У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2012 року м. Івано-Франківськ Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі: Головуючого: Шишка А.І., суддів: Пнівчук О.В., Фединяка В.Д., секретаря: Вовк Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв»язку з не видачею трудової книжки, компенсації за не використану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 18 листопада 2011 року, - в с т а н о в и л а: Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 листопада 2011 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Івано-Франківського академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв»язку з не видачею трудової книжки, компенсації за не використану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди. В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, а позов задовольнити. Апелянт зазначає, що в основу рішення суд поклав акт про відмову в одержанні нею трудової книжки. Однак зазначені в акті особи були допитані судом у якості свідків і вони підтвердили, що не були присутніми під час вручення їй трудової книжки, а про відмову її одержати їх повідомила начальник відділу кадрів, яка і запропонувала підписати такий акт. Отже, такий доказ не може прийматися судом, як належний і допустимий. Вислухавши доповідача, апелянта, заперечення відповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів. Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як встановив суд першої інстанції позивачка працювала у відповідача на посаді артистки хору Івано-Франківського академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія». Наказом № 17 від 24 грудня 2009 року вона звільнена з роботи з 31 грудня 2009 року за п. 2 ст. 36 КЗпП України, а 28 грудня 2009 року згідно платіжної відомості з нею проведено повний розрахунок у сумі 1024 грн. 60 коп., а тому суд прийшов до правильного висновку про те, що позивачка не вправі вимагати виплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку з підстав, передбачених ст.ст. 116, 117 КЗпП України. Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час затримки. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні цієї позовної вимого виходив з того, що позивачка відмовилася від одержання трудової книжки хоча про це повідомлялась відповідачем. Дана обставина ретельно перевірялася колегією суддів і при цьому було встановлено, що позивачка дійсно 31 грудня 2009 року була у відділі кадрів, де ознайомилася з наказом про звільнення, однак відмовилася його підписати. Цей факт вона визнала, однак причину такої відмови пояснила тим, що спеціаліст по кадрах не видавала їй трудову книжку через відмову її від підпису у наказі про звільнення, тому вона залишила відділ кадрів. У цей же час було складено акт про відмову позивачки від одержання трудової книжки. У засіданні колегії суддів оглянуто Журнал реєстрації вихідних документів і встановлено, що 05 січня та 05 лютого 2010 року позивачці направлено листи-повідомлення про одержання трудової книжки у відділі кадрів на які вона не реагувала і заперечує про їх одержання. Отже, наведені обставини дають підстави вважати, що відповідачем не порушено вимог ст. 235 КЗпП України при видачі трудової книжки, тому відмова суду у задоволенні і цієї позовної вимоги є правильною. Відшкодування моральної шкоди є похідною вимогою від основної, тому у суду не було підстав і для її задоволення. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з»ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують. Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, - у х в а л и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 18 листопада 2011 року залишити без зміни. Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Головуючий: А.І. Шишко Судді: О.В. Пнівчук В.Д. Фединяк