"14" лютого 2012 р. Справа № 15/2062
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової -головуючого,
Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідачаАнтонюк М.М., голова
виконавчої службине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року
у справі№ 15/2062 Господарського суду Житомирської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"
доСелянського фермерського господарства "Малочернявське"
простягнення 4983 грн. заборгованості
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"
прозміну порядку та способу виконання рішення
за участюВідділу державної виконавчої служби Ружинського районного управління юстиції
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.06.2002 року у справі № 15/2062 було задоволено позов Спільного українсько-угорсько-англійського сільськогосподарського підприємства "Нібулон" до Селянського фермерського господарства "Малочернявське" про стягнення 11000 кг ячменю на суму 4983 грн. та судові витрати, на виконання якого видано накази від 04.07.2002 року.
Відповідно до пункту 1.1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" є правонаступником усіх прав та обов'язків Спільного українсько-угорсько-англійського сільськогосподарського підприємства "Нібулон".
05.10.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" подало заяву про зміну способу виконання рішення від 18.06.2002 року по справі № 15/2062 шляхом звернення стягнення на грошові кошти боржника в розмірі 19520 грн. (що відповідає вартості 11000кг ячменю на внутрішньому ринку України на час звернення з даною заявою). Заяву про зміну способу виконання рішення відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України вмотивовано встановленою органом виконавчої служби відсутністю у боржника ячменю, що унеможливлює виконання рішення суду, та наявністю у боржника рахунків, на яких зберігаються грошові кошти.
Боржник заперечив проти зміни способу виконання рішення, повідомивши про арешт належних йому рахунків виконавчою службою та про припинення своєї діяльності.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.10.2011 року (суддя Сікорська Н.А.) у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення відмовлено. Суд зазначив на повернення виконавчого документа стягувачеві з інших підстав, ніж ті, що дають право змінити спосіб виконання рішення; вказав, що обраний заявником спосіб виконання рішення суду не може гарантувати його належне виконання.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2011 року (судді: Демидюк О.О. -головуючий, Щепанська Г.А., Бригінець Л.М.) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняту постанову.
Скаржник зазначає, що висновки господарських судів щодо наявності у боржника ячменю, за рахунок якого може бути виконано судове рішення, не ґрунтуються на матеріалах справи; натомість не надано оцінки матеріалам справи, які свідчать про обґрунтованість поданої заяви.
Відповідач та Відділ державної виконавчої служби Ружинського районного управління юстиції відзиви на касаційну скаргу не подали, та не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відділом державної виконавчої служби Ружинського районного управління юстиції 11.05.2010 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з СФГ "Малочернявське" на користь ТОВ СП "Нібулон" 11 000 кг. ячменю на суму 4 983 грн. з наданням строку добровільного виконання наказу № 15/2062 до 18.05.2010 року.
З метою виконання рішення суду державним виконавцем вчинялись дії, направлені на встановлення наявності майна та грошових коштів у боржника, зокрема, направлялись запити до ДПІ у Ружинському районі, ВДАІ Ружинського району, Бердичівського БТІ, накладено арешт на грошові кошти та рухоме майно боржника тощо. За актом державного виконавця від 23.06.2011 року в 2011 році СФГ "Малочернявське" мало посіви ячменю площею 30 га.
18.08.2011 року в рахунок погашення заборгованості було описано та арештовано майно - зерно пшениці урожаю 2011 року у кількості 30 тон. 29.08.2011 року на адресу стягувача направлено лист про авансування витрат по оплаті експертизи щодо оцінки зерна пшениці; постановою державного виконавця ВДВС Ружинського РУЮ від 13.10.2011 року про повернення виконавчого документа виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа. Доказів відновлення виконавчого провадження до суду апеляційної інстанції стягувачем не надано.
Згідно з матеріалами виконавчого провадження відділу ДВС Ружинського РУЮ на рахунках боржника, відкритих у ПАТ КБ "ПриватБанк", грошові кошти відсутні, на рахунках у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишок коштів становить 0,86 грн. за рахунком обліковуються постанови про арешт коштів на загальну суму 272 996,49 грн.
Також апеляційним судом встановлено, що 05.07.2011 року платіжним дорученням № 1199 ВДВС Ружинського РУЮ стягувачу на виконання наказу №15/2062 були перераховані кошти в сумі 586,90 грн., 28.10.2011 року боржник самостійно через РУ ПАТ "Приватбанк" м. Житомира перерахував стягувачу кошти в сумі 4 283,00 грн., всього на суму 4 869,90 грн.
Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, суди застосували пункти 4 та 6 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", зазначивши, що відсутні докази повернення стягувачеві виконавчого документа, за яким виконання не здійснювалося ні повністю, ні частково, через відсутність у боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, та що державним виконавцем здійснені відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна, які виявилися безрезультатними; доказів, які б прямо вказували на відсутність у боржника ячменю, докази щодо розшуку цього майна, матеріали справи не містять; обраний заявником (стягувачем) спосіб виконання рішення, не може гарантувати належне виконання рішення суду.
Судова колегія зазначає про таке.
Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що виноситься ухвала.
Зміна способу і порядку виконання рішення означає прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання раніше встановленими порядком та способами, зокрема, в зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості, чи майна, щодо якого приймалось судове рішення; зміна способу та виконання судового рішення є саме процедурною дією суду щодо питань, вирішених прийнятим рішенням.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судами та не оспорюється сторонами, судовим рішенням у даній справі було задоволено позов Спільного українсько-угорсько-англійського сільськогосподарського підприємства "Нібулон" до Селянського фермерського господарства "Малочернявське" про стягнення 11000 кг ячменю на суму 4983 грн. та судові витрати.
Натомість стягувач подав заяву від 05.10.2011 року, в якій просив на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України звернути стягнення на грошові кошти боржника в розмірі 19250 грн., що є еквівалентом вартості майна, стягнутого за судовим рішенням, на час звернення стягувача зі заявою до суду.
Зміст поданої стягувачем заяви не відповідає правовій природі процедури зміни способу та порядку виконання судового рішення за статтею 121 Господарського процесуального кодексу України; фактично у заяві мова йде про розгляд інших, нових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" до боржника поза визначеного законодавством порядку вирішення спорів.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та ухвалі місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що відсутні підстави для їх скасування в порядку статті 11110 Господарського процесуального кодексу України; висновки судів про відмову у задоволенні зазначеної заяви відповідають положенням статті 121 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року у справі № 15/2062 Господарського суду Житомирської області та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.10.2011р. залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді : Н. Волковицька
Л. Рогач