8 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Григор'євої Л.І., Лященко Н.П., Патрюка М.В.,
Гуменюка В.І., Онопенка В.В., Романюка Я.М.,
Жайворонок Т.Є., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_11 до профспілкового комітету комунального закладу «Севастопольська станція швидкої медичної допомоги», третя особа - управління охорони здоров'я Севастопольської міської державної адміністрації, про визнання рішення профспілкового комітету незаконним за скаргою профспілкового комітету комунального закладу «Севастопольська станція швидкої медичної допомоги» про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 серпня 2008 року, рішення апеляційного суду м. Севастополя від 23 жовтня 2008 року та ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2009 року,
У листопаді 2007 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом до профспілкового комітету комунального закладу «Севастопольська станція швидкої медичної допомоги» про визнання рішення профспілкового комітету незаконним.
Зазначав, що наказом начальника управління охорони здоров'я Севастопольської міської державної адміністрації від 20 січня 2000 року його було призначено головним лікарем станції швидкої медичної допомоги.
4 жовтня 2007 року на засіданні профспілкового комітету комунального закладу «Севастопольська станція швидкої медичної допомоги» відповідно до ст. 45 КЗпП України прийнято рішення про розірвання з ним трудового договору.
Посилаючись на те, що з рішенням профспілкового комітету комунального закладу «Севастопольська станція швидкої медичної допомоги» від 4 жовтня 2007 року він не погоджується та що таке рішення було прийнято з порушенням норм чинного законодавства, просив визнати рішення профспілкового комітету комунального закладу «Севастопольська станція швидкої медичної допомоги» від 4 жовтня 2007 року незаконним.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 серпня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 23 жовтня 2008 року рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 серпня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_11 задоволено: визнано незаконним і скасовано рішення профспілкового комітету комунального закладу «Севастопольська станція швидкої медичної допомоги» від 4 жовтня 2007 року № 14.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2009 року рішення апеляційного суду м. Севастополя від 23 жовтня 2008 року залишено без змін.
Профспілковий комітет комунального закладу «Севастопольська станція швидкої медичної допомоги» звернувся до Верховного Суду України зі скаргою про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 серпня 2008 року, рішення апеляційного суду м. Севастополя від 23 жовтня 2008 року й ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2009 року у зв'язку з винятковими обставинами та посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення закону, а саме: ст. ст. 45, 232 КЗпП України, просив скасувати ухвалені у справі судові рішення та закрити провадження у справі.
На підтвердження неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції вказаних норм закону профспілковий комітет комунального закладу «Севастопольська станція швидкої медичної допомоги» надав ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 жовтня 2008 року, постановлену з приводу спору в подібних правовідносинах, якою скасовано ухвалені у справі судові рішення із закриттям провадження з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932 - VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України», яким внесено зміни до Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 - VІ «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги на судові рішення у цивільних справах у зв'язку з винятковими обставинами, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року включно, розглядаються в порядку та в межах повноважень, що діяли до набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із цим скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України у редакції до набрання чинності Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 - VІ «Про судоустрій і статус суддів».
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в порядку провадження у зв'язку з винятковими обставинами скаргу профспілкового комітету комунального закладу «Севастопольська станція швидкої медичної допомоги» та перевіривши наведені в скарзі доводи, дійшла висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України в редакції до набрання чинності Законом України 7 липня 2010 року № 2453 - VІ «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду в касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів, зокрема, неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону.
Судом установлено, що ОСОБА_11 наказом начальника управління охорони здоров'я Севастопольської міської державної адміністрації від 20 січня 2000 року призначений головним лікарем станції швидкої медичної допомоги.
4 жовтня 2007 року на засіданні профспілкового комітету комунального закладу «Севастопольська станція швидкої медичної допомоги» відповідно до ст. 45 КЗпП України прийнято рішення про розірвання трудового договору з ОСОБА_11
Не погоджуючись з указаним рішенням профспілкового комітету комунального закладу «Севастопольська станція швидкої медичної допомоги», ОСОБА_11 оскаржив його до суду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_11, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_11 оскаржив рішення виборного органу первинної профспілкової організації до суду відповідно до передбаченого ст. 45 КЗпП України порядку і такий спір підлягає розгляду в суді.
З такими висновками апеляційного суду погодився й суд касаційної інстанції.
У наданій як приклад неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного й того самого положення закону ухвалі касаційного суду міститься висновок про те, що звернення до суду з позовом про визнання незаконним рішення профспілкового органу щодо пред'явлення вимоги про розірвання трудового договору з керівником підприємства в порядку, передбаченому ст. 45 КЗпП України, до моменту розірвання трудового договору є передчасним, оскільки саме рішення про розірвання трудового договору власником не приймалось, а отже, передбачені ст. 232 КЗпП України підстави для звернення до суду відсутні й ухвалені у справі рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Таким чином існує неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме ст. 45 КЗпП України.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України виходить із наступного.
Відповідно до ст. 45 КЗпП України н а вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.
Таким чином, зазначена норма закону передбачає право керівника , відносно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору, на оскарження безпосередньо до суду рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про ініціювання розірвання трудового договору з ним і не пов'язує можливість такого оскарження з прийняттям власником або уповноваженим ним органом рішення про розірвання трудового договору.
Саме з такого розуміння положень ст. 45 КЗпП України, розглядаючи дану справу, виходив апеляційний суд, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції.
Отже, у справі, що розглядається, ОСОБА_11 оскаржив рішення виборного органу первинної профспілкової організації до суду відповідно до передбаченого ст. 45 КЗпП України порядку і такий спір підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно із ч. 4 ст. 357, п. 1 ч. 1 ст. 358 ЦПК України в редакції до набрання чинності Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 - VІ «Про судоустрій і статус суддів», розглядаючи справу в порядку провадження у зв'язку з винятковими обставинами, Верховний Суд України має право постановити ухвалу про відхилення скарги і залишення рішення, ухвали без змін, якщо визнає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ураховуючи наведене підстави для скасування рішення апеляційного суду м. Севастополя від 23 жовтня 2008 року та ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2009 року відсутні.
Керуючись ст. 358 ЦПК України в редакції до набрання чинності Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 - VІ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Скаргу профспілкового комітету комунального закладу «Севастопольська станція швидкої медичної допомоги» про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 серпня 2008 року, рішення апеляційного суду м. Севастополя від 23 жовтня 2008 року та ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2009 року відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 23 жовтня 2008 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: Л.І. Григор'єва
В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
В.В. Онопенко
М.В. Патрюк
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін