"14" лютого 2012 р. Справа № 30/119
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:Муравйова О.В.
Полянського А.Г.
Яценко О.В. (доповідач у справі)
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київська фортеця"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року
у справі№ 30/119
господарського судуміста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київська фортеця"
доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез"
треті особи, які не
заявляють самостійних
вимог на предмет спору
на стороні відповідача1.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
2.Національний банк України
провизнання договору недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники сторін від
позивача
відповідача
третьої особи-2 ОСОБА_4. директор,
ОСОБА_2 дов. № 1829 від 09.12.2011 року,
ОСОБА_3. дов. № 4063 від 27.12.2011 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київська фортеця" (далі за текстом -ТОВ "Компанія "Київська фортеця") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" (далі за текстом -ПАТ "АБ "Синтез") про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 року.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 17.05.2011 року та від 21.07.2011 року на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та Національного банку України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.08.2011 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "Компанія "Київська фортеця" було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "АБ "Синтез" та Національний банк України звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2011 року та прийняти нове рішення, яким визнати факт укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 року та відмовити в задоволенні позову повністю щодо визнання договору недійсним.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року апеляційні скарги ПАТ "АБ "Синтез" та Національного банку України задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2011 року залишено без змін, а з мотивувальної частини рішення виключено висновки щодо визнання неукладеним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року, ТОВ "Компанія "Київська фортеця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року, а рішення місцевого господарського суду від 25.08.2011 року залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України.
31.01.2012 року колегією суддів Вищого господарського суду України було оголошено перерву у розгляді касаційної скарги до 14.02.2012 року.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.12.2008 року між ПАТ "АБ "Синтез" та ТОВ "Компанія "Київська фортеця" було укладено Договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим № 613, за умовами якого позивач забезпечує виконання позичальниками -ОСОБА_4. та ОСОБА_5., зобов'язань перед іпотекодержателем, що виникають з договору кредитної лінії № 191207/1 від 19.12.2007 року та договору кредитної лінії № 261208/1 від 26.12.2008 року, укладених між позичальниками та іпотекодержателем.
Пунктом 1.5. Договору іпотеки передбачено, що в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 Договору іпотеки, та всіх видатків, передбачених Кредитним договором, витрат, пов'язаних з реалізацією предмету іпотеки, та всіх додаткових майнових і немайнових обов'язків, які можуть виникнути внаслідок укладення між іпотекодержателем та позичальниками в майбутньому угод в рамках Кредитних договорів, Іпотекодавець на умовах, передбачених Договором іпотеки, передає в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (далі -Предмет іпотеки).
Предметом іпотеки є комплекс будівель, загальною площею 3 139, 10 кв., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 26 та відповідно до п. 1.8. Договору визначено, що за домовленістю сторін, вартість предмету іпотеки становить 33 425 136, 00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що до Договору іпотеки було укладено ряд додаткових договорів, а саме: додатковий договір від 28.05.2009 року, в зв'язку з укладенням Договору про заміну сторони у зобов'язанні, договори про внесення змін від 09.10.2009 року та 07.12.2009 року, якими було внесено зміни до п. 1.1 Договору іпотеки.
Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Порядок та підстави укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя регулюється спеціальним Законом України "Про іпотеку".
Положеннями ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Розділом 4 договору іпотеки визначений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, однією із умов порядку звернення на предмет іпотеки згідно п. 4.2.1 Договору передбачено позасудове врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття предмету іпотеки у власність іпотекодержателя (із погашенням іпотекодавцем за рахунок коштів, отриманих від іпотекодержателя внаслідок такого прийняття, зобов'язань зам кредитними договорами, або без проведення погашення у такий спосіб).
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги, зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 року, відповідно до умов якого ТОВ "Компанія "Київська фортеця" передає АБ "Синтез" в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором комплекс будівель, які знаходяться за адресою: м. Київ, Червонопрапорна, буд. 26.
З матеріалів справи вбачається, що згідно акту прийому-передачі від 11.02.2010 року комплекс будівель, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 26 були передані відповідачу, право власності на які зареєстровано за ПАТ "АБ "Синтез" в порядку передбаченому законодавством України, що підтверджується реєстраційним написом на правовстановлюючому документі записаному у реєстрову книгу № 24з-162.
Пунктами 11-13 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили, що останній підлягає державній реєстрації та вказали, що право власності на зазначені нежилі приміщення виникає з моменту нотаріального посвідчення Договору.
Так, зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. та зареєстровано в реєстрі за № 613 та внесений нотаріусом до державного реєстру правочинів, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 8238278 виданого 11.02.2010 року.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.
Отже, враховуючи встановлені господарськими судами факти та обставини справи колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що умови укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, як ПАТ "АБ "Синтез" так і ТОВ "Компанія "Київська фортеця" було належним чином виконано, що підтверджується актом прийому-передачі від 11.02.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного Кодексу України документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку є державний акт.
З матеріалів справи вбачається, що в момент укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 26 не було зареєстровано акту на право власності, що підтверджується довідкою Головного управління земельних ресурсів від 08.02.2010 року № 661.
За таких обстави, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що факт відсутності кадастрового номеру та розміру земельної ділянки у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя не може вважатись істотним порушенням умов оскаржуваного Договору з огляду на те, що у позивача, на момент укладення Договору, право власності на земельну ділянку було відсутнє.
Отже, висновок апеляційного господарського суду, що Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 року був укладений є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Так, в порядку вимог ст. ст. 205-210, ст. 640, та ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України, Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 року був нотаріально посвідчений та пройшов державну реєстрацією, що є підставою набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки, а факт передачі майна підтверджується актом прийому-передачі від 11.02.2010 року.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що укладений між ПАТ "АБ "Синтез" та ТОВ "Компанія "Київська фортеця" Договір про задоволення вимог іпотекодержателя належним чином виконувався сторонами , а тому є укладеним.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.02.2009 року.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків.
Згідно вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київська фортеця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року у справі № 30/119 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року у справі № 30/119 залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
О.В. Яценко