01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"22" листопада 2011 р. Справа № 8/172-11
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ»ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО», ідентифікаційний код: 22048622, місцезнаходження: 10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8,
до відповідача: державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», ідентифікаційний код: 08358735, місцезнаходження: 09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, буд. 17,
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін
від позивача: юрисконсульт Луганського РЕМ ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 12.04.2011 року за № 08/3920-000002;
від відповідача: не з'явився, -
публічне акціонерне товариство «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ»ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії від 24.09.2010 року за № 237 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 4367,67 грн. (чотири тисячі триста шістдесят сім гривень 67 коп.), пені у сумі 320,87 грн. (триста двадцять гривень 87 коп.), 3-х процентів річних у сумі 62,10 грн. (шістдесят дві гривні 10 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 126,66 грн. (сто двадцять шість гривень 66 коп.) і господарських витрат.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконує умови договору щодо оплати спожитої електроенергії, внаслідок чого у нього станом на 18.10.2011 року виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 4367,67 грн. (чотири тисячі триста шістдесят сім гривень 67 коп.), пені у сумі 320,87 грн. (триста двадцять гривень 87 коп.), 3-х процентів річних у сумі 62,10 грн. (шістдесят дві гривні 10 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 126,66 грн. (сто двадцять шість гривень 66 коп.).
Відповідно до ухвали від 01.11.2011 року порушено провадження у справі №8/172-11 та призначено її розгляд на 22.11.2011 року.
22.11.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 01.11.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень представника Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 22.11.2011 року.
Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»від 15.03.2010 року № 01-08/140, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Аналогічні положення також зазначені у п.п. 3.6 п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 року № 02-5/289.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, дослідивши подані докази, суд -
24.09.2010 року між публічним акціонерним товариством «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ»ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» та державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»укладено договір про постачання електричної енергії від 24.09.2010 року за № 237 (далі за текстом: Договір).
Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник (Позивач) постачає електричну енергію Споживачу (Відповідачу), а споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно із вимогами п.п. 2.2.3. Договору, споживач (Відповідач) зобов'язаний своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючим на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Розрахунковим періодом вважається період з 15 числа по 14 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця). Величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За твердженням Позивача, з його боку умови Договору були виконані в повному обсязі, в той час як Відповідач виконує свої обов'язки неналежним чином, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість станом на 18.10.2011 року у вигляді основного боргу у сумі 4367,67 грн. (чотири тисячі триста шістдесят сім гривень 67 коп.). В якості підтвердження своїх вимог, Позивачем надано суду відповідний розрахунок заборгованості Відповідача, який долучено до матеріалів справи.
Судом встановлено, що з боку Відповідача повідомлень про порушення умов надання послуг з електропостачання та заявок про їх усунення на адресу Позивача не надходило.
Як свідчать матеріали справи, сума основної заборгованості Відповідача перед Позивачем за спожиту електроенергію станом на 18.10.2011 року складає 4367,67 грн. (чотири тисячі триста шістдесят сім гривень 67 коп.). Проте, Відповідач не надав суду доказів сплати основного боргу за Договором перед Позивачем у сумі 4367,67 грн. (чотири тисячі триста шістдесят сім гривень 67 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, Позивач просить на його користь стягнути з Відповідача пеню у сумі 320,87 грн. (триста двадцять гривень 87 коп.), 3-и проценти річних у сумі 62,10 грн. (шістдесят дві гривні 10 коп.), інфляційні нарахування у сумі 126,66 грн. (сто двадцять шість гривень 66 коп.).
Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Господарський кодекс України у ст. 230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.
Відповідно до вимог п. 4.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачені пунктами 7.3. цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком (Додаток № 4). Споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення платежу. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Згідно із п. 7.4. Договору, при відсутності оплати за електричну енергію в терміни, обумовленні в п. 7.3. цього Договору, Постачальник повідомляє Споживача про дату і час відключення чи обмеження споживання електроенергії. На суму, вказану в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, інфляційні та річні згідно з діючим законодавством. Сума нарахованої пені, інфляційні та річні пред'являються споживачу у встановленому законодавством порядку.
За розрахунком Позивача розмір пені становить 320,87 грн. (триста двадцять гривень 87 коп.), розмір 3-х процентів річних становить 62,10 грн. (шістдесят дві гривні 10 коп.) та розмір інфляційних нарахувань становить 126,66 грн. (сто двадцять шість гривень 66 коп.).
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У ст. 3 цього ж Закону передбачено, що розмір пені, встановлений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи наведені у позовній заяві та доданих до неї документах розрахунки суми позову заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 18.10.2011 року складається з основного боргу у сумі 4367,67 грн. (чотири тисячі триста шістдесят сім гривень 67 коп.), пені у сумі 320,87 грн. (триста двадцять гривень 87 коп.), 3-х процентів річних у сумі 62,10 грн. (шістдесят дві гривні 10 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 126,66 грн. (сто двадцять шість гривень 66 коп.).
Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним.
Враховуючи несвоєчасну сплату Відповідачем заборгованості та керуючись п.п. 1.1., 4.2.1., 7.3., 7.4. Договору, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 625 Цивільного кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги Позивача щодо стягнення пені у сумі 320,87 грн. (триста двадцять гривень 87 коп.), 3-х процентів річних у сумі 62,10 грн. (шістдесят дві гривні 10 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 126,66 грн. (сто двадцять шість гривень 66 коп.).
Відповідач в судове засідання не з'явився та заборгованість за Договором в добровільному порядку не сплатив.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.
У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Витрати по сплаті державного мита, відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України, та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, покладаються на Відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 22, 525, 526 Цивільного кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ»ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО»до державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії від 24.09.2010 року за № 237, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», ідентифікаційний код: 08358735, місцезнаходження: 09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, буд. 17, на користь публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ»ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО», ідентифікаційний код: 22048622, місцезнаходження: 10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, заборгованість за Договором про постачання електричної енергії від 24.09.2010 року за № 237 у вигляді основного боргу у сумі 4367,67 грн. (чотири тисячі триста шістдесят сім гривень 67 коп.), пені у сумі 320,87 грн. (триста двадцять гривень 87 коп.), 3-х процентів річних у сумі 62,10 грн. (шістдесят дві гривні 10 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 126,66 грн. (сто двадцять шість гривень 66 коп.), державне мито у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Рішення підписано 22.11.2011 року