91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
13.02.12 Справа № 8/203н/2011
За позовом Приватного акціонерного товариства "Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова", м. Луганськ,
до Луганської міської ради, м. Луганськ,
за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області,
м. Луганськ, -
про визнання незаконним та скасування рішення.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 -представник, - довіреність №416/07 від 17.05.11 року;
від відповідача - ОСОБА_2 -заступник начальника відділу контрольно-юридичної роботи, - довіреність №И 01/03-30./5445/0/2-10 від 24.11.10 року;
від 3-ї особи - представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Луганської міської ради від 30.11.2004 року №27/431 "Про припинення Луганському лікеро-горілчаному заводу права постійного користування земельними ділянками за адресами: вул. 1-а Свердлова, 1 та пров. Красногорський, 1 та про передачу закритому акціонерному товариству "Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова" в оренду земельних ділянок під розміщені будівлі та споруди за адресою: місто Луганськ, пров. Красногорський, 1 та під розміщені будівлі і споруди та плоскосну споруду (тверде покриття) за адресою: вул. 1-а Свердлова, 1".
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 15.12.11 року до 05.01.12 року -з метою надання позивачу часу для підготовки своїх заперечень; з 05.01.12 року до 19.01.12 року -у зв'язку з залученням до участі у справі третьої особи та надання їй можливості підготувати відповідні пояснення по суті спору; з 19.01.12 року до 30.01.12 року та з 30.01.12 року до 13.02.12 року -з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.
Ухвалою суду від 05.01.12 року за клопотанням відповідача до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Управління Держкомзему у місті Луганську Луганської області.
На підставі заяви позивача від 19.01.12 року судом відповідно до приписів ч.3 ст. 69 ГПК України продовжено термін розгляду справи на 15 днів, - до 12.02.12 року.
Згідно ч.3 ст. 51 ГПК України у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
До початку судового засідання 13.02.12 року сторонами заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти позову заперечив, пославшись на те, що:
1)спірне рішення міською радою прийнято на підставі клопотання самого позивача;
2)останній згідно чинному Земельному кодексу України не може мати земельну ділянку на правах постійного користування, - а лише орендувати її;
3)рішенням Луганської міської ради від 30.11.04 року №27/431 позивачу надана в оренду земельна ділянка загальною площею 1,8064га, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, провул. Красногорський, 1, та площею 0,2533 га, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. 1-а Свердлова, 1, - терміном на 49 років (відзив на позов за вих. №б/н від 15.12.11року).
Третя особа відзив (пояснення) на позов та витребувані судом документи не надала, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила, про причини неявки до суду не повідомила, хоча належним чином була поставлена до відома про дату, час та місце проведення судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (том 2, а.с.35;43-44;139; та ін.).
Сторони не заперечили проти розгляду справи за відсутності третьої особи.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, а також те, що термін судового розгляду справи закінчується 13.02.12 року, тобто сьогодні, - що унеможливлює подальше відкладення її розгляду, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.27,32-34,36,43,69 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності третьої особи, - на підставі наявних у справі доказів.
І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
15.03.1995 року виконавчим комітетом Кам'янобрідського району міста Луганська здійснено державну реєстрацію Луганського лікеро-горілчаного заводу, реєстраційне свідоцтво №00375467.
Загальними зборами трудового колективу заводу, які відбулися 30.10.1997 року, протокол №50, був узгоджений та 18.11.1997року Міністерством агропромислового комплексу України затверджений Статут державного підприємства Луганський лікеро-горілчаний завод (далі -ДП ЛЛГЗ), відповідно до преамбули якого останнє є правонаступником Луганського лікеро-горілчаного заводу.
ДП ЛЛГЗ є юридичною особою з дня державної реєстрації (п.3.1); воно здійснює володіння-користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства (п.4.6).
Державна реєстрація ДП ЛЛГЗ здійснена виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.12.1997 року, реєстраційний запис №203/838 (том 1, а.с.11).
На підставі рішень виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.03.1995 року №110/10 та від 09.07.1997 року №218/19 (том 1, а.с.81-82) Луганському лікеро-горілчаному заводу були надані у постійне користування наступні земельні ділянки:
площею 0,3134 га, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. 1-а Свердлова, 1, - для розміщення споруд прирейкової бази, - що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-ЛГ №000429/1, вид. Луганською міською радою 31.07.1997 року; державна реєстрація від 31.07.1997 року №422 (том 1, а.с.31-32);
площею 1,8064 га, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, провул. Красногорський, 1, - для розміщення будівель та споруд, - що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-ЛГ №000430/3, вид. Луганською міською радою 31.07.1997 року; державна реєстрація від 31.07.1997 року №423 (том 1, а.с.34-36).
Межі кожної з них були визначені на місцевості та передані землекористувачеві (том 1, а.с.135-166).
В ході розгляду цього спору судом встановлено, що обидва акти знаходяться у розпорядженні позивача, - тобто він не повернув їх до міської ради.
09.06.2000 року відбулися установчі збори засновників (акціонерів) закритого акціонерного товариства "Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова", протокол №1, якими були (серед інших) прийняті рішення про: створення Закритого акціонерного товариства "Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова" (далі -ЗАТ "Луга-Нова"" (п.3), затвердження його статуту (п.4) та державну реєстрацію товариства (п.10) (том 2, а.с.69-71).
Того ж дня був укладений Установчий договір про створення ЗАТ "Луга-Нова", нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстром №1236 (том 2, а.с.66-68).
09.06.2000 року вищеназвані збори затвердили Статут ЗАТ "Луга-Нова", а 14.06.2000 року Відділ ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради здійснив державну реєстрацію товариства, реєстраційний №25370169Ю00010442 (том 2, а.с.48-65).
Як сказано у п.3.1 Статуту, ЗАТ "Луга-Нова" набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації, а у п.3.4 зазначено, що з моменту укладення договору оренди цілісного майнового комплексу та припинення діяльності Державного підприємства Луганський лікеро-горілчаний завод Товариство стає правонаступником усіх його прав і обов'язків. До припинення діяльності Державного підприємства Луганський лікеро-горілчаний завод Товариство діє на його основі і від його імені щодо його прав, обов'язків, зобов'язань та наданих йому дозволів (ліцензій).
08.08.2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (далі -РВ ФДМУ, - орендодавець) та ЗАТ "Луга-Нова" (орендар) у простій письмовій формі укладено договір оренди державного майна №000450/09, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс (далі -ЦМК) Державного підприємства Луганського лікеро-горілчаного заводу, склад і вартість майна визначені згідно акту оцінки, затвердженому наказом РВ ФДМУ №573 від 03.08.2000 року і передавального балансу підприємства, складеного за станом на 01.07.2000 року. Вартість цього майна становить 2962,4 тис. грн., у т.ч. майно вартістю 2456,0 тис. грн. (п.1.1).
У пункті 1.2 договору зазначено, що орендар стає правонаступником прав та обов'язків ДП ЛЛГЗ.
Вступ орендаря у користування майном настає водночас з підписанням сторонами цього договору і акту прийому-передачі означеного майна (п.2.2).
Зі змісту договору вбачається, що сторони врегулювали усі інші його істотні умови.
Термін дії договору було встановлено на період з 08.08.2000 року до 08.08.2005 року (п.11.1) (том 1, а.с.37-38).
Передача ЦМК орендареві здійснена 08.08.2000 року (том 1, а.с.39; 60-62; та ін.; том 2, а.с.72-73).
30.08.04 року сторони уклали додаткову угоду до цього договору, яка не має значення для вирішення цього спору (том 1, а.с.40-41).
25.04.01 року загальні збори акціонерів ЗАТ "Луга-Нова", протокол №2, з метою приведення у відповідність до чинного законодавства затвердили нову редакцію статуту товариства, згідно якому воно є юридичною особою (п.3.1) з моменту державної реєстрації (п.3.2).
У п.3.5 нової редакції статуту закріплено, що з моменту укладення договору оренди цілісного майнового комплексу та припинення діяльності Державного підприємства Луганський лікеро-горілчаний завод Товариство стає правонаступником усіх його прав і обов'язків. До припинення діяльності Державного підприємства Луганський лікеро-горілчаний завод Товариство діє на його основі і від його імені щодо його прав, обов'язків, зобов'язань та наданих йому дозволів (ліцензій).
Відповідно до п.8.3.8 статуту голова правління без доручення представляє інтереси товариства та здійснює інші дії від його імені; представляє товариство у відносинах з вітчизняними та закордонними юридичними особами і громадянами (том 1, а.с.111-121).
30.05.2001 року "у результаті приєднання до ЗАТ "ЛЛГЗ Луга-Нова" припинена державна реєстрація Державного підприємства Луганський лікеро-горілчаний завод, реєстраційний №235 (том 1, а.с.63).
29.04.11 року загальні збори акціонерів, протокол №1, з метою приведення статуту ЗАТ "Луга-Нова" у відповідність до чинного законодавства, у т.ч. до закону України "Про акціонерні товариства", затвердили Статут Приватного акціонерного товариства "Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова" (далі -ПрАТ "Луга-Нова) (том 1, а.с.19-24), державну реєстрацію якого здійснено 06.05.11 року, реєстраційний №13821050024000269.
У п.1.2 статуту зазначено, що ПрАТ "Луга-Нова" є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства Луганський лікеро-горілчаний завод.
Позивач вважає, що він відповідно до приписів законодавства, чинного на час укладення вищезгаданого договору оренди, став правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства Луганський лікеро-горілчаний завод, у т.ч. з питань землекористування, з наступних підстав.
Так, відповідно до абз.2 ч.1 ст. 4 Закону України від 10.04.1992 року №2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на день укладення договору №000450/09 від 08.08.2000 року), об'єктами оренди є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.
Згідно ст. 6 Закону орендарями зазначеного майна можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, які, відповідно до приписів ст. 8 Закону, повинні створити господарське товариство, - на думку позивача, факт дотримання ним вимог цих статей Закону підтверджується матеріалами справи.
Статтею 14 Закону встановлено, що підприємство, майно якого передано в оренду, припиняє свою діяльність шляхом реорганізації через приєднання до орендаря, - при цьому позивач посилається на те, що наказом Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України №23 від 15.08.2000 року припинено діяльність Державного підприємства Луганський лікеро-горілчаний завод у зв'язку з реорганізацією (приєднанням) до ЗАТ "Луга-Нова" (том 2, а.с.83-84), про що була здійснена публікація у газеті "Луганська правда" у №103(21865) від 07.09.2000 року (том 2, а.с.81-82).
Позивач стверджує, що силу ст.15 Закону "Про оренду державного та комунального майна" орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди.
Він вважає, що на користь такого висновку служить також норми, викладені:
1)у абз. 2 ч.5 ст. 34 Закону України від 27.03.1991 року №887-ХІІ "Про підприємства в Україні" (був чинним до 01.01.04 року), відповідно до якого при приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства.
Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України (ч.4 ст. 34 названого Закону);
2)у частині 2 ст. 37 Цивільного кодексу Української РСР.
На думку позивача, крім вищенаведених норм чинного законодавства, документально факт правонаступництва ним прав та обов'язків ДП ЛЛГЗ, у т.ч. з питань землекористування, підтверджується наданими до справи документальними доказами, а саме: доказами внесення ним земельного податку та орендної плати за користування зазначеними у цьому рішенні земельними ділянками у період з 2000 року до цього часу (том 2, а.с.3-25; 85-119; та ін.), - що свідчить про факт визнання відповідачем його правонаступництва щодо прав та обов'язків ДП ЛЛГЗ, у т.ч. і з питань землекористування.
Про це також прямо сказано у рішенні виконкому Луганської міської ради від 22.11.2004 року №346/23 "Про внесення на розгляд Луганської міської ради питання про припинення Луганському лікеро-горілчаному заводу права постійного користування земельними ділянками за адресами: вул. 1-а Свердлова,1, пр.Красногорський, 1, та про передачу закритому акціонерному товариству "Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова" в оренду земельних ділянок під розміщені будівлі та споруди за адресою: пров. Красногорський, 1 та під розміщені будівлі і споруди та плоскосну споруду (тверде покриття) за адресою: вул. 1-а Свердлова, 1" (том 1, а.с.66-69), - а також у рішенні міської ради, яке є предметом спору по цій справі.
Суд погоджується з доводами позивача у цій частині, оскільки вони ґрунтуються на чинному законодавстві та фактичних обставинах справи, підтверджених документальними доказами.
Позивач вважає, що рішення Луганської міської ради від 30.11.2004 року №27/431 "Про припинення Луганському лікеро-горілчаному заводу права постійного користування земельними ділянками за адресами: вул. 1-а Свердлова, 1 та пров. Красногорський, 1 та про передачу закритому акціонерному товариству "Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова" в оренду земельних ділянок під розміщені будівлі та споруди за адресою: місто Луганськ, пров. Красногорський, 1 та під розміщені будівлі і споруди та плоскосну споруду (тверде покриття) за адресою: вул. 1-а Свердлова, 1", - є незаконним та порушує охоронювані законом права ПрАТ "Луга-Нова" з наступних підстав.
04.02.04 року за вих. №128 ЗАТ "Луга-Нова" спрямувала на адресу Луганської міської ради листа (а не заяву, - як того вимагала ч.1 ст. 29 ЗК України 1990 року та ч.1 ст.142 ЗК України 2001 року), у якому викладено клопотання про припинення права постійного користування земельними ділянками -площею 0,31345 га, яка знаходиться за адресою: вул. 1-а Свердлова, 1, та площею 1,8064 га, яка знаходиться за адресою: провул. Красногорський, 1, -у зв'язку з добровільною відмовою та про надання тих же земельних ділянок в оренду терміном на 49 років (том 1, а.с.72).
Позивач пояснив, що вказаного листа він спрямував до міської ради у зв'язку з наявністю у розділі Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 25.10.01 року №2768-ІІІ) (далі -ЗК України 2001 року) пункту 6, відповідно до абз. 1 якого громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року (в подальшому згідно змінам, внесеним до п.6, -до 1 січня 2008 року) переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
На підставі вищезгаданого рішення Луганського міськвиконкому від 22.11.2004 року №346/23 питання про розгляд листа було винесено на засідання 27-ї сесії Луганської міської ради 4-го скликання, яке відбулося 30.11.04 року.
Рішенням сесії, яке є предметом даного спору, було припинено Луганському лікеро-горілчаному заводу право постійного користування земельними ділянками площею 0,3134 га за адресою: вул. 1-а Свердлова, 1, та площею 1,8064 га за адресою: провул. Красногорський, 1, - у зв'язку з припиненням діяльності підприємства (п.1), а натомість ЗАТ "Луга-Нова" ці ж земельні ділянки були передані в оренду терміном на 49 років (п.2), з зобов'язанням орендаря укласти договори оренди у нотаріальній формі (п.3) (том 1, а.с.95-99).
Дослідження судом змісту цього рішення показало, що його прийнято:
1)без зазначення дати припинення юридичної особи -Луганського лікеро-горілчаного заводу;
2)без посилання на реорганізацію землекористувача як на підставу припинення права постійного землекористування;
3)без урахування того, що Державне підприємство Луганський лікеро-горілчаний завод з 09.12.1997 року стало правонаступником Луганського лікеро-горілчаного заводу, при цьому воно (ДП ЛЛГЗ) відповідно до приписів Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 18.12.1990 року №561-ХІІ) (далі -ЗК України 1990 року) також мало право постійного користування обома спірними земельними ділянками (ст.ст.7,22,23 ЗК та ін.); про цю обставину у спірному рішенні взагалі не йдеться;
4)з посиланням на Земельний кодекс України, - при цьому з рішення неможливо дійти висновку про те, який саме Земельний кодекс України мається на увазі: у редакції Закону України від 18.12.1990 року №561-ХІІ, - чи у редакції Закону України від 25.10.01 року №2768-ІІІ; воно також не містить посилання на конкретну статтю Земельного кодексу України (та якого саме), а також її частину (пункт, абзац).
ПрАТ "Луга-Нова", обґрунтовуючи свої позовні вимоги, послалося на те, що в ході погодження усіх істотних умов договорів оренди двох вищезазначених земельних ділянок дізналося про наявність рішення Конституційного суду України від 22.09.05 року №5-рп/2005 по справі №1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92,пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), відповідно до якого неконституційними є положення:
пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;
пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII, з наступними змінами, в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
З огляду на ці обставини 26.01.11 року за вих. №80/07 товариство звернулося до Луганської міської ради з клопотанням про скасування рішення міської ради від 30.11.04 року №27/431 як такого, що порушує його охоронювані законом права (том 1, а.с. 50), але остання відмовилася вчинити такі дії (том 1, а.с.51), - що стало підставою для звернення ПрАТ "Луга-Нова" до суду з цим позовом.
Відповідач позов не визнав.
ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
При вирішенні цього спору суд виходить з того, спірні правовідносини виникли у період дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року та продовжують мати місце після 01.01.04 року -дати набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року (далі -ЦКУ), відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень якого щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 268 ЦКУ (у редакції, чинній до прийняття Закону України від 20.12.11 року №4176-УІ, - тобто до 15.01.12 року) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органі місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
З обставин справи відомо, що цей спір виник до набрання чинності згаданим Законом, а позивач до суду звернувся 28.11.11 року (том 1, а.с.2-7), - з огляду на що ЗУ №4176-УІ від 20.12.11 року до цих взаємовідносин не може бути застосовано, а даний спір підлягає розгляду та вирішенню по суті.
Як вбачається з матеріалів справи, обидві спірні земельні ділянки у постійне користування Луганському лікеро-горілчаному заводу, правонаступником якого є позивач у справі, були надані під час дії Земельного кодексу України 1990 року на підставі рішення виконкому Луганської міської ради народних депутатів від 09.07.1997року №218/19, згідно якому землекористувачу були видані державні акти на право постійного користування землею серії І-ЛГ №000429/1 та серії І-ЛГ №000430/3 (обидва - від 31.07.1997 року), державна реєстрація яких здійснена того ж дня (том 1, а.с.31-33 та 34-36).
По справі доведено, що питання про припинення права постійного користування Луганського лікеро-горілчаного заводу згадуваними у цьому рішенні земельними ділянками до 01.01.02 року (дня набрання чинності ЗК України 2001 року) власником землі не вирішувалося.
Статтею 27 ЗК України 1990 року визначено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у ряді випадків, у т.ч. у разі: добровільної відмови від земельної ділянки; припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.
Правонаступником Луганського лікеро-горілчаного заводу став позивач у даній справі.
01.01.02 року набрав чинності новий Земельний кодекс України, частина 2 статті 92 якого передбачає, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
Вищецитованим пунктом 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.05 року (згідно Закону України від 06.10.2004р. № 2059-IV - до 01.01.08 року) переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
На виконання вимог п. 6 розділу Х Перехідних положень ЗК України 2001 року ЗАТ "Луга-Нова", правонаступником якого є позивач, звернулося до Луганської міської ради із вищезгаданим листом від 04.02.11року за вих. №128 - про припинення права постійного користування обома спірними земельними ділянками та надання їх в оренду терміном на 49 років.
Рішенням 27-ї сесії двадцять 4-го скликання Луганської міської ради від 30.11.04 року, яке є предметом спору у даній справі, Луганському лікеро-горілчаному заводу припинено право постійного користування земельними ділянками площею 0,3134 га, за адресою: вул. 1-а Свердлова, та 1,8064 га за адресою: провул. Красногорський, 1, - у зв'язку з припиненням діяльності Луганського лікеро-горілчаного заводу
Суд дійшов висновку, що прийняте рішення не відповідає приписам чинного законодавства з огляду на наступне.
Вищезгаданим рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005року № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верхової Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990р. № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємства, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Отже, положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верхової Ради України "Про земельну реформу" визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення.
Стаття 92 Земельного кодексу України 2001 року передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Однак, ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках за станом і на 01.01.2002року до його переоформлення, - ва позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що він на вказану дату набув таке право.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002року №449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
У п.3.10. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99р. № 43, зазначено, що у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.
По справі встановлено, що обидва Державні акти на право постійного користування землею на даний час перебувають у розпорядженні позивача.
Відповідно до обох згадуваних тут Земельних кодексів право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством. Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою встановлений статтею 141 Земельного кодексу України 2001 року, відповідно до якої (в редакції на момент прийняття спірного рішення міською радою) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а)добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Таким чином, за відсутності визначених Кодексом обставин, відповідне рішення органу місцевого самоврядування є таким, що не відповідає вимогам закону.
Як сказано вище у цьому рішенні, Луганська міська рада, приймаючи спірне рішення від 30.11.04 року №27/431, не вказала, яким саме Земельним кодексом України, якою його статтею та яким пунктом вона керувалася.
Крім того, згідно частинам 3 та 4 ст.142 Земельного кодексу України 2001 року припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Як зазначалося раніше, докази звернення землекористувача до землевласника саме із заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні.
Сукупність вищенаведених обставин свідчить про те, що при прийнятті спірного рішення Луганська міська рада припустилася порушення не тільки приписів ЗК України 2001 року, але і низки інших нормативних актів, у т.ч.:
частини 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України;
абз. 3 ст. 4 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якого місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності;
ч.3 ст.24 названого Закону, відповідно до якої органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим -також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до п.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Оскільки положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верхової Ради України "Про земельну реформу" № 563-ХІІ визнані неконституційними, то рішення 27-ї сесії 4-го скликання Луганської міської ради від 30.11.04 року "Про припинення Луганському лікеро-горілчаному заводу права постійного користування земельними ділянками за адресами: вул. 1-а Свердлова, 1 та пров. Красногорський, 1 та про передачу закритому акціонерному товариству "Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова" в оренду земельних ділянок під розміщені будівлі та споруди за адресою: місто Луганськ, пров. Красногорський, 1 та під розміщені будівлі і споруди та плоскосну споруду (тверде покриття) за адресою: вул. 1-а Свердлова, 1", - не відповідає законодавству України та прийнято з явним порушенням перелічених вище норм Земельного кодексу України 2001 року, Конституції України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
З огляду на викладене у землекористувача - Луганського лікеро-горілчаного заводу, який у встановленому законом порядку отримав 2 вищезгадані Державні акти на право постійного користування землею, - не припиняється таке право. За таких обставин, зважаючи на те, що право постійного землекористування Луганського лікеро-горілчаного заводу не припинилось, відсутні підстави для передачі спірної земельної ділянки в оренду, оскільки в оренду можна передавати лише вільні земельні ділянки.
Крім того, положення Земельних кодексів України 1990 року та 2001 року не містять норми про втрату права постійного користування земельною ділянкою у разі реорганізації землекористувача.
Отже, з урахуванням сукупності вищенаведених доказів спірне рішення міської ради підлягає скасуванню, а позов -задоволенню.
Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,49,75, 82,84 та 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Визнати незаконним та скасувати рішення Луганської міської ради від 30 листопада 2004 року №27/431 "Про припинення Луганському лікеро-горілчаному заводу права постійного користування земельними ділянками за адресами: вул. 1-а Свердлова, 1 та пров. Красногорський, 1 та про передачу закритому акціонерному товариству "Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова" в оренду земельних ділянок під розміщені будівлі та споруди за адресою: місто Луганськ, пров. Красногорський, 1 та під розміщені будівлі і споруди та плоскосну споруду (тверде покриття) за адресою: вул. 1-а Свердлова, 1".
3.Стягнути з Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, - на користь Приватного акціонерного товариства "Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова", ідентифікаційний код 30996128, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, провул. Красногорський, 1, - судовий збір у сумі 941 (дев'ятсот сорок одна) грн. 00 коп; видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 13.02.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 17 лютого 2012 року.
Суддя А.П.Середа