01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"01" грудня 2011 р. Справа № 2-425/2007-17/426-08
01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81
№ 2-425/2007-17/426-08/9-10 01.12.2011 р.
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тур-Гранд”
До фізичної особи ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал”
Третя особа 1. Товариство з обмеженою відповідальністю “Агротрейд”
2. Відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк”
3. Відкрите акціонерне товариство “Броварський завод будівельних
конструкцій”
Про стягнення моральної шкоди, переведення прав та обов'язків покупця та зобов'язання вчинити дії
За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал”
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Тур-Гранд” та фізичної особи ОСОБА_1
Про визнання недійсним договору
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Тур-Гранд” ОСОБА_2 (дов. № 12 від 14.06.2011 р.)
Від ОСОБА_1 не з'явився
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал” не з'явився
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” не з'явився
Від Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” ОСОБА_3 (дов. № 602/11.5.2 від 09.08.2010 р.)
Від Відкритого акціонерного товариства “Броварський завод будівельних конструкцій” ОСОБА_4 (дов. б/н від 17.10.2011 р.)
В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 2-425/2007-17/426-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тур-Гранд” до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал” за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротрейд”, Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк”, Відкритого акціонерного товариства “Броварський завод будівельних конструкцій” про стягнення моральної шкоди, переведення прав та обов'язків покупця та зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тур-Гранд” та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору.
Рішенням місцевого Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.10.2007 р. (суддя Кучма А.Ю.), з урахуванням ухвали місцевого Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.11.2007 р., первісний позов задоволено: стягнуто з ТОВ «Метал»на користь ТОВ "Тур-Гранд" 1000 грн. моральної шкоди; переведено на ТОВ "Тур-Гранд" права та обов'язки покупця за договором № КТ-7/06 від 17.03.2006 р., на підставі якого здійснено відчуження ТОВ "Агротрейд" на користь ТОВ "Метал" 145426 акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" номінальною вартістю 36356,50 грн.; зобов'язано ВАТ "ВТБ Банк", як номінального утримувача акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій", перевести з відповідного рахунку ТОВ "Метал" на відповідний рахунок ТОВ "Тур-Гранд" 145426 акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" номінальною вартістю 36356,50 грн.; в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 р. у справі № 2-425/2007 (судді: Істоміна О.А., Бабакова Л.М., Кравець Т.В.) рішення місцевого Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.10.2007 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду, ТОВ "Метал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.08 р. у справі № 2-425/2007 задоволено частково; рішення місцевого Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.10.2007 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 р. у справі № 2-425/2007 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.
У постанові Вищого господарського суду України від 21.05.08 р. у справі № 2-425/2007 зазначено, що ТОВ "Тур-Гранд" є акціонером ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій". Відповідно до статуту ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" (пункти 5.2, 5.4) при відчуженні акцій акціонери товариства мають переважне право на придбання акцій товариства, а голова правління зобов'язаний письмово повідомити акціонерів про продаж акцій, їх кількість, ціну та інші умови продажу. 18.01.2006 р. між ТОВ "Тур-Гранд" та ОСОБА_1 укладено договір доручення, відповідно до якого остання зобов'язалась від імені та в інтересах ТОВ "Тур-Гранд" вжити юридичні дії з метою забезпечення реалізації права ТОВ "Тур-Гранд" на першочергове придбання акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій", як акціонера цього товариства.
17.03.2006 р. між ТОВ "Метал" (покупець), який не є акціонером ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" та ТОВ "Агротрейд" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити 145426 простих іменних акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 36356,50 грн.
У постанові Вищого господарського суду України від 21.05.08 р. у справі № 2-425/2007 зазначено, що приймаючи рішення та постанову суди виходили з того, що ТОВ "Агротрейд" здійснило продаж акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" не акціонеру товариства, чим порушило першочергове право позивача, як акціонера ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" на купівлю акцій. Проте, із вказаною мотивацією Вищий господарський суд не погодився, виходячи з наступного.
Так, до загальних засад цивільного законодавства відноситься, зокрема, свобода договору (ст. 3 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Закону України "Про власність", ст. 316 ЦК України акції є об'єктами права приватної власності, i відповідно до положень ст. 41 Конституції України суб'єкт права власності на акції має право ними володіти, користуватися i розпоряджатися, тобто може без обмежень їх продавати, обмінювати, дарувати, заставляти, заповідати тощо. Особа може бути обмежена у здійсненні права власності лише у випадках i в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).
ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" за своєю організаційно-правовою формою є відкритим акціонерним товариством.
В силу ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", ст. 154 ЦК України акціонерне товариство діє на підставі статуту. Статтею 4 визначений перелік питань, які повинні обов'язково міститися в установчих документах акціонерного товариства, а також передбачається, що до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 ГК України акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.
Викладене свідчить про те, що положення п. 5.2 статуту ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" не узгоджуються із положеннями чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст. 28 Закону України "Про господарські товариства", ст. 321 ЦК України.
Судами вказані обставини належним чином не досліджувались, юридична оцінка надана не була.
Відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про господарські товариства" до акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.
Законодавство не передбачає обмежень для акціонерів відкритих акціонерних товариств щодо розповсюдження своїми акціями.
Порядок придбання акцій врегульовано ст. 28 Закону України "Про господарські товариства", частина 2 якої передбачає, що акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством.
При цьому, до викладення ч. 2 ст. 28 Закону України "Про господарські товариства" у вказаній редакції Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про господарські товариства" від 23.12.1997 р. № 769/97-ВР попередня редакція передбачала можливість придбати акції у вищевказаному порядку, якщо інше не передбачено статутом товариства.
До порядку придбання акцій правило про переважне застосування норм статуту товариства, перед нормами законодавства, застосовувалося до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про господарські товариства" від 23.12.1997 р. № 769/97-ВР, після чого господарські товариства у шестимісячний строк зобов'язані були привести установчі документи у відповідність із цим Законом, як це передбачено ч. 3 Прикінцевих положень цього Закону. Наведене також не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи.
Також, судам слід було проаналізувати спірні відносини сторін з огляду на рішення Конституційного Суду України від 11.05.2005 р. № 4-рп/2005 у справі про офіційне тлумачення положень частини другої статті 28 Закону України "Про господарські товариства", пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України "Про власність", в якому суд дійшов висновку про те, що як випливає зі змісту статті 81 ГК України переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства, є однією з головних ознак, за якими акціонерне товариство вважається закритим.
Відтак, положення п. 5.2 статуту ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" можуть суперечити правовій природі відкритих акціонерних товариств.
Крім того, у постанові Вищого господарського суду України від 21.05.08 р. у справі № 2-425/2007 зазначено, що приймаючи рішення у справі місцевий суд безпідставно не прийняв до уваги рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.10.2006 р. у справі № 2-3710/06, яким пункти 5.2, 5.4, 5.5, 5.6 статуту ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" визнано недійсними з підстав їх невідповідності вимогам чинного законодавства України, і яке було чинним на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції. При цьому, місцевий суд необґрунтовано не прийняв до уваги існування пункту 5.2 статуту ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" станом на 22.01.1998 р.
В свою чергу, апеляційний господарський суд пославшись на скасування рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.10.2006 р. у справі № 2-3710/06 постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2008 р. не прийняв до уваги те, що рішення скасовано виключно у зв'язку із порушенням норм процесуального права (незалученням акціонерів ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" до участі в справі), а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, апеляційному суду для дотримання положень ч. 3 ст. 43 ГПК України, відповідно до якої господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, слід було обговорити питання про можливість зупинення провадження у справі в порядку ст. 79 ГПК України до вирішення справи про визнання положень статуту ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" недійсними.
Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом місцевий суд не навів норми матеріального права, на підставі яких переведено на ТОВ "Тур-Гранд" права та обов'язки покупця за договором № КТ-7/06 від 17.03.2006 р., а також зобов'язано ВАТ "ВТБ Банк" перевести з рахунку ТОВ "Метал" на рахунок ТОВ "Тур-Гранд" 145426 акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" номінальною вартістю 36356,50 грн.
Судами не враховано, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права до передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів не належить.
Частина 2 ст. 16 ЦК України також передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Застосування апеляційним господарським судом до спірних відносин сторін норм ч. 4 ст. 362 ЦК України (Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності), ч. 2 ст. 366 ЦК України (Звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності), ч. 1 ст. 822 ЦК України (Переважні права наймача житла) є юридично неспроможним. При цьому, спірні відносини сторін не стосуються питань спільної часткової власності та найму (оренди) житла, і апеляційний суд не посилався на необхідність застосування ст. 8 ЦК України (Аналогія). А застосовуючи положення ст. 362 ЦК України апеляційний господарський суд залишив поза увагою обов'язок позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
Крім того судами не враховано, що ВАТ "ВТБ Банк" не є відповідачем у даній справі, а є третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, тому, не змінивши процесуального статусу банку суди неправомірно зобов'язали його вчинити певні дії на користь позивача.
Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства.
Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливило правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.
Згідно резолюції голови господарського суду Київської області справа № 2-425/2007 передана для провадження судді Суховому В.Г.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2008 р. справу № 2-425/2007 прийнято до провадження (суддя Суховий В.Г.) та присвоєно їй номер № № 2-425/2007-17/426-08; розгляд справи призначено на 29.10.08 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2008 р.(суддя Суховий В.Г.) зупинено провадження у справі № 2-425/2007-17/426-08 до вирішення по суті справи господарського суду Київської області № 10/104-08 та справи господарського суду Київської області № К2-3710/06/10/203-08.
Розпорядженням керівництва суду від 26.02.2010 р. зазначена справа передана на розгляд судді Сокуренко Л.В.
Ухвалою господарського суд Київської області від 26.02.2010 р. справу № 2-425/2007-17/426-08 прийнято до свого провадження та присвоєно їй номер № 2-425/2007-17/426-08/9-10.
29.09.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від представника третьої особи 3 - Відкритого акціонерного товариства “Броварський завод будівельних конструкцій” надійшло повідомлення про припинення провадження у справі № 10/104-08 та справі № К2-3710/06/10/203-08, у зв'язку з чим ухвалою суду від 30.09.2011 року поновлено провадження у справі № 2-425/2007-17/426-08/9-10 та призначено розгляд справи на 20.10.2011 року.
У судове засідання 20.10.2011р. представники позивача, відповідача 1 та третьої особи 1 за первісним позовом не з'явилися; про дату час та місце розгляду були повідомлені належним чином.
20.10.2011 р. через загальний відділ господарського суду від представника позивача за первісним позовом надійшла телеграма з проханням про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням останнього, у зв'язку з чим ухвалою суду 20.10.2011 р. розгляд справи відкладено на 10.11.2011 р.; зобов'язано позивача (за первісними позовом) надати письмове пояснення, в якому конкретизувати позовні вимоги щодо відповідачів з посиланням на норми матеріального права та вказати до якого способу захисту цивільного права вони відносяться з урахуванням вимог ст. 16 Цивільного кодексу України; інші докази на підтвердження своїх позовних вимог.
10.11.2011р. у судове засідання представники відповідача 1, третьої особи 1 та третьої особи 3 за первісним позовом не з'явилися; про дату час та місце розгляду були повідомлені належним чином.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Тур-Гранд” заявив усне клопотання про фіксацію судового процесу.
Частиною 7 ст. 81-1 ГПК України встановлено, що на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом клопотання про фіксацію судового процесу розглянуте та задоволене.
Крім того, у судовому засіданні 10.11.2011 р. представником позивача (за первісним позовом) - Товариства з обмеженою відповідальністю “Тур-Гранд” подано клопотання про витребування доказів, яке судом розглянуте та відхилене з підстав необґрунтованості.
Ухвалою суду від 10.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 01.12.2011 р.; вдруге зобов'язано позивача (за первісними позовом) надати письмове пояснення, в якому конкретизувати позовні вимоги щодо відповідачів з посиланням на норми матеріального права та вказати до якого способу захисту цивільного права вони відносяться з урахуванням вимог ст. 16 Цивільного кодексу України; інші докази на підтвердження своїх позовних вимог.
01.12.2011р. у судове засідання представники відповідачів та третьої особи 1 (за первісним позовом) не з'явилися; про дату час та місце розгляду були повідомлені належним чином; представник позивача (за первісним позовом) з'явився, але вимоги ухвал суду не виконав; пояснень щодо конкретизації позовних вимог щодо відповідачів з посиланням на норми матеріального права та способу захисту цивільного права з урахуванням вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог ні в судовому засіданні, ні через загальний відділ господарського суду не надав та не надіслав.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).
Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві, але відповідачі та третя особа 1 не з'явилися на виклик суду та не направили своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідачі та третя особа 1 про розгляд справи повідомлені належним чином.
Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).
Оскільки, дана справа тричі відкладалась у зв'язку з неявкою представників сторін, а сторони про розгляд справи були належним чином повідомлені, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача (за первісним позовом), третю особу 2 та третю особу 3, господарський суд Київської області,-
18.01.2006 р. між позивачем (за первісним позовом) - ТОВ «Тур-Гранд»та відповідачем 1 (за первісним позовом) - громадянином України ОСОБА_1 укладено договір доручення.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2 договору доручення ОСОБА_1, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується за винагороду від імені і за рахунок ТОВ «Тур-Гранд»забезпечити реалізацію першочергового права придбання довірителя простих іменних акцій ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій»в загальній кількості до 200000 акцій. Для реалізації вказаного права ОСОБА_1 доручається вести відповідне листування з емітентом вказаних акцій акціонерами цього товариства, з іншими юридичними та фізичними особами, укладати від імені та в інтересах довірителя попередні договори на придбання вказаних акцій за ринковою ціною та у відповідності до вимог чинного законодавства України.
За ствердженням позивача, відповідач 1 нналежним чином виконав умови зазначеного договору доручення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач (за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача 1 -ОСОБА_1 (за первісним позовом) моральної шкоди у сумі 1000,00 грн.
Вказана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Пунктом 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
З наведених правових норм вбачається, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Даний висновок підтверджується також п. 2 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007р.
Як вбачається зі змісту даної позовної вимоги, спір виник між позивачем (за первісним позовом) -ТОВ «Тур-Гранд»та відповідачем 1 (за первісним позовом)-ОСОБА_1 з приводу стягнення моральної шкоди у сумі 1000,00 грн.
Враховуючи наявні в матеріалах справи документи та пояснення позивача, дана позовна вимога заявлена до фізичної особи, яка не набула в установленому законодавством порядку статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У листі Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" зазначено, що Згідно з частиною першою статті 1 ГПК та частиною першою статті 21 ГПК сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути лише юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.
Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України №1618-IV від 18.03.2004 року суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо, зокрема, захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Статтею 109 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання.
Таким чином зазначена справа не підлягає розгляду в порядку господарського процесуального судочинства відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Пунктом 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 року „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що спір непідвідомчий господарському суду (стаття 12 ГПК);
Пунктом 5 листа Вищого арбітражного суду України від 17.06.93 р. N 01-8/683 "Про окремі недоліки у вирішенні господарських спорів", спір не підлягає вирішенню в господарських судах, якщо спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 12 Господарського процесуального кодексу України.
У ч. 2 п. 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам»зазначено, що судам необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.
Враховуючи те, що даний спір в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 1000,00 грн. не підлягає вирішенню в господарських судах, то суд припиняє провадження у справі № 2-425/2007-17/426-08/9-10 в цій частині.
Крім того, позивач (за первісним позовом) просить суд перевести на ТОВ "Тур-Гранд" права та обов'язки покупця за договором № КТ-7/06 від 17.03.2006 р., на підставі якого було здійснено відчуження ТОВ «Арготрейд»на користь ТОВ «Метал»145 штук акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" номінальною вартістю 36 356,50 грн., а також зобов'язати АКБ "Мрія", як номінального утримувача акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" перерахувати з відповідного рахунку ТОВ "Метал" на рахунок ТОВ "Тур-Гранд" 145426 акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" номінальною вартістю 36356,50 грн.
У постанові Вищого господарського суду України № 9/100 від 29.04.09 р. зазначено, що, задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом місцевий суд не навів норми матеріального права, на підставі яких переведено на ТОВ "Тур-Гранд" права та обов'язки покупця за договором № КТ-7/06 від 17.03.2006 р., а також зобов'язано ВАТ "ВТБ Банк" перевести з рахунку ТОВ "Метал" на рахунок ТОВ "Тур-Гранд" 145426 акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" номінальною вартістю 36356,50 грн. Судами не було враховано, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права до передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів не належить.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Частина 2 ст. 16 ЦК України також передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Під способом захисту слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.
Судом встановлено, що вищезазначеними нормами та спірним договором не передбачено такого способу захисту прав, як переведення на товариство прав та обов'язків покупця за договором № КТ-7/06 від 17.03.2006 р., а також зобов'язання третьої особи вчинити певні дії - перевести з рахунку ТОВ "Метал" на рахунок ТОВ "Тур-Гранд" 145426 акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" номінальною вартістю 36356,50 грн.
Відповідно до п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.2009 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" визначений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України і частиною другою статті 20 Господарського кодексу України перелік способів (шляхів) захисту прав та законних інтересів осіб (у тому числі суб'єктів господарювання та споживачів) не є вичерпним, оскільки відповідними нормами передбачена можливість захисту права або інтересу й іншим способом (іншими способами), встановленими (передбаченими) договором або законом.
Отже, здійснюючи оцінку правильності обрання позивачем у справі способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, господарський суд повинен звертатися й до інших, крім названих кодексів, актів законодавства, а також до умов укладеного сторонами договору.
Як вбачається з матеріалів справи, ні договір купівлі-продажу цінних паперів № КТ-7/06 від 17.03.06 р., ні чинне законодавство України не містить зазначених способів захисту порушеного права.
Ухвалами суду від 20.10.2011 р. та 10.11.2011 р. позивача (за первісними позовом) було двічі зобов'язано надати письмове пояснення, в якому конкретизувати позовні вимоги щодо відповідачів з посиланням на норми матеріального права та вказати до якого способу захисту цивільного права вони відносяться з урахуванням вимог ст. 16 Цивільного кодексу України; інші докази на підтвердження своїх позовних вимог.
Посилання позивача (за первісним позовом) на те, що переведення на ТОВ "Тур-Гранд" права та обов'язки покупця за договором № КТ-7/06 від 17.03.2006 р. відповідає способам захисту, передбаченим п.п. 4,5 ч. 2 ст. 16 ЦК України до розгляду судом не приймаються з підстав необґрунтованості та невідповідності чинному законодавству України.
Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Відповідно до п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.2009 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові.
Враховуючи вищевикладене та невиконання позивачем (за первісним позовом) вимог ухвал суду щодо обґрунтування способів захисту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача (за первісним позовом) про переведення на товариство прав та обов'язків покупця за договором № КТ-7/06 від 17.03.2006 р. необґрунтовані та є такими, що не ґрунтуються на законі, а за таких обставин задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання третьої особи вчинити певні дії - перевести з рахунку ТОВ "Метал" на рахунок ТОВ "Тур-Гранд" 145 426 акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" номінальною вартістю 36 356,50 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З урахуванням правових норм та положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що господарський суд переважно порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Тобто, при подачі позову до суду позивач самостійно визначає коло відповідачів та предмет позову.
Предмет позову -це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.
За змістом вказаних правових положень та з урахуванням вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому конкретно полягає порушення його прав та інтересів.
Суд враховує, що чинне процесуальне законодавство передбачає, що позовні вимоги можуть заявлятись не у власних інтересах, а в інтересах іншої особи, але у таких випадках фактичним позивачем є особа, в інтересах якої подано позов про захист її прав і законних інтересів.
Таким чином, право на звернення з позовними заявами в інтересах інших осіб слід диференціювати з правом певних осіб представляти інтереси визначених законом осіб. Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України не визначає права суб'єкта, що володіє більш вузьким правом, звертатися до суду з позовом в інтересах суб'єкта, що володіє більш ширшим за своїм визначенням правом.
За таких обставин, відповідачем слід вважати особу, яка залучається до участі у справі за вказівкою позивача або за ініціативою суду, внаслідок припущення, що вона порушила чи оспорює права позивача.
Відповідно до ст. 27 ГПК України до прийняття господарським судом рішення у справу на стороні позивача або відповідача можуть вступити треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
До складу учасників судового процесу входять сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 18 ГПК України).
Враховуючи викладене, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору не є стороною у справі, а є учасником судового процесу у відповідності з ст. 18 ГПК України.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 24 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Враховуючи зміст ст. 24 ГПК України, суд дійшов висновку, що господарський суд може замінити відповідача тільки за згодою позивача.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.08 рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу. З метою уникнення формалізовного підходу до розгляду справи та утвердження принципу повного та об'єктивного судового розгляду вбачається, що суд зобов'язаний в порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України вчиняти дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, в тому числі, з'ясовувати повне коло осіб, права, інтереси та компетенція (щодо державних органів) яких можуть зачипатися рішенням у справі та притягувати таких осіб до участі у справі у необхідному процесуальному статусі.
Водночас, суд має враховувати, що за змістом ч. 3 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України заміна господарським судом первісного відповідача належним відповідачем обумовлюється наявністю згоди на це позивача. У разі відсутності згоди позивача на відповідну заміну господарський суд може розглянути справу згідно з поданим позовом та відмовити в задоволенні останнього.
Позивачем заявлена позовна вимога до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про зобов'язання її вчинити певні дії, а саме: перевести з рахунку ТОВ "Метал" на рахунок ТОВ "Тур-Гранд" 145 426 акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" номінальною вартістю 36 356,50 грн.
Тобто, дана позовна вимога пред'явлена не до відповідача, а до ВАТ «ВТБ Банк», яка має процесуальний статус учасника судового процесу - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Враховуючи те, що позивачем не заявлено та не надано згоди на заміну процесуального статусу ВАТ «ВТБ Банк»з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на відповідача, позовна вимога про зобов'язання ВАТ «ВТБ Банк»вчинити певні дії, а саме перевести з рахунку ТОВ "Метал" на рахунок ТОВ "Тур-Гранд" 145 426 акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" номінальною вартістю 36 356,50 грн. є необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на законі, а за таких обставин задоволенню не підлягає.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача (за первісним позовом).
Крім того, позивач (за зустрічним позовом) звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору доручення б/н від 18.01.2006 р., укладений між ТОВ «Тур-Гранд»та громадянином України ОСОБА_1
Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2006 р. між ТОВ «Тур-Гранд»та громадянином України ОСОБА_1 укладено договір доручення.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2 договору доручення ОСОБА_1, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується за винагороду від імені і за рахунок ТОВ «Тур-Гранд»забезпечити реалізацію першочергового права придбання довірителя простих іменних акцій ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій»в загальній кількості до 200000 акцій. Для реалізації вказаного права ОСОБА_1 доручається вести відповідне листування з емітентом вказаних акцій акціонерами цього товариства, з іншими юридичними та фізичними особами, укладати від імені та в інтересах довірителя попередні договори на придбання вказаних акцій за ринковою ціною та у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал»(позивач за зустрічним позовом) просить суд визнати недійсним договір доручення б/н від 18.01.2006 р., укладений між ТОВ «Тур-Гранд»та громадянином України ОСОБА_1 як фіктивний на підставі ст. 234 ЦК України, у зв'язку з тим, що на думку ТОВ «Метал», дійсною метою укладення даного правочину між сторонами було набуття права власності на акції ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій».
Відповідно до ст.ст. 1000-1005 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. При цьому, договір доручення може бути укладений як в усній, так і в письмовій формі. Форма цього договору залежить від ціни правочину, який повірений уповноважений вчинити від імені довірителя, а також від умов, передбачених ст.ст.205-209 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Дослідивши умови договору та обставини справи, судом встановлено, що даний договір доручення укладено між юридичною особою - ТОВ «Тур-Гранд»та фізичною особою - громадянином України ОСОБА_1
Згідно частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Пунктом 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
З наведених правових норм вбачається, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Даний висновок підтверджується також п. 2 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007р.
Як вбачається зі змісту даної позовної вимоги, спір виник з приводу укладення договору доручення між юридичною ТОВ «Тур-Гранд» та фізичною особою -ОСОБА_1, до яких заявлені відповідні зустрічні позовні вимоги.
Враховуючи наявні в матеріалах справи документи та пояснення сторін, ОСОБА_1 є фізичною особою, яка не набула в установленому законодавством порядку статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У листі Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" зазначено, що Згідно з частиною першою статті 1 ГПК та частиною першою статті 21 ГПК сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути лише юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.
Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України №1618-IV від 18.03.2004 року суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо, зокрема, захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Статтею 109 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання.
Таким чином зазначена справа не підлягає розгляду в порядку господарського процесуального судочинства відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Пунктом 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 року „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що спір непідвідомчий господарському суду (стаття 12 ГПК).
Пунктом 5 листа Вищого арбітражного суду України від 17.06.93 р. N 01-8/683 "Про окремі недоліки у вирішенні господарських спорів", спір не підлягає вирішенню в господарських судах, якщо спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 12 Господарського процесуального кодексу України.
У ч. 2 п. 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам»зазначено, що судам необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.
Враховуючи викладене, а також те, що даний спір щодо визнання даного договору недійсним не містить ознак корпоративного спору, зустрічні позовні вимоги ТОВ «Метал»також не підлягають вирішенню в господарських судах, а тому суд припиняє провадження у справі № 2-425/2007-17/426-08/9-10 в цій частині.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд -
1. В частині первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Тур-Гранд»про стягнення з фізичної особи -громадянина ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 1000,00 грн. провадження у справі № 2-425/2007-17/426-08/9 припинити.
2. В задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Тур-Гранд»про переведення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Тур-Гранд»прав та обов'язків покупця за договором № КТ-7/06 від 17.03.2006 р., а також зобов'язання третьої особи -Акціонерно-комерційного банку «Мрія», як номінального утримувача акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" перевести з рахунку ТОВ "Метал" на рахунок ТОВ "Тур-Гранд" 145 426 акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" номінальною вартістю 36 356,50 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Тур-Гранд»відмовити повністю.
3. В частині зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тур-Гранд»та фізичної особи -громадянина ОСОБА_1 про визнання недійсним договору доручення від 18.01.06 р. провадження у справі № 2-425/2007-17/426-08/9 припинити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Л.В. Сокуренко
Рішення суду підписано 09.12.2011 р.