18 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,
Євтушенко О.І., Журавель В.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" про оголошення особи померлою від нещасного випадку на виробництві та спонукання до складання акту про нещасний випадок на виробництві, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 8 червня 2010 року, додаткове рішення цього місцевого суду від 22 жовтня 2010 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 9 грудня 2010 року,
У листопаді 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з названим позовом.
Позивачі зазначали, що чоловік ОСОБА_6 та син ОСОБА_7 - ОСОБА_8 працював гірничим майстром підземної дільниці у Структурному підрозділі (далі - СП) Шахта "Полтавська" Державного підприємства (далі - ДП) "Орджонікідзевугілля".
11 липня 2007 року ОСОБА_8 працював у першу зміну. Отримавши завдання на обслідування гірничої виробки о 8 год. 10 хвил. спустився у шахту. Останній раз його бачили о 8 год. 20 хвил. О 15 год. того ж дня головному інженеру шахти було повідомлено, що ОСОБА_8 не пройшов табельного обліку. Працівниками шахти було перевірено маршрут ОСОБА_8, але його виявлено не було.
Пошук не дав ніяких результатів, однак спеціальною комісією, яка була створена для розслідування цього факту, було встановлено, що ОСОБА_8 зник у шахті, а причини його зникнення не встановлені.
Посилаючись на зазначене, позивачі просили суд визнати ОСОБА_8 померлим від нещасного випадку на виробництві 11 липня 2007 року та зобов'язати ДП "Орджонікідзевугілля" організувати й провести розслідування нещасного випадку на виробництві від 11 липня 2007 року, що призвів до смерті ОСОБА_8, склавши акт за формою Н-1.
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 8 червня 2010 року у позові ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про спонукання до складення акту про нещасний випадок на виробництві відмовлено.
Додатковим рішенням цього місцевого суду від 22 жовтня 2010 року у задоволенні вимоги позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про оголошення ОСОБА_8 померлим внаслідок нещасного випадку на виробництві відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 9 грудня 2010 року рішення та додаткове рішення місцевого суду скасовані та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено з інших підстав.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в позові, місцевий суд виходив із того, що встановити факт смерті ОСОБА_8 внаслідок нещасного випадку на виробництві неможливо.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачі не погоджуючись з актом спеціального розслідування випадку зникнення ОСОБА_8 у порушення існуючого порядку оскарження цього акту звернулися до суду.
Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.
Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
При вирішенні справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 працював на Шахті "Полтавська" ДП "Орджонікідзевугілля" гірничим майстром підземним.
11 липня 2007 року ОСОБА_8 не піднявся на поверхню після роботи в шахті. За цим фактом були проведенні пошукові роботи, які результатів не дали.
Згідно з наказом № 605 від 11 липня 2007 року Територіального Держнадзорохоронапраці України у Донецькій області була призначена комісія для розслідування випадку зникнення гірничого майстра ОСОБА_8 на СП "Шахта "Полтавська".
Відповідно до акту спеціального розслідування факту зникнення гірничого майстра ОСОБА_8 11 липня 2007 року, затвердженого 15 січня 2008 року заступником начальника територіального управління Держнадзорохоронапраці України у Донецькій області, всі гірничі виробки були обстежені із застосуванням спецтехніки, було проведено реверсування струміння повітря, але присутність ОСОБА_8 у шахті виявлено не було. Комісією було встановлено відсутність аварійної ситуації, наявність завалів у гірничих виробках. Комісією було встановлено, що випадок зникнення гірничого майстра ОСОБА_8 мав місто на шахті, тому як відсутні свідки, які бачили його виїжджаючим з шахти.
За результатами встановленого комісія дійшла висновку про те, що зв'язок з виробництвом випадку зникнення гірничого майстра ОСОБА_8 може бути установлено в судовому порядку.
За загальним правилом нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
Згідно з п. 40 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, чинного на час виникнення спірних правовідносин, спеціальному розслідуванню підлягають випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків.
За наслідками такого розслідування комісією складається акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у якому комісія робить висновок про те, чи вважається або не вважається нещасний випадок пов'язаним з виробництвом.
Згідно з п. 52 цього Порядку у разі коли комісія із спеціального розслідування випадку зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків з урахуванням конкретних обставин дійде висновку, що зникнення працівника зумовлено настанням нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, акт форми Н-5 з таким висновком комісії видається сім'ї цього працівника або особі, яка представляє його інтереси, для звернення до суду із заявою про оголошення працівника померлим.
Проте, місцевий суд на зазначені положення закону уваги не звернув та ґрунтуючись на обставинах встановлених у акті спеціального розслідування від 15 січня 2008 року, в якому у порушення вимог закону не було зроблено висновку щодо зв'язку з виробництвом зникнення ОСОБА_8, не звернув уваги на те, що він зник саме під час виконання трудових обов'язків; у порушення вимог ст.ст. 213 і 214 ЦПК України належної оцінки доводам позивачів про те, що обставини за яких він зник дають підстави вважати, що його зникнення пов'язане з виробництвом не надав.
Апеляційний суд пославшись на положення ст. 22 Закону України "Про охорону праці" та п.п. 37 і 38 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, дійшов висновку про те, що позивачі звернулися до суду з цим позовом у порушення порядку оскарження акту спеціального розслідування.
Проте, відповідно ч.ч. 3 і 4 ст. 22 Закону України "Про охорону праці" у разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.
Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
Тобто, зміст цієї норми, з урахуванням положень ч. 2 ст. 124 Конституції України, не позбавляє позивачів на безпосереднє звернення до суду за захистом порушеного права у разі незгоди зі змістом рішення, викладеного в акті розслідування.
За таких обставин, апеляційний суд припустившись помилкового висновку про передчасність позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у порушення вимог ст. 303 ЦПК України своїх процесуальних обов'язків належним чином не виконав, доводів апеляційної скарги позивачів у повному обсязі не перевірив.
Таким чином, суди при вирішенні справи не визначились з характером спірних правовідносин, нормами права, що підлягають застосуванню до них, не встановили обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухваленні судові рішення не можна визнати законним й обґрунтованими, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336 та 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 8 червня 2010 року, додаткове рішення цього місцевого суду від 22 жовтня 2010 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 9 грудня 2010 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Н.А. Горелкіна
Є.П. Євграфова
О.І. Євтушенко
В.І. Журавель