11 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мартинюка В.І.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,
Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 9 серпня 2011 року,
У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом. Зазначала, що перебуває з ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах та проживає з ним однією сім'єю з 2004 року в будинку АДРЕСА_1. 14 квітня 2008 року вони придбали житловий будинок АДРЕСА_2. Під час проживання однією сім'єю вона оформила кредит і в грудні 2008 року придбали автомобіль НОМЕР_1 за 48000 грн. Цей автомобіль та будинок зареєстровані на ім'я відповідача, але вона має право на Ѕ частку цього майна, оскільки воно придбано під час спільного проживання з відповідачем однією сім'єю. В теперішній час відповідач змінив своє ставлення до неї, в добровільному порядку не бажає вирішити питання про поділ майна, тому просила встановити факт спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2004 року та задовольнити позов.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю з 2004 року без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Визнано жилий будинок АДРЕСА_2 та автомобіль марки GELLY MR 7151 А держномер НОМЕР_1, зареєстрований 20 березня 2009 року у МРЕВ м. Словянська на імя ОСОБА_5, спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 9 серпня 2011 року, рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 2004 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, в зв'язку з чим набуте в цей період майно є їх спільною сумісною власністю відповідно до ст. 74 СК України та зазначив в рішенні докази на підтвердження цих обставин.
Скасовуючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач з 6 листопада 1998 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який розірваний 8 квітня 2008 року, тому не було підстав вважати, що сторони з 2004 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а позивачем не надано переконливих доказів в підтвердження своєї участі у придбанні спірного майна.
Однак, повністю погодитись з такими висновками неможливо.
Дійсно, ст. 74 СК України передбачено виникнення права спільної сумісної власності на майно чоловіка та жінки лише у випадку, коли вони проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Між тим, майно, право спільної сумісної власності на яке просила визнати позивач, було придбане вже після того, як шлюб відповідача з ОСОБА_6 був розірваний.
Виходячи з цього, право спільної власності на майно могло виникнути у сторін при умові, що вони на цей момент проживали однією сім'єю. При цьому та обставина, через який проміжок часу після розірвання шлюбу відповідачем було придбане майно вирішального значення не має.
Порушення при укладенні договору купівлі-продажу вимог ч. 3 ст. 238 ЦПК України може тягти за собою визнання цієї угоди недійсною і не створює інших цивільно-правових наслідків, крім пов'язаних з недійсністю такого правочину.
Вважаючи не доведеним факт проживання сторін однією сім'єю, суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 212, 316 ЦПК України не навів в рішенні мотивів відхилення доказів, зазначених в рішенні суду першої інстанції на підтвердження встановлення цієї обставини.
Зазначені порушення апеляційним судом норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого цим судом рішення і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 9 серпня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Мартинюк
Судді: Т.Л. Ізмайлова
О.В. Кадєтова
М.І. Наумчук
Д.О. Остапчук