Справа № 5-8п12
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
під головуванням заступника Голови Верховного Суду України - Секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І .,
за участю начальника управління участі прокурорів у перегляді судових рішень у кримінальних справах Головного Управління підтримання державного обвинувачення у судах Генеральної прокуратури України
Курапова М.В.,
захисника адвоката ОСОБА_3,
розглянувши 02 лютого 2012 року в м. Києві у судовому засіданні подання п'яти суддів Верховного Суду України, внесене за клопотанням засудженого ОСОБА_4 , про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження у кримінальній справі щодо нього,
вироком Свердловського міського суду Луганської області від 10 листопада 2008 року
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Товмач Кам'янко-Бузького району Львівської області, мешканця м. Свердловська Луганської області, раніше не судимого в силу ст. 55 КК України 1960 року,
- засуджено за ч.3 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за те, що він 10 червня 2006 року близько 22 год. 30 хв. з метою заволодіння чужим майном шляхом вільного доступу проник до будинку АДРЕСА_1, де застосував до ОСОБА_5 насильство, небезпечне для її життя і здоров'я, що виразилося у неодноразовому удушенні потерпілої за шию, внаслідок чого остання втрачала свідомість, та заволодів належними їй грошовими коштами в сумі 925 грн. і втік з місця злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 24 березня 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.
У клопотанні з доповненнями до нього засуджений ОСОБА_4 порушує питання про перегляд кримінальної справи щодо нього в порядку виключного провадження. Стверджує про незаконність свого засудження за ч. 3 ст. 187 КК України, посилаючись на неповноту та однобічність досудового слідства і судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає про те, що на досудовому слідстві він обмовив себе внаслідок застосування до нього заходів фізичного насильства з боку працівників міліції, та його у вчиненні злочину також обмовили потерпіла ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_6 Указує на порушення його права на захист і не ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Окрім того, вказує на порушення судом закону при призначенні йому покарання і надмірну суворість цього покарання. З огляду на це, ОСОБА_4 просить змінити судові рішення в частині призначеного йому покарання, зменшивши на 2 роки строк покарання у виді позбавлення волі.
У поданні п'яти суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України клопотання засудженого ОСОБА_4 підтримано частково у зв'язку з встановленням порушення судом вимог ст. 375 КПК України та погіршенням становища засудженого при призначенні йому покарання при новому судовому розгляді справи.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника ОСОБА_3, який підтримав клопотання засудженого і просив судові рішення щодо ОСОБА_4 змінити та пом'якшити засудженому покарання, думку прокурора, який просив клопотання ОСОБА_4 задовольнити частково та знизити призначене йому основне покарання до 8 років позбавлення волі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у клопотанні і доповненнях до нього, судді Судової палати у кримінальних справах вважають, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 п. 2 ст. 400-4 КПК України підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження є неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення.
Тому зазначені в клопотанні засудженого доводи про однобічність, неповноту досудового слідства і судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та про суворість призначеного покарання не можуть бути перевірені в порядку виключного провадження.
У той же час висновок суду про вчинення ОСОБА_4 нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, що зазнала нападу, поєднаного з проникненням у житло, ґрунтується на сукупності досліджених судом доказів.
Так, винуватість ОСОБА_4 доведена, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка указувала, що 10.06.2006 року близько 22 год. 30хв., коли вона на звук ударів і розбитого скла увімкнула світло і відкрила двері, до неї у будинок увірвався чоловік у темному одязі, який одразу почав душити її руками, від чого вона втратила свідомість, а коли отямилася, чоловік, який вже виключив світло, чимось м'яким знову почав душити її, запитуючи, де гроші, при цьому розмовляв й українською мовою, не звичною для мешканців м. Свердловська, і від його дій вона знову опритомніла, а коли прийшла до тями, виявила, що у неї зникли гроші в сумі 925 грн.; показаннями свідка ОСОБА_6, у тому числі даними ним при проведенні відтворення обстановки та обставин події та на очній ставці із засудженим, з яких видно, що на початку червня 2006 року близько 22 год. ОСОБА_4, який був вихідцем із Західної України й володів українською мовою, запропонував йому придбати горілку у бабусі та з цією метою привів його на вул. Добролюбова до будинку, як пізніше виявилося потерпілої ОСОБА_5, де засуджений гупав у вікно, розбив скло, а після того, як у будинку загорілося світло, яке потім згасло, пішов за будинок, де перебував близько 35-40 хвилин і вийшов звідти без горілки, при цьому він був вдягнутий у темну одежу; даними протоколу впізнання за ознаками зовнішності ОСОБА_4 потерпілою ОСОБА_5, яка вільно та впевнено вказала на засудженого як на особу, яка вчинила злочин щодо неї, що підтверджено показаннями свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які були залучені до цієї слідчої дії як поняті, та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, - залучених як статистів; даними судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_5, за висновками якої у неї при доставці у лікарню 11.06.2006 року близько 12 год. було виявлено легкі тілесні ушкодження у виді удавлення м'яких тканин шиї, гортані, крововиливів у склери очей, які потягли короткочасний розлад здоров'я і виникли 10.06.2006 року за обставин, указаних потерпілою.
Впізнання ОСОБА_4 потерпілою ОСОБА_5 проведено відповідно до вимог ст. 174 КПК України.
Підстав для обмови ОСОБА_4 з боку потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 по справі не встановлено.
Та обставина, що у заяві про вчинення злочину була вказана сума викраденого 875 грн., а не 925 грн., як визнав доведеним суд, не є підставою для скасування судових рішень, оскільки заява про вчинення злочину була подана сином потерпілої ОСОБА_7, який указав приблизну суму викрадених грошей, а сама потерпіла стверджувала про те, що після вчинення на неї нападу з будинку зникло 925 грн.
Дії ОСОБА_4 за ч.3 ст.187 КК України за обставин, встановлених судом, кваліфіковані правильно.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування судових рішень, по справі не встановлено.
Твердження ОСОБА_4 про порушення його права на захист голослівні.
Так, як убачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві ОСОБА_4 як підозрюваному належним чином роз'яснювалися його права, у тому числі право мати захисника і побачення з ним до першого допиту, проте він виявив бажання захищати свої інтереси самостійно, про що надав відповідну заяву.
У подальшому ОСОБА_4 виявив бажання мати захисника, і його клопотання було задоволено, досудове слідство з моменту пред'явлення ОСОБА_4 обвинувачення провадилося за участю професійного адвоката, клопотань про усунення якого ОСОБА_4 не заявлялось.
При провадженні справи в суді ОСОБА_4 заявив клопотання про заміну захисника, що й було зроблено головуючим по справі.
Підстав вважати, що адвокати неналежним чином виконували свої обов'язки по здійсненню захисту ОСОБА_4 немає.
Безпідставними є і твердження ОСОБА_4 про порушення на досудовому слідстві і судом вимог ст. 19 КПК України.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 при неодноразових допитах на досудовому слідстві стверджував, що вільно володіє українською, російською та польською мовами, після звільнення з місць позбавлення волі з 2001 року проживав на сході України, де мовою більшості населення була російська.
Ніяких клопотань про надання йому перекладача він не заявляв.
Разом з тим, визнавши необхідним проведення досудового слідства та судового розгляду справи українською мовою, яка є рідною мовою ОСОБА_4, або з наданням йому перекладача з російської мови, якою провадилось досудове слідство та вівся судовий розгляд справи, апеляційний суд скасував попередній вирок щодо ОСОБА_4 з направленням справи щодо нього на додаткове розслідування, під час якого і при новому судовому розгляді справи ОСОБА_4 був забезпечений перекладачем та йому вручено процесуальні документи у перекладі на українську мову.
Таким чином, порушень ст. 19 КПК України при додатковому розслідуванні справи і новому її судовому розгляді не встановлено.
Також у матеріалах справи відсутні докази застосування щодо ОСОБА_4 недозволених методів ведення слідства, внаслідок чого він обмовив себе у вчиненні злочину.
Аналогічні заяви засудженого перевірялися органами прокуратури і судом, які встановили, що при провадженні досудового слідства працівники міліції фізичного впливу на ОСОБА_4 не здійснювали, а останній при надходженні в ІТТ Свердловського МВ УМВС України у Луганській області скарг на свій стан здоров'я не пред'являв, видимих тілесних ушкоджень не мав. У подальшому ОСОБА_4 звертався за медичною допомогою лише з приводу зубного болю та захворювання хронічним гастритом і хронічним колітом. З огляду на це, перевіривши заяву ОСОБА_4, органами прокуратури було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції.
Окрім того, з матеріалів справи і долучених до неї витягів з відповідних журналів реєстрації видно, що ОСОБА_4, будучи затриманим 21.10.2006 року і підданим адміністративному стягненню у виді 15 діб адміністративного арешту за дрібне хуліганство за ст. 173 КУпАП, у цей час при опитуванні працівником міліції в своєму поясненні не визнав своєї причетності до злочину щодо ОСОБА_5, явку з повинною надав 04.11.2006 року після впізнання його потерпілою як особи, що здійснила на неї напад, внаслідок чого його було в цей же день затримано як підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, з роз'ясненням права на захист і допитано як підозрюваного, однак під час цього допиту і в подальшому він своєї вини у вчиненні зазначеного злочину не визнавав, визнавши її частково лише при додатковому розслідуванні справи під час допиту як обвинуваченого з участю захисника 18.07.2008 року, де він при допиті, не заперечуючи вчинення ним злочину, та в подальшому до жовтня 2008 року у своїх власноручних письмових клопотаннях порушував питання лише про перекваліфікацію його дій щодо ОСОБА_5 з ч. 3 на ч. 1 ст. 187 КК України.
Тобто, наведене не дає підстав погодитись з доводами засудженого ОСОБА_4 у клопотанні про те, що він обмовив себе у вчиненні злочину внаслідок катувань та інших недозволених методів з боку працівників міліції, здійснених під час його незаконного перебування під адміністративним арештом.
Безпідставними є доводи засудженого ОСОБА_4 у клопотанні про не ознайомлення його з матеріалами справи, оскільки йому пред'являлися матеріали справи при закінченні слідства у порядку ст.218 КПК України. Також засудженому на його клопотання неодноразово надавалась можливість ознайомитись з матеріалами справи в суді, проте ОСОБА_4 затягував процедуру ознайомлення, що підтверджується відповідними доповідними секретарів судових засідань, у зв'язку з чим йому встановлювався графік ознайомлення, якого засуджений не дотримувався.
Рішення суду про припинення ознайомлення з матеріалами справи є законним і обґрунтованим.
Разом з тим, при перевірці справи встановлено, що, призначаючи ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 187 КК України, судом було порушено вимоги ст. 375 КПК України, відповідно до якої після скасування вироку апеляційним судом і новому розгляді справи судом першої інстанції посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання, а також, коли при додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_4 вироком Свердловського міського суду Луганської області від 27.06.2007 року було засуджено за ч.3 ст.187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Цей вирок ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 20.05.2008 року було скасовано, а справу направлено на додаткове розслідування у зв'язку з порушенням органом досудового слідства і судом вимог ст. 19 КПК України та неповнотою досудового слідства, пов'язаною з відсутністю належної перевірки доводів ОСОБА_4 про застосування до нього недозволених методів слідства.
Після додаткового розслідування і усунення зазначених недоліків до суду була направлена справа щодо ОСОБА_4 за тим же обвинуваченням за ч.3 ст. 187 КК України.
При новому судовому розгляді справи суд, засуджуючи ОСОБА_4 за ч.3 ст.187 КК України за той самий злочин у тому самому обсязі обвинувачення, порушив вимоги ст. 375 КПК України та погіршив становище засудженого, посиливши призначене йому основне покарання, визначивши його у виді позбавлення волі на строк 9 років, тобто призначив йому більш суворе за розміром покарання, що суперечило вимогам кримінально-процесуального закону і було неприпустимим.
Апеляційний суд, переглядаючи справу, на зазначене порушення уваги не звернув і помилку місцевого суду не виправив.
З урахуванням викладеного, вирок Свердловського міського суду Луганської області від 10 листопада 2008 року та ухвала Апеляційного суду Луганської області від 24 березня 2009 року щодо ОСОБА_4 підлягають зміні зі зниженням засудженому строку основного покарання у виді позбавлення волі до 8 років.
На підставі викладеного, керуючись абзацом 8 пункту 2 Розділу ХШ «Перехідні положення» Закону України № 2453-У1 від 07 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України № 3932-У1 від 20 жовтня 2011 року), ст.ст. 400-4, 400-10 КПК України (в редакції Закону України №1876-У1 від 11 лютого 2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав перегляду судових рішень»), колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
клопотання засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Свердловського міського суду Луганської області від 10 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 24 березня 2009 року щодо ОСОБА_4 змінити: знизити призначене йому за ч.3 ст.187 КК України основне покарання до 8 років позбавлення волі і вважати його засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна .
Головуючий: А.І. Редька
Суддя - доповідач: М.Р. Кліменко