29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"13" лютого 2012 р.Справа № 9/5025/117/12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкан-Плюс"
с.Калчева Болградського району Одеської області
до 1. Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" с.Попівці
Волочиського району Хмельницької області
2. Приватного підприємства "Юридична компанія "Тріарії"
м.Хмельницький
про визнання недійсним договору поруки між відповідачами № 22-05/11-2 від
26.08.11
Суддя Олійник Ю.П.
Представники сторін:
Від позивача -ОСОБА_1 -за дов. від 18.01.2012р.,
Від 1-го відповідача -ОСОБА_2 -за дов. від 10.01.2012р.
Від 2-го відповідача -не з'явився
У судовому засіданні згідно з ч.2 ст.85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні просять визнати недійсним укладений між ПП «Аграрна компанія 2004»та ПП «Юридична компанія «Тріарії»договір поруки від 26.08.2011р. № 22-05/11-2, посилаючись на його не відповідність вимогам чинного законодавства України та на штучну спрямованість на зміну підсудності. Посилаються на ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Звертається увага, що відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Позивач також посилається на ст.553 ЦК України згідно якої поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки мне встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Позивач, посилаючись на ст. 557 ЦК України, вважає що законодавчо встановлено, що боржник і поручитель повинні діяти погоджено, враховуючи інтереси один одного. Зазначається, що не можна без згоди особи покласти на неї обов'язок вчинити якусь дію або утриматись від вчинення такої дії. Зобов'язання може породжувати для третьої особи лише права щодо боржника та (або) кредитора. Вказуючи на ч. 2 ст. 556 ЦК України, позивач вважає що природа поруки полягає у поєднанні волі боржника і поручителя відповідати спільно, а тому порука за договором передбачає волевиявлення як боржника, так і поручителя. Звертається увага, що оспорюваний договір поруки не спрямований на реальне настання правових наслідків, а спрямований на штучну зміну підсудності. Позивач зазначає що договір поруки створює певні труднощі, пов'язані з необхідністю прийняття участі у судовому засіданні, а значить ТОВ „Балкан-Плюс” несе зайві витрати та час у зв'язку зі значною відстанню Господарського суду Хмельницької області у порівнянні з місцезнаходженням позивача.
ПП „Аграрна компанія 2004”, надалі відповідач-1, у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні позовні вимоги заперечує, посилаючись на безпідставність доводів позивача на те, що спірний договір поруки від 26 серпня 2011р. укладений між ПП «Аграрна компанія 2004»та ПП «Юридична компанія «Тріарії»є фіктивним, оскільки згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину і судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Натомість позивачем не надано суду доказів наявності умислу сторін договору поруки. Звертається увага, що відповідачем-1 подано позов як до позивача, так і до поручителя про стягнення несплачених сум, а також на те, що чинним законодавством не передбачено надання згоди боржником на укладення договору поруки між кредитором та поручителем. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 21.11.2011 р №01-06/1624/2011, згідно з яким договір поруки за змістом приписів статей 553, 554 ЦК України укладається кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується порукою, і поручителем, що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні забезпеченому порукою. При цьому законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору, аналогічна позиція у постановах Вищого господарського суду України від 07.09.2010 № 53/86-09, від 07.09.2010 № 14/212пд).
ПП „Юридична компанія „Тріарії”, надалі відповідач-2, повідомлений належним чином про розгляд справи (повідомлення про вручення 1.02.12), повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, причини не направлення не повідомив, що не перешкоджає вирішенню спору на підставі наявних доказів згідно з ст.75 ГПК України .
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Між позивачем та ПП "Аграрна компанія 2004" ( відповідач-1) підписаний договір про надання послуг по збиранню зернових культур від 22.06.11 №22-05/11-2, за умовами якого (п.1.1.) відповідач-1, як виконавець, зобов'язується провести роботи по збиранню урожаю сільськогосподарських культур в 2011 році на полях замовника (позивача), з урахуванням якісних вимог по збиранню урожаю сільськогосподарських культур. Згідно з п.3.1 договору за надані виконавцем послуги по збиранню врожаю замовник розраховується готівкою протягом двох місяців з моменту підписання остаточного акту виконаних робіт. Згідно з наданим позивачем Актом виконаних робіт від 06.07.11 (згідно з договором №22-05/11-2 від 22.06.11) відповідач-1 виконав послуги по зерно-збиранню на загальну суму 66368,00 грн.
26.08.11 між Приватним підприємством „Тріарії” (відповідач-2) та Приватним підприємством „Аграрна компанія 2004” (відповідач-1) підписано договір поруки № 22-05/11-2, згідно умов якого ( п.1.1.) поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю „Балкан-Плюс” (позивачем), що виникли з договору надання послуг № 22-05/11-2 від 22.06.11, який укладений між 1-м відповідачем та позивачем.
Згідно з п. 2.1 договору порукою забезпечуються в тому числі зобов'язання здійснити оплату за надані послуги по збиранню зернових культур в обсязі та на умовах договору №22-05/11-2 від 22.06.11, а також відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених зазначеним договором. При цьому п. 3.1 договору визначено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання, а згідно з п.4.1.1 поручитель зобов'язаний сплатити грошові кошти за боржника у 10 денний строк з дня отримання обґрунтованої вимоги від кредитора при порушенні боржником зобов'язання.
15.09.11 1-м відповідачем надіслано вимогу про сплату заборгованості в десятиденний термін на адресу 2-го відповідача, у якій зазначено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання і те, що позивач не провів оплату за надані послуги в повному розмірі, хоча зобов'язаний був зробити це ще до 06.09.11.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.12.11 порушено провадження по справі за № 5/5025/2261/11 за позовом ПП "Аграрна компанія 2004" до ТОВ "Балкан-Плюс" та ПП "Юридична компанія "Тріарії" м.Хмельницького про стягнення 53352,02 грн., з яких 51368 грн. основного боргу, 1637,18 грн. пені, 316,87 грн. 3% річних, 29,97 грн. втрат від індексу інфляції.
Позивач, вважаючи спірний договір поруки укладеним всупереч вимогам чинного законодавства звернувся до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним.
Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке:
Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно за договором поруки поручитель відповідає за виконання зобов'язання перед кредитором в разі його невиконання боржником. При цьому згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Визначені спірним договором поруки від 26.08.2011р. права та обов'язки сторін, а також інші умови договору відповідають положенням ст.554-559 ЦК України. Відповідно, зміст договору поруки не суперечить нормам ЦК України.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на таку підставу недійсності договору поруки, як укладення між відповідачами договору поруки без згоди позивача. При цьому судом враховується, що чинним законодавством не передбачені особливі умови договору поруки, зокрема, щодо повідомлення про нього боржника. Така ж правова позиції Вищого господарського суду України в інформаційному листі від 21.11.2011 р №01-06/1624/2011.
Щодо доводів позивача про фіктивність договору, то позивачем не надано належних доказів, натомість вимога від 15.09.11 відповідача -1 іншому відповідачу, позовна заява та ухвала по справі господарського суду Хмельницької області №5/5025/2261/11 за позовом ПП "Аграрна компанія 2004" до ТОВ "Балкан-Плюс" та ПП "Юридична компанія "Тріарії" м.Хмельницького про стягнення 53352,02 грн. підтверджують, що 1-й відповідач заявляє вимоги як до боржника , так і до поручителя. При цьому судом враховується, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Така ж правова позиція у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Судом враховується, що відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). При цьому згідно з ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Враховуючи, що згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем повинні бути доведені обставини не відповідності закону спірного договору належними доказами. З'ясовуючи всі обставини справи, суд не встановив порушень при укладені спірного договору поруки вимог ст. 203 ЦК України за підставами, зазначеними позивачем.
За таких обставин позивачем всупереч ст.33 ГПК України не доведено підстав недійсності договору поруки, відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати по справі згідно ст.49 ГПК України підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 45, 47, 12, 15, 33, 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкан-Плюс" с.Калчева Болградського району Одеської області до Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" с.Попівці Волочиського району Хмельницької області та Приватного підприємства "Юридична компанія "Тріарії" м.Хмельницький про визнання недійсним договору поруки між відповідачами №22-05/11-2 від 26.08.11 відмовити.
Суддя Ю.П. Олійник
Повне рішення складено і підписано 13.02.2012р.
Віддрук. 4 прим. :
1 - до справи,
2 -позивачу,
3 -відповідачу,
4 - відповідачу-2 (вул. Театральна, 10 м. Хмельницький) (рекомендованим з врученням).