31.01.12
Господарський суд Чернігівської області
14000, м.Чернігів, пр. Миру, 20 тел. 77-44-62, 67-28-47
“31” січня 2011р. справа № 5028/16/1/2012
Позивач: Фізична особа -підприємець ОСОБА_1
АДРЕСА_1
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Бахмач- м»ясо”
16502, Чернігівська область м. Бахмач вул. Петровського,64
про стягнення 43329,66 грн.
суддя Фесюра М.В.
Представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2.(після перерви не з'явився).
відповідача: Волохов Д.А.
Рішення прийняте після перерви, оголошеної в засіданні на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Заявлено позов про стягнення на підставі ч.2 ст.625 ЦК України заборгованості в сумі 43329,66 грн., з яких 11462,18 грн. три проценти річних та 31867,48 грн. інфляційних.
Позивач посилається на те, що після прийняття 01.02.2011р. судового рішення про стягнення боргу в сумі 549439,26 грн. відповідач несвоєчасно здійснив його погашення, а саме: 01.08.2011р. -сплатив 300 000 грн., 02.09.2011р. -100 000 грн. і 13.12.2011р. -решту суми.
Позивачем наданий розрахунок, відповідно до якого ним обчислені три відсотки річних за період з 01.01.2011 р. по 13.12.2011р. з урахуванням термінів часткової сплати 01.08.2011р. та 02.09.2011р., та інфляційні за період з 01.01.2011р. по 01.08.2011р.
Крім того, позивач просить відшкодувати йому витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.
Відповідач проти позову частково заперечив, посилаючись на те, що позивачем здійснювався розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних з 01.01.2011р., тобто з дня, наступного за днем закінчення періоду нарахування цих сум , встановленому згідно рішення господарського суду.
На думку відповідача, оскільки повний текст судового рішення підписаний 02.02.2011р., отже воно набрало законної сили 15.02.2011р., а тому саме з цієї дати мають бути нараховані три відсотки річних в сумі 9430,01 грн. та інфляційні в сумі 26 922,52 грн.
Також відповідач заперечив проти стягнень витрат на правову допомогу , оскільки представником позивача не надано доказів виконання зобов'язань за договором про правову допомогу і сума гонорару адвоката є неспіврозмірною із сумою заявлених вимог та обсягом роботи.
Після перерви позивач подав клопотання про включення до складу судових витрат кошти, сплачені адвокату в сумі 6575,2 грн.
Відповідач щодо заявленого клопотання підтримав раніше висловлену позицію.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд
01.02.2011р. господарським судом Чернігівської області прийнято рішення у справі № 15/169/17 про стягнення з ТОВ «Бахмач м'ясо»на користь підприємця ОСОБА_1 549 439,26 грн. боргу, 32 208,06 грн. витрат від інфляції, 10 207,19 грн. процентів річних, 5 918,55 грн. державного мита та 231,13 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
15.02.2011р. був виданий відповідний наказ.
У вказаному рішенні суд встановив, що позивачем правильно вказано період прострочення оплати боргу в сумі 333 437,39 грн. з 11.01.2010р. по 31.12.2010р. та боргу в сумі 33 623,88 грн. з 11.07.2010р. по 31.12.2010р.
Також, виходячи з вказаного рішення, три відсотки річних та інфляційні присуджені до стягнення станом на 31.12.2010р.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як слідує з цієї норми, обов'язок по сплаті інфляційних за весь час прострочення, а також трьох процентів річних виникає з моменту прострочення сплати основної суми боргу, і в даному випадку, як слідує із судового рішення, він розпочався у зв'язку з порушенням договірних зобов'язань до прийняття рішення №15/169/17 від 01.02.2011р., а отже не може бути поставлений в залежність від набрання вказаним судовим рішенням законної сили.
Закінчення такого строку нарахування інфляційних та річних може пов'язуватись лише з терміном погашенням основної заборгованості.
Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2011 р. № di_507557 вказав, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч.3 ст.82 обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача з приводу необхідності нараховувати інфляційні та річні за виключенням періоду, коли рішення суду не набрало законної сили,є безпідставними.
Позивачем надані докази, відповідно до яких відповідач 01.08.2011р. сплатив борг в сумі 300 000 грн., 02.09.2011р. -100 000 , 13.12.2011р. -120 000 грн. Остання сума містила залишок заборгованості, що сторонами не заперечується.
Позивач правильно обрав періоди нарахування річних , починаючи з 01.01.2011р. з урахуванням часткового та повного погашення заборгованості.
Перевіряючи правильність арифметичного розрахунку, суд встановив, що три відсотки річних позивач розрахував вірно за вказаний ним період в сумі 11462,18 грн.
Інфляційні позивач розраховував за період з 01.01.по 01.08.2011р., отже їх розмір має становити 25 062,05 грн., а не 31 867,48.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача має бути стягнено 36 524,23 грн., з яких 11462,18 грн. трьох відсотків річних та 25 062,05 грн. інфляційних.
Враховуючи викладене, судовий збір має бути відшкодований відповідачем позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу суд встановив наступне.
Стороною у справі наданий договір про надання правової допомоги № 7 від 15.12.2011р.,укладений з адвокатом ОСОБА_2, не є доказом оплати адвокатських послуг.
30.01.2012 р. сторонами договору складений акт про надання правової допомоги та розрахунок гонорару адвоката ОСОБА_2, відповідно до якого гонорар складає 6575,20 грн., з яких за вивчення наданих документів, консультації по справі, складання позовної заяви та розрахунку ціни позову -1716,8 грн., за підготовку до розгляду справи -858,40 грн., за участь у розгляді справи у господарському суді Чернігівської області -4000 грн.
Оплата позивачем зазначеної суми гонорару підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 30.01.2012р.
Враховуючи, те, що договором передбачена повна оплата за участь адвоката у справі під час її розгляду судом першої інстанції в сумі 4000 грн., а адвокат приймав участь лише в першому засіданні, враховуючи часткове задоволення позову та співрозмірність розміру заявлених позовних вимог, ступінь складності підготовки справи до розгляду з розміром гонорару, визначеного за ці дії, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання позивача та відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн.
Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Бахмач- м'ясо” (16502, Чернігівська область м. Бахмач вул. Петровського,64, ід.код 32895590) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. Код НОМЕР_1) 11462,18 грн. трьох відсотків річних, 25 062,05 грн. інфляційних ,901,51 грн. судового збору та 3000 грн. на оплату послуг адвоката.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складений 31.01.2012р.
Суддя М.В.Фесюра