01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"24" січня 2012 р. Справа № 8/185-11
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «ВІКТА», ідентифікаційний код: 25587621, місцезнаходження: 03124, м. Київ, провулок Радищева, 2,
до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «КАТРАН-Т», ідентифікаційний код: 30255974, місцезнаходження: 08132, м. Вишневе, вул. Київська, 15,
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, який діє на підставі наказу від 22.04.1998 року за № 1;
від відповідача: ОСОБА_2., який діє на підставі довіреності від 01.08.2011 року, -
28.11.2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного підприємства «ВІКТА»(далі за текстом: Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «КАТРАН-Т»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки від 15.01.2011 року за № 5 у сумі 4328,41 грн. (чотири тисячі триста двадцять вісім гривень 41 коп.), з якої основний борг у сумі 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті гривень 00 коп.) та пеня у сумі 128,41 грн. (сто двадцять вісім гривень 41 коп.).
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що ним було поставлено Відповідачу товар відповідно до договору поставки від 15.01.2011 року за № 5 (далі за текстом Договір) на загальну суму 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті гривень 00 коп.), за який Відповідач не розрахувався в Позивачем, в зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті гривень 00 коп.). В зв'язку з цим Позивач просить стягнути з Відповідача основну заборгованість у сумі 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті гривень 00 коп.) та пеню у сумі 128,41 грн. (сто двадцять вісім гривень 41 коп.).
Відповідно до ухвали суду від 28.11.2011 року порушено провадження у справі №8/185-11 та призначено її розгляд на 13.12.2011 року.
У судове засідання 13.12.2011 року з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 28.11.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 28.11.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 13.12.2011 року розгляд справи відкладено на 10.01.2012 року.
10.01.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвал суду від 28.11.2011 року та від 13.12.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. В судовому засіданні 10.01.2012 року представникам сторін повідомлено про оголошення перерви у справі до 24.01.2012 року.
24.01.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи.
У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 24.01.2012 року.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Враховуючи надані Позивачем і Відповідачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -
відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин постачання, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший термін оплати товару.
Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
15.01.2011 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655, 712 Цивільного кодексу України, був укладений договір поставки за № 5 (далі за текстом: Договір).
За умовами даного Договору, Позивач зобов'язувався поставити Відповідачу товар, а Відповідач зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.
Договір у п.п. 2.1., 2.4. передбачає, що ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи ПДВ та містить у собі вартість пакування, вказується в товарних накладних. При отриманні товару Покупець перевіряє відповідність кількості отриманого товару до кількості товару, зазначеного у видатковій накладній.
Згідно п. 3.1. Договору, перехід до Покупця (Відповідача) права власності на товар відбувається після відвантаження товару уповноваженому довіреністю представнику Покупця (Відповідача).
Відповідно до п. 2.3. Договору, Покупець зобов'язується зробити оплату за товар на протязі 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання товару. Датою отримання вважається дата, вказана на видатковій накладній.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На виконання умов Договору Позивач 22.08.2011 року з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України поставив Відповідачу товар згідно з видатковою накладною від 22.08.2011 року за №РН-В001127 та товарно-транспортною накладною від 22.08.2011 року за № 1127 на суму 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті гривень 00 коп.), який прийнятий Відповідачем з дотриманням п. 2.4. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких зауважень щодо якості, вартості товару та строків поставки останнього, за який Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 2.3. Договору не розрахувався з Позивачем, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за Договором у вигляді основного боргу у сумі 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті гривень 00 коп.).
Суд приходить до висновку, що підписані Відповідачем видаткова накладна від 22.08.2011 року за №РН-В001127 та товарно-транспортна накладна від 22.08.2011 року за № 1127 без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом проданих Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.
Таким чином, Відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати поставленого Позивачем товару не виконав, зокрема, не сплатив 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті гривень 00 коп.), що ним в ході розгляду спору не спростовано.
Станом на 24.01.2012 року заборгованість Відповідачем не погашена. У зв'язку з цим, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість у вигляді основного боргу за Договором, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати товару у сумі 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті гривень 00 коп.), внаслідок чого дані вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь пеню у сумі 128,41 грн. (сто двадцять вісім гривень 41 коп.).
В ході розгляду справи встановлено, що відповідно до вимог п.4.2. Договору, за затримку оплати товару згідно п. 2.3. Покупець (Відповідач) сплачує Постачальнику (Позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день затримки оплати, але не більше 10 % цієї суми.
Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Господарський кодекс України у ст.230 передбачає застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Судом перевірено обґрунтованість нарахування Позивачем Відповідачу за Договорам пені у сумі 128,41 грн. (сто двадцять вісім гривень 41 коп.), в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що Позивач вірно і правомірно нарахував зазначену суму пені Відповідачу, який її обґрунтованість та вірність по суду не спростував.
Відповідачем в добровільному порядку сума пені не погашена.
Суд приходить до висновку, що факт порушення Відповідачем умов Договору по суду Позивачем у справі доведений належними та допустимими доказами, внаслідок чого Позивач має право на стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті гривень 00 коп.) та пені у сумі 128,41 грн. (сто двадцять вісім гривень 41 коп.).
Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України в порядку досудового врегулювання спору направляв Відповідачу претензію від 04.10.2011 року за № 1 з вимогою погасити заборгованість за Договором, яку Відповідач отримав 21.10.2011 року та на яку не відреагував і заборгованість за Договором в добровільному порядку не погасив.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором поставки від 15.01.2011 року за № 5 у сумі 4328,41 грн. (чотири тисячі триста двадцять вісім гривень 41 коп.), з якої основний борг у сумі 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті гривень 00 коп.) та пеня у сумі 128,41 грн. (сто двадцять вісім гривень 41 коп.), є обґрунтованими і доведеними, внаслідок чого підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У судовому засіданні надані Позивачем докази Відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані.
Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1477,50 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят сім гривень 50 коп.).
Позивач довів здійснення ним судових витрат у вигляді судового збору у сумі 1477,50 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят сім гривень 50 коп.), в зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України дані вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов приватного підприємства «ВІКТА»до товариства з обмеженою відповідальністю «КАТРАН-Т»про стягнення заборгованості, -задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КАТРАН-Т», ідентифікаційний код: 30255974, місцезнаходження: 08132, м. Вишневе, вул. Київська, 15, на користь приватного підприємства «ВІКТА», ідентифікаційний код: 25587621, місцезнаходження: 03124, м. Київ, провулок Радищева, 2, заборгованість за договором поставки від 15.01.2011 року за № 5 у вигляді основного боргу у сумі 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті гривень 00 коп.) та пені у сумі 128,41 грн. (сто двадцять вісім гривень 41 коп.), судовий збір у сумі 1477,50 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят сім гривень 50 коп.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Рішення підписано 24.01.2012 року