16 січня 2012 року м. Київ
Верховний Суд України в складі:
головуючого Лященко Н.П.,
суддів: Балюка М.І.,
Барбари В.П., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Патрюка М.В.,
Пивовара В.Ф.,
Берднік І.С.,
Вус С.М., Ковтюк Є.І.,
Колесника П.І., Потильчака О.І.,
Прокопенка О.Б.,
Глоса Л.Ф.,
Гошовської Т.В., Коротких О.А.,
Косарєва В.І., Редьки А.І.,
Романюка Я.М.,
Григор'євої Л.І.,
Гриціва М.І.,
Гуменюка В.І.,
Гусака М.Б., Кривенди О.В.,
Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Маринченка В.Л., Сеніна Ю.Л.,
Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О.,
Ємця А.А., Охрімчук Л.І., Шицького І.Б.,-
Жайворонок Т.Є., Панталієнка П.В.,
розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_37 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_38 до ОСОБА_37, ОСОБА_39, треті особи: ОСОБА_40, ОСОБА_41, Вінницький міський відділ реєстрації актів цивільного стану, про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним у частині покупця, визнання покупцем за договором, визнання права власності на квартиру та усунення перешкод в її користуванні,
18 березня 2010 року ОСОБА_38 звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним у частині покупця, визнання його покупцем квартири, визнання за ним права власності на квартиру та усунення перешкод у користуванні нею шляхом виселення ОСОБА_39
Зазначав, що йому особисто на підставі свідоцтва про право власності від 14 вересня 1995 року належала квартира АДРЕСА_1, яку 16 березня 2007 року на прохання своєї дружини ОСОБА_39 він продав. 23 березня 2007 року виключно за рахунок виручених від продажу коштів він купив у ОСОБА_40 квартиру АДРЕСА_2.
Проте на прохання колишньої дружини, ОСОБА_39, договір купівлі-продажу квартири було оформлено на ім'я її матері - ОСОБА_37. Умисними діями ОСОБА_39 його було введено в оману щодо істинних мотивів необхідності оформлення придбаної ним квартири на ОСОБА_37 Спірна квартира придбавалась ним для власних потреб; кошти за квартиру продавцю сплачував він особисто, про що свідчить видана останнім розписка. Він зареєстрований та мешкає у квартирі, іншого житла не має. Відповідачка ОСОБА_37 до спірної квартири не має ніякого відношення, ніколи не вселялася в квартиру та в ній не проживала; коштів на її придбання не мала, є пенсіонеркою і, крім пенсії, ніяких доходів не отримувала, має власне житло за адресою: АДРЕСА_3.
З підстав ст. 235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив позов задовольнити.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 20 вересня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_38 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 3 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_38 задоволено частково: визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 23 березня 2007 року між ОСОБА_40 та ОСОБА_37, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_42 і зареєстрований у реєстрі за № 1063, удаваним із моменту його укладення в частині покупця ОСОБА_37; визнано ОСОБА_38 покупцем за договором купівлі-продажу вказаної вище квартири та визнано її приватною власністю ОСОБА_38 У задоволенні позовних вимог ОСОБА_38 про усунення перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням шляхом виселення з нього ОСОБА_39 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_37 відхилено, рішення апеляційної інстанції залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2011 року ОСОБА_37 порушує питання про скасування постановленої судом ухвали й передачу справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ч. 1 ст. 218 ЦК України та ст. 235 ЦК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_38, дослідивши доводи заяви, Верховний Суд України вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Визначаючи підставою перегляду судових рішень неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, ОСОБА_37 посилається на ухвали Верховного Суду України від 20 вересня 2006 року, 10 лютого 2009 року, 11 лютого 2009 року, 12 травня 2009 року, 19 жовтня 2009 року, 14 липня 2010 року та 15 вересня 2010 року, на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2011 року та 18 липня 2011 року.
Проте ухвалою Верховного Суду України від 20 вересня 2006 року скасовано рішення апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним у частині покупця договору з тих підстав, що висновки апеляційного суду ґрунтуються не на зібраних доказах, а на припущеннях. Ухвалою Верховного Суду України від 10 лютого 2009 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України у справі про визнання договору купівлі-продажу в частині покупця недійсним та визнання покупцем за договором на судові рішення якими відмовлено в задоволенні позовних вимог за недоведеністю. Ухвалами Верховного Суду України від 11 лютого 2009 року та від 14 липня 2010 року скасовано ухвалені у справі рішення судів, а справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судами вимог цивільно-процесуального законодавства щодо законності й обґрунтованості судових рішень. Ухвалою Верховного Суду України від 12 травня 2009 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України на рішення апеляційного суду яким, як і у справі, що розглядається, договір визнано недійсним у частині покупця, переведено на інших осіб права покупців за договором. Ухвалою Верховного Суду України від 19 жовтня 2009 року залишено без змін рішення апеляційного суду, яким у задоволенні вимог про визнання удаваним договору дарування частини будинку, визнання його договором купівлі-продажу та переведення прав і обов'язків покупця за договором відмовлено за недоведеністю вимог. Верховним Судом України 15 вересня 2010 року розглядалася касаційна скарга у справі про визнання права власності на частину квартири, в якій правовідносини мають зовсім інший характер і не регулюються нормами матеріального права, про неоднаковість застосування яких йдеться в заяві ОСОБА_37
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2011 року та від 18 липня 2011 року залишено без змін рішення апеляційних судів. якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання правочинів удаваними в частині покупця, переведення прав та обов'язків покупця за договором із підстав необґрунтованості вимог.
Таким чином, викладене не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшли протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Керуючись ст. ст. 355, 3603, 3605 ЦПК України, Верховний Суд України
У задоволенні заяви ОСОБА_37 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_38 до ОСОБА_37, ОСОБА_39, треті особи: ОСОБА_40, ОСОБА_41, Вінницький міський відділ реєстрації актів цивільного стану, про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним у частині покупця, визнання покупцем за договором, визнання права власності на квартиру та усунення перешкод в її користуванні відмовити.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П. Лященко
Судді : М.І. Балюк В.П. Барбара
І.С. Берднік С.М. Вус
Л.Ф. Глос Т.В. Гошовська
Л.І. Григор'єва М.І. Гриців
В.І. Гуменюк М.Б. Гусак
А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок
В.В. Заголдний М.Р. Кліменко
Є.І. Ковтюк П.І. Колесник
О.А. Коротких В.І. Косарєв
О.В. Кривенда В.В. Кривенко
О.Т. Кузьменко В.Л. Маринченко
Л.І. Охрімчук П.В.Панталієнко
М.В. Патрюк В.Ф. Пивовар
О.І. Потильчак О.Б. Прокопенко
А.І. Редька Я.М.Романюк
Ю.Л. Сенін А.М. Скотарь
О.О. Терлецький Т.С. Таран
І.Б. Шицький