25 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Червинської М.Є., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» про визнання недійсними третейських угод, стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення апеляційного суду міста Києва від 11 серпня 2011 року,
У березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом. Посилався на те, що 7 грудня 2007 року між ним та ПАТ КБ «Правекс-Банк» було укладено договори банківського вкладу. 19 січня 2009 року ним було подано заяву про розірвання договорів та повернення суми банківського вкладу. На вказану заяву банк надав відповідь, якою відмовив у видачі банківського вкладу, мотивуючи відмову тим, що введена тимчасова заборона на виплату грошових коштів. При укладанні договорів банківського вкладу у нього не було реальної можливості ознайомитись з Регламентом третейського суду, переліком суддів, розміром судового збору, розміром гонорару судді, тому вважав третейські угоди недійсними. Просив визнати недійсними третейські угоди, передбачені п. 6.1 договорів банківського вкладу від 7 грудня 2007 року, стягнути з відповідача на свою користь інфляційні збитки в розмірі 109 115 грн. 30 коп. та 3 % річних у розмірі 33 054 грн. 89 грн.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 4 травня 2011 року позов ОСОБА_3 у частині вимог про розірвання третейської угоди, що передбачена в п. 6.1 договорів банківського вкладу за № № 581-586 від 7 грудня 2007 року, та стягнення банківського вкладу, залишено без розгляду.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 4 травня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_3 109 115 грн. 30 коп. інфляційних збитків та 33 054 грн. 89 коп. 3 % річних; у решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду міста Києва від 11 серпня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_3 109 115 грн. 30 коп. інфляційних збитків та 33 054 грн. 3 % річних. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3; у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних збитків та 3 % річних, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У решті - судові рішення не оскаржуються.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення інфляційних збитків та 3 % річних, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив виконання грошового зобов'язання, а саме в обумовлений договором банківського вкладу строк, не виплатив суми за договором, а тому суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення інфляційних збитків та 3 % річних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних збитків та 3 % річних, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що положення ст. 625 ЦК України не можуть бути застосовані за спірних правовідносин, оскільки невиконання банком зобов'язання за договором банківського вкладу виникло під час дії мораторію, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних збитків та 3 % річних.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
Судом установлено, що 7 грудня 2007 року позивач уклав з відповідачем договори банківського вкладу із щомісячною виплатою процентів, 19 січня 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про дострокове розірвання договорів та виплату сум за ними, банк 12 лютого 2009 року відмовив у поверненні депозитних вкладів з посиланням на введення Національним банком України 4 грудня 2008 року мораторію. Суми за договорами були виплачені позивачу 7 грудня 2009 року.
Згідно із ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язується видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних збитків та 3 % річних, відмовляючи у задоволенні позову, не врахував, що боржник не може бути звільнений від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а правила ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у даному випадку не застосовуються. Строк виконання зобов'язання настав після призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію та під час їх дії, а тому дія мораторію на такі зобов'язання не поширюється.
Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України зазначені положення закону до уваги не взяв, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову не врахував, що три проценти річних та інфляційні не є фінансовими санкціями в розумінні «інші фінансові (економічні) санкції» (п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону «Про банки і банківську діяльність»), а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Оскільки апеляційний судом скасовано рішення суду, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення апеляційного суду міста Києва від 11 серпня 2011 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних збитків та 3 % річних, рішення Печерського районного суду міста Києва від 4 травня 2011 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
М.Є. Червинська
В.А. Черненко