25 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист честі, гідності та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2011 року,
У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1. Протягом останніх десяти років відповідачі поширювали про нього неправдиву інформацію, зокрема, що він наркоман, злодій, ображає, ґвалтує, погрожує та не сплачує за квартиру, у зв'язку з чим у 2009 році він був вимушений залишити зазначену квартиру та проживати в орендованому жилому приміщенні. У лютому 2010 року відповідачі також створили йому перешкоди в технічному обслуговуванні квартири.
Ураховуючи викладене, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд зобов'язати ОСОБА_4 і ОСОБА_5 спростувати наведену вище недостовірну інформацію відносно нього, усунути йому перешкоди в користуванні та технічному обслуговуванні квартири АДРЕСА_1, не чинити перешкоди в реалізації права на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2011 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не довів свої вимоги щодо розповсюдження відповідачами недостовірної інформації відносно нього, а щодо інформації, поширеної відповідачами під час розгляду справи, то вона є суб'єктивними думками відповідачів, які містять оціночні судження та не підлягають спростуванню й доведенню їх правдивості. Він не надав жодних доказів на підтвердження того, що йому чинять перешкоди в користуванні спірною квартирою. Крім того, суд зазначив, що кімната, на яку претендує позивач, значно перевищує його ідеальну частку в спірній квартирі - 1/6 частку, тому відмовив у виділенні ОСОБА_3 у користування кімнати площею 14,4 кв. м.
Проте погодитись із таким висновком суду в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_5 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 3 листопада 1999 року (а.с. 24, т. 1). Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 3 листопада 1999 року спадкоємцями іншої 1/2 частки квартири № 69 за вищезазначеною адресою, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, є в рівних долях дружина - ОСОБА_5, дочка - ОСОБА_7, та син - ОСОБА_3 (а.с. 25, т. 1).
Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).
Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Виходячи з положень ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що відповідачі створюють йому перешкоди в користуванні квартирою, 1/6 частка якої належить йому в порядку спадкування за законом.
Згідно з положеннями ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей.
Аналогічне положення закону передбачено й ст. 383 ЦК України.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суди на зазначені положення закону уваги не звернули та не дали належної правової оцінки доводам позивача та показам свідків про те, що відповідачі чинять ОСОБА_3 перешкоди в користуванні спірною квартирою та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Проте в порушення вищезазначених вимог закону як суд першої інстанції, так і апеляційний суд відмовили ОСОБА_3 у виділенні в користування кімнати площею 14,4 кв. м, не звернувши уваги на те, що позивачем такі вимоги до суду не заявлялись.
За таких обставин ухвалені судові рішення в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень у цій частині з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо судових рішень в частині позовних вимог про захист честі, гідності, то під час розгляду справи в цій частині судами не були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336 - 338, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2011 року в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У решті - судові рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
М.Є. Червинська