"14" лютого 2012 р. Справа № 5023/7819/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:Демидової А.М.,
Коваленко С.С., Воліка І.М. (доповідача),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПублічного Акціонерного товариства "УкрСиббанк"
на ухвалу від 17.10.2011
господарського суду Харківської області
та на постановувід 28.11.2011
Харківського апеляційного господарського суду
у справі№ 5023/7819/11
господарського суду Харківської області
за позовом Публічного Акціонерного товариства "УкрСиббанк"
до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервір-Т",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто",
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдинг",
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод",
проСтягнення 71852102,61 доларів США та 99992394,00 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаОСОБА_1. (дов. від 29.12.2011 № 5487);
відповідача-1не з'явились;
відповідача-2не з'явились;
відповідача-3не з'явились;
відповідача-4не з'явились;
Відповідно до Розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 13.02.2011 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий - Демидова А.М., судді - Коваленко С.С., Волік І.М. (доповідач).
У вересні 2011 року позивач -Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервір-Т" (надалі - ТОВ "Автосервір-Т", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" (надалі -ТОВ "Інтер-Авто", відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдинг" (надалі -ТОВ "Авто-Холдинг", відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдинг" (надалі - ТОВ "Авто-Холдинг", відповідач-4) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 99 992 394,00 грн. та 71 852 102,64 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.08.2011 становить 572 769 036,19 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами умов договорів про надання мультивалютної кредитної лінії №11150697000 від 03.05.2007, №11150701000 від 03.05.2007, №11150611000 від 03.05.2007, №11150751000 від 03.05.2007.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2011 у справі № 5023/7819/11 (суддя: Бринцев О.В.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 (колегія суддів: Шевель О.В. -головуючого, судді -Білоусова Я.О., Пуль О.А.), провадження у справі №5023/7819/11 зупинено до набрання законної сили наступними судовими рішеннями, а саме: ухвалою господарського суду Харківської області про затвердження реєстру кредиторів відповідача-1 -ТОВ "Автосервіс-Т" у справі про банкрутство №5023/6308/11; ухвалою господарського суду Харківської області про затвердження реєстру кредиторів відповідача-2 -ТОВ - "Інтер-Авто" у справі про банкрутство №5023/1668/11; ухвалою господарського суду Харківської області про затвердження реєстру кредиторів відповідача-3 -ТОВ "Авто-Холдінг" у справі про банкрутство №5023/1669/11; ухвалою господарського суду Полтавської області про затвердження реєстру кредиторів відповідача-4 -ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" у справі про банкрутство №18/592/11; зобов'язано сторони у 3-денний строк повідомити суд про набрання законної сили кожною з названих ухвал; одночасно з цим зобов'язано надати суду належним чином посвідчені копії: заяви позивача про визнання майнових вимог; відзив відповідача (боржника) на заяву позивача про визнання майнових вимог; реєстр кредиторів; ухвали суду про затвердження реєстру кредиторів; постанови судів апеляційної, касаційної інстанції, які стосуються ухвали місцевого суду про затвердження реєстру кредиторів.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач -ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконних судових актів.
Відповідачі не скористалися правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевий господарський суд зупиняючи провадження у справі № 5023/7819/11 на підставі частини 1 ст. 79 ГПК України виходив з того, що згідно Довідок Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виданих станом на 04.10.2011 вбачається, що господарським судом Харківської області відносно ТОВ "Автосервіс-Т" порушено провадження у справі про банкрутство №5023/6308/11, відносно ТОВ "Інтер-Авто" порушено провадження у справі про банкрутство №5023/1668/11, відносно ТОВ "Авто-Холдінг" порушено провадження у справі про банкрутство №5023/1669/11 та господарським судом Полтавської області відносно ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" порушено провадження у справі №18/592/11, а отже відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введено мораторій на задоволення вимог конкурсних кредиторів, які підлягають задоволенню лише у порядку встановленому спеціальним законом. З урахуванням цього та посилаючись на Рекомендації Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема на п. п.1.3, 8.13, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо необхідності зупинення провадження у даній справі до вирішення питання про затвердження реєстру кредиторів у справах про банкрутство відповідачів ухвалами суду та набрання цими ухвалами законної сили, оскільки результат розгляду даної справи прямо залежить від включення вимог позивача до відповідних реєстрів кредиторів чи від визнання їх погашеними у справах про банкрутство, а тому зупинив провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Апеляційний господарський суд погодився з такими висновками місцевого господарського суду залишаючи ухвалу без змін з тих же підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідного питання компетентними органами.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Така неможливість виникає, зокрема, через обмеженість юрисдикції господарського суду щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості або обмеженості предметом позову.
Крім того, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
З огляду на те, що відповідачами у справі є боржники щодо яких порушені справи про банкрутство, правовідносини сторін регулюються ГПК та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", спеціальні норми якого мають пріоритет по відношенню до норм загальних, і зокрема, щодо провадження у справах.
В силу приписів ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Як вірно зауважено, судом апеляційної інстанції на час звернення з позовною заявою у даній справі (вересень 2011 року) передбачений законом строк для подання заяв з вимогами до цих боржників -відповідачів-2, 3, 4 минув, і лише відносно відповідача-1 - ТОВ "Автосервіс-Т" - публікація оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відносно нього здійснена 12.10.2011, а отже для з'ясування обставин щодо виконання позивачем, як конкурсним кредитором, приписів ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суду мав можливість з урахуванням вимог ст. 77 ГПК України, відкласти розгляд справи з зобов'язанням сторін надати необхідні докази. При цьому, слід зауважити, що неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, які мають значення для вирішення спору по суті, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду, на підставі пункту 5 частини 1 ст. 81 ГПК України. Відповідна практика, буде відповідати приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд справи у продовж розумного строку.
Частиною 1 ст. 11, частиною 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що відкриваючи провадження у справі про банкрутство в ухвалі зазначається, зокрема, про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
З аналізу вищенаведених законодавчих приписів випливає, що даним Законом встановлений особливий порядок задоволення майнових вимог кредиторів і не припускається задоволення цих вимог в індивідуальному порядку, а тому господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню.
Разом з тим, в пункті 8.13 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 за № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зауважено, що Закон про банкрутство і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті. З огляду на це, суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження з урахуванням положень спеціального Закону про банкрутство.
Вищезазначеним законодавчим приписам з урахуванням обставин справи, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки і дійшли передчасного висновку про те, що опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача-1 може бути підставою для застосування частини 1 ст. 79 ГПК України, оскільки оцінку обставинам даної справи, урахуванням предмету позову про стягнення солідарно заборгованості з відповідачів-поручителів, суду необхідно надавати з урахуванням вимог Закону України про банкрутство, і їх оцінка не залежить від обставин, які будуть встановлені у справі про банкрутство.
Крім цього судами не враховано, що норми частини 2 ст. 14, ст. 15 Закону про банкротство не мають наслідком зупинення позовного провадження, а є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, припинення даного позовного провадження або залишення позовних вимог без розгляду, з урахуванням недопущення задоволення вимог кредитора в індивідуальному порядку.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції зробили неправильні висновки про необхідність застосування ст. 79 ГПК України, а тому відповідно до положень господарського процесуального законодавства оскаржувані рішення підлягають безумовному скасуванню, а справа - поверненню до господарського суду Харківської області для її подальшого розгляду.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Публічного Акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 та ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2011 у справі № 5023/7819/11 скасувати.
Справу № 5023/7819/11 направити до господарського суду Харківської області для розгляду по суті.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Судді : С.С. Коваленко
І.М. Волік