11 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Диби В.Г., Хопти С.Ф.,
Червинської М.Є., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Донецької області, Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Державне казначейство України, Донецьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційними скаргами Державного казначейства України, заступника прокурора Донецької області, ОСОБА_3 Державного казначейства України, заступника прокурора Донецької області, ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 25 серпня 2009 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 29 жовтня 2009 року,
У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом. Посилався на те, що 15 квітня 2000 року постановою слідчого прокуратури Кіровського району міста Донецька відносно нього була порушена кримінальна справа за ч. 4 ст. 213 КК України (в редакції 1963 року), постановою слідчого від 18 квітня 2000 року йому було пред'явлене звинувачення. Він знаходився у ізоляторі тимчасового утримання міста Донецька три доби. Постановою від 25 квітня 2000 року до нього було застосовано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Постановою слідчого від 20 грудня 2005 року кримінальну справу відносно нього було закрито за відсутністю в його діях складу злочину відповідно до п. 2 ст. 6 КПК України. Незаконними діями органів попереднього слідства йому була завдана моральна шкода, яку він оцінив у 1 млн. грн. Під час проведення слідчих дій у нього було вилучено майно, яке належало йому на праві власності, що спричинило йому матеріальну шкоду. Просив за рахунок коштів Державного бюджету України стягнути на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 136 074 грн. 50 коп., моральну шкоду в розмірі 1 млн. грн., витрати на оплату правової допомоги в розмірі 7 тис. грн.
Рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецька від 25 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 150 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 7 тис. грн. у рахунок відшкодування витрат на оплату правової допомоги; в іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 29 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення судових витрат на правову допомогу. Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 125 грн.; у іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі Державне казначейство України просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення або змінити судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заступник прокурора Донецької області просить змінити судові рішення, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 до 41 140 грн., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справи Верховним Судом України».
Відповідно до пункту 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги Державного казначейства України, заступника прокурора Донецької області, ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 підлягають розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Ухвалою Верховного Суду України від 16 листопада 2011 року зазначену цивільну справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Касаційні скарги Державного казначейства України, заступника прокурора Донецької області, ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 підлягають відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено, що 15 квітня 2000 року постановою слідчого прокуратури Кіровського району міста Донецька було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3, постановою слідчого від 18 квітня 2000 року ОСОБА_3 було пред'явлене звинувачення, три доби він знаходився у ізоляторі тимчасового утримання, 25 квітня 2000 року до нього був застосований запобіжний захід - підписка про невиїзд. Постановою слідчого від 20 грудня 2005 року кримінальна справа була закрита за відсутністю складу злочину - п. 2 ст. 6 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Згідно із п. 2 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбаченому цим Законом, виникає у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Відповідно до статті 3 Закону громадянинові відшкодовується моральна шкода.
На підставі вказаної норм та відповідно до встановлених обставин, суд дійшов до правильного висновку щодо права ОСОБА_3 на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, розмір якої визначений судом з врахуванням фактичних обставин справи та відповідає вимогам розумності і справедливості.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 за участь адвоката у цивільній справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди сплатив 7 тис. грн. (а. с. 4), саме зазначену суму позивач просив стягнути на підставі ст. 3 Закону, інших вимог про стягнення понесених сум на правову допомогу у кримінальній справі позивач не пред'являв. Оскільки ОСОБА_3 просив стягнути суми за участь адвоката у цивільній справі, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що положення ст. 3 Закону не можуть бути застосовані в даному випадку та правильно застосував граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590
Доводи Державного казначейства України, заступника прокурора Донецької області, ОСОБА_3 та його представника, викладені у касаційних скаргах, не спростовують правильності висновків, зроблених судами першої та апеляційної інстанцій, не містять правових підстав для скасування судових рішень, оскільки вони ухвалені з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги Державного казначейства України, заступника прокурора Донецької області, ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 25 серпня 2009 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Донецької області від 29 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Д.Д. Луспеник
Судді: В.Г. Диба
С.Ф. Хопта
М.Є. Червинська
В.А. Черненко