"14" лютого 2012 р. Справа № 14/226
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Овечкін В.Е.
Чернов Є.В.
Цвігун В.Л.
розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "БПФ"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду
від 06 грудня 2011 року
у справі№ 8/139/2011 господарського суду Луганської області
за позовомСтахановської міської ради Луганської області
доПриватного підприємства "БПФ"
простягнення 222 362,99 грн
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.10.2011 року (суддя Середа А.П.) в позові відмовлено.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за земельну ділянку за період 01.01.2010 р.-31.12.2010р. та пені за період 01.07.2010 р. -31.12.2010 р., оскільки за змістом норми ст. 125 Земельного кодексу України спірні правовідносини, тобто право на отримання від відповідача плати у розмірі, визначеному умовами додаткової угоди до договору оренди землі від 28.09.2010 р., з огляду на державну реєстрацію угоди 09.11.2010 р., виникли саме з 09.11.2010 р..
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2011р. (судді Манжур В.В., Будко Н.В., Москальова І.В.) рішення господарського суду Луганської області від 10.10.2011 року скасовано та прийнято нове рішення.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 218024,59 грн. задоволені.
В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 4338,40 грн. відмовлено.
Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого господарського суду не погодився з тих мотивів, що сторони за умовами додаткової угоди до договору оренди землі від 28.09.2010 р., державна реєстрація якої проведена 09.11.2010 р., погодили орендну плату на 2010 р., обов'язок сплати якої у орендаря виник з 09.11.2010 р. з кінцевим строком оплати 31.12.2010 р..
Зважаючи, що строк оплати за додатковою угодою до договору за 2010 р. становив до 30.12.2010 р., тому відсутні правові підстави для нарахування пені за період 01.07.2010 р. - 31.12.2010 р., оскільки нарахування пені здійснюється на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Приватне підприємство "БПФ" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив ст. 20 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 632, 654 ЦК України, ст.ст. 285, 286 Податкового кодексу України, безпідставно поширив на спірні правовідносини дію додаткової угоди до договору оренди землі, оскільки умови додаткової угоди набули чинності лише з моменту її державної реєстрації 09.11.2010 р., тому, оскільки скаржником сплачена сума орендної плати за 2010 р. до внесення змін до договору додатковою угодою, зміна ціни після виконання зобов'язання не допустима.
Сторони в судове засідання суду касаційної інстанції не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом спору є правомірність вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за землю за період 01.01.2010 р.-31.12.2010р. та пені за період 01.07.2010 р. -31.12.2010 р..
Судом встановлено, що 15.12.2004 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у простій письмовій формі укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Стахановської міської ради від 12.11.04 року №706/44 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,9399 га (п.2), нормативною грошовою оцінкою 3046067 грн. (п.4), терміном на 10 років (п.7), для обслуговування території ринку "Північний" (пункти 1 та 13), яка знаходиться за адресою: м.Стаханов, район СЗТВ Луганської області (п.1).
Договір набрав чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.36); остання здійснена 10.01.05 року №595; земельна ділянка передана орендареві 10.01.05 року.
28.09.2010 року сторони у простій письмовій формі уклали додаткову угоду до цього договору, при цьому:
пункт 4 договору доповнили абзацом другим наступного змісту:
"нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2010 рік становить 9904353 грн.":
абзац 2 пункту 8 договору доповнили словами:
"річна сума орендної плати на 2010 рік становить 297130,59 грн.".
Державна реєстрація додаткової угоди здійснена 09.11.10 року за №041040700306.
Спірним є питання виникнення у відповідача зобов'язання сплатити суму орендної плати, що погоджена умовами додаткової угоди від 28.09.2010 року, а саме, починаючи з 01.01.2010р. чи з часу зміни правовідносин за умовами додаткової угоди.
Статтею 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ст. 13 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
При цьому, зміни до договору, згідно ст.654 ЦК України, вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За змістом ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, суд касаційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду, що вищезгадана додаткова угода до договору оренди землі від 28.09.2010 року, державна реєстрація від 09.11.10 року №041040700306, набрала чинності з 09.11.2010 року.
.Тому, саме з цього моменту -09.11.2010 р. у відповідача виникає обов'язок сплачувати орендну плату за умовами, погодженими сторонами угодою до договору оренди землі від 28.09.2010 року.
При цьому, як вбачається із змісту абзацу другого пункту 8 Договору оренди, в редакції додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.09.2010 р., річна сума орендної плати на 2010 р. становить 297130 грн. 59 коп.
Разом з тим, за обумовленим сторонами порядком, сплата орендної плати відбувається щомісячно рівними частинами, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним. (п. 8 Договору).
Таким чином, зазначене свідчить, що сторони погодилися змінити суму орендної плати на 2010 р., що однак не свідчить, що сторони визначили обов'язок відповідача щодо здійснення певних дій до укладання нової редакції договору від 28.09.2010р. відповідно з положенням ч.3 ст.631 ЦК України, ч.7 ст.180 ГК України, відповідно до яких сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладання ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.
Відтак, суд приходить до висновку, що зміна річної суми орендної плати на 2010р., погодженої сторонами умовами додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.09.2010 р., не свідчить про погодження сторонами, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Умов відповідно до яких сторони встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення договором від 28.09.2010р. не передбачено.
Крім того, як вбачається з встановлених судом обставин, а саме довідки Стаханівської ОДПІ від 05.09.2011 р. № 10059/10/19, платник ПП "БПФ" станом на 05.09.2011 р. не має заборгованості із сплати податків, орендної плати зокрема.
За цих обставин касаційна інстанція погоджується із оцінкою додаткової угоди, здійсненою господарським судом першої інстанції, а саме, що умови додаткової угоди щодо розміру орендної плати є самостійними умовами щодо яких сторони досягли згоди, однак не змінюють правовідносини, що виникли до укладення додаткової угоди.
Отже, доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а мотиви застосування законів є помилкові.
За таких обставин апеляційна інстанція неправомірно дійшла висновку про скасування рішення господарського суду першої інстанції, висновки якого відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального права, яке підлягало застосуванню до спірних правовідносин.
Зважаючи на наведене, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а законне рішення господарського суду першої інстанції залишенню в силі.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2011р. у справі № 8/139/2011 господарського суду Луганської області скасувати.
Рішення господарського суду Луганської області від 10.10.2011 року залишити в силі.
Головуючий, суддя В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун