01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"10" січня 2012 р. Справа № 5/100-11
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Прокурора Деражнянського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області, м. Хмельницький
до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт”, м. Бровари
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Маниковецька сільська рада, Хмельницька обл., с. Маниківці
про стягнення 129215,04 грн.
за участю представників:
прокуратури:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
позивача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
відповідача:ОСОБА_1. -дов. від 16.12.2011р. № 16-12-01
третьої особи:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Прокурора Деражнянського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області (далі -позивач) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” (далі -Відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Маниковецька сільська рада (далі -третя особа) про стягнення на користь третьої особи 129215,04 грн. збитків.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем положень ст.ст. 16, 19 Кодексу України про надра, яке полягало у видобутку підземної води із свердловини для забезпечення виробничих потреб (виробництво спирту етилового ратифікованого) в період з 08.08.2001р. -11.09.2011р, без спеціального дозволу на користування ділянкою надр, що призвело до заподіяння збитків державі в розмірі заявленої до стягнення сумі.
Відповідач присутній в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що відповідач здійснює водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 23.05.2011р. № 002832, який видано державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області на термін з 23.05.2011р. до 29.09.2012р. та який є єдиним документом, на основі якого здійснюється водокористування.
Прокурор, позивач та третя особа, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що неявка прокурора, позивача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності прокурора та представників позивача і третьої особи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Державною екологічною інспекцією з охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області було проведено перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 12.09.2011р. № 221/08.
Зазначеним актом встановлено, що підприємство -відповідач здійснює водокористування із свердловини № 11398/1А за наявності дозволу на спеціальне водокористування від 23.05.2011р. № 002832, який видано державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області на термін з 23.05.2011р. до 29.09.2012р.
Разом з тим, встановивши зазначені обставини інспекція у акті робить висновок, що відповідач здійснює видобуток підземної води із свердловини для забезпечення виробничих потреб (виробництво спирту етилового ратифікованого) в період з 08.08.2001р. -11.09.2011р, без спеціального дозволу на користування ділянкою надр в порушення вимог ст.ст. 16, 19 Кодексу України про надра.
Згідно розрахунку розміру збитків, завданих самовільним використанням водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) відповідачем заподіяно державі збитків у розмірі 129215,04 грн.
Зазначений розрахунок провів державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища в Хмельницький області.
Прокурор та позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилаються на порушення відповідачем вимог ст.ст. 16, 19 Кодексу України про надра, згідно яких надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу; спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.
В той же час, положеннями ч. 3 ст. 3 Кодексу України про надра встановлено, що водні відносини регулюються відповідним законодавством України.
Зокрема, ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України, який є спеціальним законом у сфері водних відносин, встановлено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими актами законодавства.
Відповідно до положень ст. 1 Водного кодексу України водокористування -це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).
Частинами 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Згідно ч. 2 ст. 49 цього ж Кодексу дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення.
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування (ч. 5 ст. 49 Водного кодексу України).
В силу вимог вищепереліченого законодавства єдиним дозвільним документом в сфері спеціального водокористування для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб, за виключенням використання підземних вод для питного водопостачання, є дозвіл на спеціальне водокористування.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.10.2011р. № 11371629, доданого прокурором до позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.10.2011р. № 11492501, зробленого судом, відповідач здійснює діяльність по виробництву дистильованих алкогольних напоїв; виробництво іншої основної органічної хімічної продукції; виробництво етилового спирту із зброджуваних продуктів. Зазначене також викладено в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 12.09.2011р. № 221/08.
Тобто, відповідач здійснює водокористування для промислових (виробничих) потреб, не здійснюючи використання підземних вод для питного водопостачання.
Судом встановлено, що відповідач в період з 08.08.2011р. по 11.09.2011р. здійснював водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 23.05.2011р. № 002832, виданого державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Термін дії цього дозволу встановлений з 23.05.2011р. по 29.09.2012р.
Згідно зазначеного дозволу відповідачу дозволяється водокористування при дотриманні наступних умов: використання води, зокрема, з підземних вод - не більше 169,8 тис.м?/рік, 555,3 м?/добу; використання води на власні потреби, зокрема, на виробничі потреби - 738,7 тис.м?/рік, 2421,8 м?/добу, з них підземних вод -167,7 тис.м?/рік, 548,4 м?/добу
Суд зазначає, що відповідачем не перевищувались гранично допустимі межі об'ємів водокористування, встановлених цим дозволом, що зокрема, підтверджується журналом обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнанням відповідача за період з 01.08.2011р. по 11.09.2011р. та довідкою про використання артезіанської води від 21.09.2011р. № 120, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.
Отже, відповідачем дотримані зазначені вище вимоги законодавства та не перевищені жодні, встановлені цим дозволом, межі водокористування у спірному періоді.
Згідно ст. 1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, підприємством питного водопостачання є суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та виробництво фасованої питної води.
Положеннями ч. 5 ст. 17 Закон України “Про питну воду та питне водопостачання” передбачено, що у разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
Суд зазначає, що вказані норми Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, не регулюють спірні відносини та не застосовуються до них, оскільки дія цього Закону поширюється на суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, до яких не належить відповідач.
З матеріалів, які прокурор та позивач подали суду в підтвердження заявлених вимог не вбачається порушення відповідачем законодавства про надра, зокрема, що відповідач є підприємством питного водопостачання та використовує підземні води для питного водопостачання без спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
В той же час відповідач будучи підприємством, яке здійснює спеціальне водокористування для промислових потреб (виробництво спирту етилового ратифікованого) надав суду докази, які підтверджують наявність у нього дозволу на спеціальне водокористування.
Оскільки, відповідач здійснював господарську діяльність по видобутку підземної води із свердловини для забезпечення промислових потреб (виробництво спирту етилового ратифікованого) в період з 08.08.2001р. -11.09.2011р за наявності дозволу на спеціальне водокористування та він не є підприємством питного водопостачання, твердження прокурора та позивача про те, що відповідачем допущено порушено вимог ст.ст. 16, 19 Кодексу України про надра, яке полягало у видобутку підземної води із свердловини для забезпечення виробничих потреб (виробництво спирту етилового ратифікованого) в період з 08.08.2001р. -11.09.2011р, без спеціального дозволу на користування ділянкою надр, що призвело до заподіяння збитків державі в розмірі заявленої до стягнення сумі є безпідставними та таким що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
З огляду на зазначене позовні вимоги є безпідставними, недоведеними та не підтвердженими належними і допустимими доказами в розумінні статті 34 ГПК України, в зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
В позові відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.