грн пені,
з 01.01.2011р. по 01.07.2011р. на 640,72 грн - 49,87 грн пені,
з 01.02.2011р. по 01.08.2011р. на 640,72 грн - 49,87 грн пені,
з 01.03.2011р. по 01.09.2011р. на 640,72 грн - 50,70 грн пені,
з 01.04.2011р. по 01.10.2011р. на 640,72 грн - 50,42 грн пені,
з 01.05.2011р. по 01.11.2011р. на 640,72 грн -50,70 грн пені.
Як визначено в п. 4.1.9. договору, сторони передбачили нарахування пені у розмірі, встановлену чинним законодавства та договором, у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.
В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд встановив, що він є необгуртованим та підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вже зазначалося вище позивач просить суд стягнути пеню за шість місяців по кожному розміру простроченого платежу з січня, з лютого, з березня, з квітня та з травня 2011р. Однак, при нарахуванні пені позивачем не враховано того, що у заявлений позивачем період з квітня 2011р. по листопад 2011р. розмір простроченого за відповідачем платежу, на який законом дозволено нарахування пені та відповідно до графіку сплати боргу, існував в розмірі 47,04 грн, що підтверджується актом приймання-передачі та рахунком на оплату вартості теплової енергії, а ніяк не 640,72 грн, про що зазначає позивач. При цьому, період за який підлягає задоволенню пеня на суму простроченого боргу в розмірі 47,04 грн, з урахуванням заявленого позивачем періоду, починається з 19.05.2011р. по 31.10.2011р. включно, оскільки прострочення на цю суму боргу обраховується через 5 днів з моменту отримання відповідачем рахунку на оплату теплової енергії згідно п. 6.4. договору.
Відтак, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договорами, графік погашення заборгованості, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, п. 4.1.9. договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», господарський суд здійснив власний розрахунок пені за такою формулою:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
640,7201.12.2010 - 31.05.2011 включно1827.7500 %0.042 %*49.52
640,7201.01.2011 -
30.06.2011 включно1817.7500 %0.042 %*49.25
640,7201.02.2011 -
31.07.2011 включно1817.7500 %0.042 %*49.25
640,7201.03.2011 -
31.08.2011 включно1847.7500 %0.042 %*50.06
47,0419.05.2011 -31.10.2011 включно1667.7500 %0.042 %*3.32
Всього 201,94
Оскільки вірна сума пені, за розрахунком суду, за вказані періоди складає 201,94 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 301,71 грн пені підлягає частковому задоволенню в сумі 201,94 грн. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 99,77 грн пені (301,71 грн -201,94 грн), суд відмовляє.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань щодо проведення розрахунку за отримані послуги, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 109,92 грн та інфляційних втрат у сумі 231,91 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд встановив, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 109,92 грн та інфляційних втрат у сумі 231,91 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3900,55 грн основного боргу, 201,94 грн пені, 231,91 грн інфляційних втрат та 109,92 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” (код 04654336) 3900,55 грн основного боргу, 201,94 грн пені, 231,91 грн інфляційних втрат та 109,92 грн 3% річних, а також 1380,51 грн судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Ф. Черногуз