"16" лютого 2012 р. Справа № 28/207
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Данилової Т.Б.,
Ходаківської І.П.,
розглянула
касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
(далі -Підприємець)
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду
від21.12.11
у справі№ 28/207
господарського судуЛьвівської області
за позовомСихівської районної адміністрації Львівської міської ради (далі -Райадміністрація)
доПідприємця
продемонтаж пересувної малої архітектурної форми
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:не з'явилися;
- відповідача:ОСОБА_1. (особисто, паспорт);
ОСОБА_2. (за дов. б/н від 30.08.11).
Ухвалою від 31.01.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга Підприємця б/н від 30.12.11 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 16.02.12. Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 16.02.12 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 16.02.12 представники Райадміністрації не з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 16.02.12 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участі представників Підприємця.
Про вказані обставини присутніх у судовому засіданні 16.02.12 Підприємця та його представника повідомлено. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.02.12 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 31.10.11 господарського суду Львівської області (суддя Шпакович О.Ф.) у задоволенні позову відмовлено.
Вказане рішення мотивовано тим, що Райадміністрація є неналежним позивачем у справі, оскільки її Положенням (затвердженим рішенням виконкому Львівської міської ради № 1231 від 27.10.06) повноваження Адміністрації щодо представництва інтересів територіальної громади міста Львова у суді не визначено.
Постановою від 21.12.11 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Желіка М.Б., суддів -Кузь В.Л., Юркевича М.В.) апеляційну скаргу Райадміністрації задоволено, рішення від 31.10.11 господарського суду Львівської області скасовано.
Прийнято нове рішення яким позов задоволено.
Підприємця зобов'язано здійснити демонтаж належної йому пересувної малої архітектурної форми на вул.Сихівській, 12-14.
При винесенні постанови апеляційний суд дійшов до висновку про те, що за змістом Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові і порядку надання дозволів на розміщення об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах (погоджених ухвалою 6-ї сесії 5-го скликання Львівської міської ради № 995 від 05.07.07) та Положення про Райадміністрацію (затвердженого рішенням Львівської міської ради № 1231 від 27.10.06) Райадміністрації надано звернення до суду з позовами про знесення малих архітектурних форм.
Разом з тим, апеляційний суд взяв до уваги, що згідно рішення виконкому Львівської міської ради № 28 від 18.01.08 Райадміністрацію було зобов'язано забезпечити ліквідацію стихійної торгівлі на вул.Сихівській, 12-14, шляхом переміщення торгуючих на ринки Сихівського району, а відповідно до розпорядження голови Райадміністрації власників зобов'язано здійснити демонтаж відповідних малих архітектурних форм. При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що вказані рішення та розпорядження є чинними.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанцій, Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 21.12.11 Львівського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 31.10.11 господарського суду Львівської області залишити в силі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 19, 58 Конституції України, ст.ст. 24, 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
На момент розгляду справи у судовому засіданні 16.02.11 від Райадміністрації відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення Підприємця, його представника, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, згідно розпорядження голови Райадміністрації № 1312 від 09.10.06 Підприємцю було видано дозвіл № 36-06-10-557 на розміщення малої архітектурної форми та відкриття об'єкту дрібно-роздрібної торгівлі громадського харчування та побутового обслуговування (пересувної мережі) за адресою: м.Львів, вул.Сихівська, 12-14, терміном дії з 09.10.06 до 10.10.07, та укладено договір № 540 від 10.10.06 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою площею 4,0 кв.м. за адресою вул. Сихівська, 12-14.
Разом з тим, судами встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 741 від 14.09.07 "Про схвалення місць та схеми розміщення пересувних малих архітектурних форм (яток щоденного демонтажу) на території м.Львова", вулиця Сихівська (№№ 12-14) не входить у схему розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території м.Львова.
Також, місцевим та апеляційними судами встановлено, що рішенням виконкому Львівської міської ради № 28 від 18.01.08 "Про забезпечення надходжень ринкового збору до міського бюджету м.Львова у 2008 році" Райадміністрацію зобов'язано забезпечити ліквідацію (до 01.02.08) стихійної торгівлі на вулиці Сихівській, 12-14, - шляхом переміщення торгуючих на ринки Сихівського району.
Крім того, матеріали справи свідчать , що розпорядженням Голови Райадміністрації № 19 від 22.01.08 "Про демонтаж малих архітектурних форм по вулиці Сихівській, 12-14" (далі -Розпорядження № 19) власників зобов'язано здійснити демонтаж відповідних малих архітектурних форм в строк до 28.01.08.
При винесенні постанови апеляційним судом враховано, що оскільки, у Підприємця, що є власником спірної малої архітектурної форми, розташованої на вулиці Сихівській, 12-14, 11.10.07 закінчився строк дії дозволу № 36-06-10-557 на розміщення такого об'єкту, йому було надіслано попередження № 34/419 від 31.05.08 (далі -Попередження) про необхідність його демонтажу.
Разом з тим, враховано, що факт невиконання Підприємцем Розпорядження № 19 та зазначеного Попередження підтверджено актом огляду від 10.06.08.
З урахуванням наведених обставин Райадміністрація звернулась з позовом у даній справі про примусовий демонтаж малої архітектурної форми Підприємцем.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно вимог ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.
Вказана норма відповідає приписам ст. 144 Конституції України, яка регламентує, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування можуть бути застосовані, адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України.
Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені ст. 212 Земельного кодексу України.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Отже, з метою повного та об'єктивного розгляду спору у даній справі суд першочергово мав з'ясувати повне коло осіб права та інтереси яких зачипаються рішенням у даній справі -зокрема, власника земельної ділянки, на якій розташовано спірний об'єкт (Львівська міська рада), та залучити їх до участі у справі.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом при вирішенні спору по суті не було з'ясовано повне коло осіб, права та інтереси яких зачипаються спірними правовідношеннями, проте згідно вимог ст.ст. 24, 26, 27, 65 Господарського процесуального кодексу України суд з метою повного та об'єктивного вирішення спору мав вирішити питання про залучення таких осіб до участі у справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржених судових актів наведеним обставинам та правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі. На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції. Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення від 31.10.2011 господарського суду Львівської області та постанову від 21.12.2011 Львівського апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Є.Першиков
судді:Т.Данилова
І.Ходаківська