01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"21" листопада 2011 р. Справа № 4/142-11
Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Електрополімер",
с. Петропавлівська Борщагівка
до Приватного підприємства "Електромашкомплект", с. Берестянка
про повернення майна набутого без достатньої правової підстави
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -предст., дов. від 18.08.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2 -предст., дов. № 1 від 10.10.2011р.;
Дорошенко В.М. -директор;
Обставини справи:
В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 4/142-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Електрополімер" до Приватного підприємства "Електромашкомплект" про повернення майна набутого без достатньої правової підстави.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у спосіб передбачений статтею 181 Господарського кодексу України та статтею 655 Цивільного кодексу України між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого, а також на підставі платіжних доручень (копії в матеріалах справи), позивач сплатив на користь відповідача суму коштів у розмірі 49234,00 грн., однак відповідач у встановлений чинним законодавством строк (ст. 530 ЦК України), своїх зобов'язань щодо поставки товару не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про повернення майна (грошових коштів в розмірі 49234,00 грн.) набутого, на його думку, без достатньої правової підстави.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2011р. було порушено провадження у даній справі, розгляд призначено на 10.10.2011р.
10.10.2011р. відповідач подав письмовий відзив на позов, з якого вбачається, що проти задоволення позовних вимог заперечує. Та просить відмовити в позові.
Ухвалою господарського суду від 10.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 24.10.2011р. та зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення стосовно фактичних обставин поставки ПП “Електромашкомплект” продукції, а також докази в обґрунтування поданих пояснень.
Крім того, в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорбудмонтаж” було направлено судовий запит з проханням надати належним чином завірені копії документів (накладних на отримання продукції, податкових накладних, довіреностей) про отримання продукції від ТОВ “Союз Електрополімер”.
Ухвалою суду від 24.10.2011р. розгляд справи було відкладено та направлено повторно судовий запит Tовариству з обмеженою відповідальністю “Дорбудмонтаж”(м. Харків, пр-т Московський, 137), а також зобов'язано ТОВ “Союз Електрополімер” надати суду письмові пояснення щодо фактичних обставин поставки ПП “Електромашкомплект” продукції.
21.11.2011р. позивачем були подані додаткові пояснення стосовно заявлених позовних вимог.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.
21.11.2011р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представників сторін, суд,
встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Електрополімер" та Приватним підприємством "Електромашкомплект" був укладений усний договір купівлі-продажу.
У відповідності до договору, відповідачем були виставлені позивачу рахунки-фактури № 145 від 06.06.2011р. на суму 57 776,00 грн., № 169 від 25.06.2011р. на суму 19620,00 грн., № 170 від 25.06.2011р. на суму 35000,00 грн. (загальна сума 112396,00 грн.), проте поставлено товар на суму 65961,42 грн.
Позивач, в свою чергу, відповідно до платіжних доручень № 612 від 08.06.2011р., №631 від 29.06.2011р., № 636 від 30.06.2011р., № 645 від 05.07.2011р. сплатив на користь відповідача 49 234,00 грн., однак відповідач, за словами позивача, у встановлений чинним законодавством строк (ст. 530 ЦК України), своїх зобов'язань щодо поставки товару не виконав (труб п/е 90 в обсязі 2396 метрів погонних та труб п/е д.75 в обсязі 1400 метрів погонних), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про повернення майна (грошових коштів в розмірі 49234,00 грн.) набутого, на його думку, без достатньої правової підстави.
Як стверджує відповідач, товар (труби п/е) позивачу були поставлені у встановлені законодавством строки, та факт поставки продукції TOB «Союз Електрополімер» підтверджується податковими накладними про сплату податку на додану вартість за отриману продукцію (труби).
Суд, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до ч. 1 статті 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Пунктом 1 статті 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу, дна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму.
З аналізу правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, вбачається, що сторони уклали усний договір купівлі-продажу, у відповідності до умов якого відповідачем було взято на себе зобов'язання передати товар у власність позивача, а позивачем сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як вбачається з матеріалів справи, в червні 2011 року до відповідача звернувся директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Електрополімер" з приводу постачання приватним підприємством «Електромашкомплект»продукції: труб поліетиленових діаметром 90 та труб поліетиленових діаметром 75, після чого, з директором позивача Андрущенко Ю.В. було досягнуто домовленості щодо умов поставки продукції у наступному порядку: на усне замовлення позивача, відповідач виставляє рахунки-фактури, згідно яких позивач частково оплачує продукцію та потім завантажується продукція.
Судом вставлено, що відповідачем було відпущено позивачеві продукцію (труби п/е) на загальну суму 65961,42 грн., за які позивач розрахувався частково в сумі 49 234,00 грн., про що свідчать оригінали платіжних доручень, наявні в матеріалах справи.
Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. № П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на те керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).
Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України №99 від 16.05.96р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. N 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Пунктом 4 вказаної Інструкції визначено, що довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
Так, як вбачається з поданих відповідачем видаткових накладних № 156 від 30.06.2011р. на суму 8356,82 грн., № 163 від 06.07.2011р. на суму 20 835,70 грн., № 157 від 01.07.2011р. на суму 17505,00 грн., № 137 від 09.09.2011р. на суму 19 263,90 грн., підписаних в односторонньому порядку зі сторони відповідача та скріплених печаткою ПП «Електромашкомплект», відповідач поставив відповідачу товар (труби п/е), що також підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями, виданими на ім'я Андрущенка Юрія Вікторовича, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивачем було отримано товар, визначений у видаткових накладних у встановлені строки та у визначеному законом порядку.
Крім того, у відповідності до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до п. 187.1. статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
З поданих податкових накладних вбачається, що відповідачем було проведено по кожній видатковій накладній, у відповідності до норм чинного законодавства, товар, а саме п/е труби діаметром 75 та 90, де в графі платник податку (покупець) зазначено -ТОВ «Союз електрополімер», у зв'язку з чим вказані накладні свідчать про факт отримання позивачем товару за видатковими накладними № 156 від 30.06.2011р. на суму 8356,82 грн., № 163 від 06.07.2011р. на суму 20 835,70 грн., № 157 від 01.07.2011р. на суму 17505,00 грн., № 137 від 09.09.2011р. на суму 19 263,90 грн.
Крім того, факт оплати позивачем заборгованості за товар підтверджуються поданими відповідачем в судовому засіданні 21.11.2011р. банківськими виписками (копії в матеріалах справи).
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Таким чином, оскільки за результатами розгляду справи, позивачем не доведено факту наявності обставин, з якими останній звернувся до суду, а відповідачем, в свою чергу, подано суду всіх достатніх доказів, які свідчать про необґрунтованість заявлених позовних вимог, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладаються на позивача.
вирішив:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.В. Щоткін
Дата підписання повного тексту рішення: 28.11.2011р.