"15" лютого 2012 р. Справа № 14/5005/11970/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Сибіги О.М.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиТОВ "Укрніхром"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.11р.
у справігосподарського суду Дніпропетровської області
за позовомВійськової частини А0225
доТОВ "Укрніхром"
простягнення 206 400 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: ОСОБА_1. (дов. від 16.01.12 № 1),
Рішенням від 13.10.2011 року господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено, з ТОВ "Укрніхром" на користь позивача стягнуто 94400 грн. пені, 112000 грн. штрафу, та судові витрати.
Постановою від 01.12.11 Дніпропетровського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Укрніхром" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові про стягнення з відповідача 112000 грн. штрафу.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у справі, відповідно до умов договору від 28.09.2010 року № 24/22-14 про закупівлю товарів на державні кошти, укладеного між військовою частиною А0225 та ТОВ “Укрніхром”, останнє взяло на себе зобов'язання поставити покупцю у 2010 році товар - дизель М-849 без запасних частин, разом з еластичною муфтою (ТУ 276.95 СБ-2) для приводу генератора та інструмент дизель-генератора згідно відомості ЗИП 127.1 ЗИ для військового корабля проекту 1135.1 фрегата “Гетьман Сагайдачний” у кількості один комплект, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
За умовами п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем товару протягом 15 банківських днів після пред'явлення продавцем рахунка на оплату товару та після підписання сторонами акту приймання та здавання товару.
Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товару -протягом 25 робочих днів з дати укладання договору та ст. 231 ГК України.
Пунктом 7.2 договору передбачено зобов'язання продавця у разі порушення умов договору щодо якості (комплектності) товару сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного (некомплектного) товару. За порушення строків виконання зобов'язань, передбачених п. 4.1 договору з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару -за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Не поставка відповідачем вказаного вище товару стала підставою для звернення Військової частини А0225 з позовом у даній справі з посиланням на вказаний вище п. 7.2 договору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку правомірно взято до уваги приписи ч.2 ст.231 ГК України, якою прямо передбачено у разі якщо порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, стягнення пені у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
З врахуванням встановленого судами факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч.1 ст. 193 ГК України, а також того, що розрахунок штрафу та пені зроблено позивачем відповідно до положень наведеної вище норми ст. 231 ГК України, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про задоволення позову.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпідставним посилання скаржника на ст. 233 ГК України, оскільки остання передбачає, з врахуванням обставин справи, право, а не обов'язок суду на зменшення штрафних санкцій.
З огляду на вказане судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 01.12.11 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 14/5005/11970/2011 залишити без змін.
Головуючий Божок В.С.
Судді Костенко Т.Ф.
Сибіга О.М.