11 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
Матвєєвої О.А., Юровської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє також як законний представник в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Опікунська рада Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про звільнення майна з під арешту, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє також законним представником в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 4 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року,
У листопаді 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє також як законний представник в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, звернулися до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Опікунська рада Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про звільнення квартири АДРЕСА_1 з під арешту.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 4 квітня 2011 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє також як законний представник в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Опікунська рада Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про звільнення майна з під арешту.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє також як законний представник в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, відхилено.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 4 квітня 2011 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє також законним представником в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, порушують питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій і просять ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає чстковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з висновкам якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що отримані на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 всі права заставодержателя за договором про відступлення прав за договором застави, не може бути підставою для звільнення квартири з під арешту, хоча б тому, що вказана угода стосується одного конкретного договору; також не може слугувати підставою для звільнення квартири з під арешту реєстрація в спірній квартирі малолітнього ОСОБА_5, оскільки ця дитина не є співвласником вказаного житла.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного провадження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про звільнення майна з під арешту.
В п.п. 2, 4 Постанови Пленуму Верховного суду України N 6 від 27 серпня 1976 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» роз'яснено, що при розгляді позовів про виключення майна з опису суди зобов'язані всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, додержуючись при цьому неухильно як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і правил про належність і допустимість доказів.
За правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника , особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог ч.4 ст. 10, ст. 130 ЦПК України суд повинен був роз'яснити про склад осіб та обговорити питання про залучення їх до участі у справі як відповідачів, оскільки відповідно до довідки ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві № 45/20 від 14.10.2010 року боржником за виконавчим провадженням є ОСОБА_6.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені недоліки уваги не звернув, матеріали справи належним чином не дослідив та не перевірив наведені в апеляційній скарзі доводи; мотивував рішення на припущеннях, не навівши в його обґрунтування конкретні обставини й факти, що спростовують доводи суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За викладених обставин, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ проаналізувавши матеріали справи та виходячи з предмету заявленого позову дійшла висновку про невідповідність вимогам закону рішень судів першої та апеляційної інстанції, а тому вказані рішення підлягають скасуванню з вищевказаних підстав з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє також законним представником в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 4 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Макарчук М.А.
судді: Леванчук А.О.
Мазур Л.М.
Матвєєва О.А.
Юровська Г.В.