"17" січня 2012 р. м. Київ К-31863/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Заїки М.М.,
Співака В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа -управління Державної автомобільної інспекції при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про поновлення на роботі, -
встановила:
У вересні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа -управління Державної автомобільної інспекції при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про поновлення на роботі.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2009 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 29.05.2008 № 423 в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновлено останнього на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території м. Львова та автомобільно-технічної інспекції при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
На зазначене рішення суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 -ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення першої та апеляційної інстанцій - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 21.12.1994 проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 29.05.2008 № 423 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення вимог спільного наказу Міністерства внутрішніх справ України та Управління державної охорони України від 27.12.2004 № 013/035, порушення службової дисципліни, невжиття заходів щодо припинення порушення службової та транспортної дисципліни підлеглим, що призвело до скоєння ДТП.
На підставі зазначеного наказу наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 18.08.2008 № 283 позивач звільнений з органів внутрішніх справ, з 18.08.2008.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що раніше жодних дисциплінарних стягнень на позивача накладено не було.
Відповідно до підпункту «є»пункту 64 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460, передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 зазначеного Статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Статуту, який визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що при винесенні Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, оскільки відповідачем службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку проведено не було, письмові пояснення позивачем не надавалися.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та поновлення останнього на посаді, з огляду на те, що звільнення позивача було проведено незаконно, оскільки відповідачем службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку не проводилось та письмові пояснення у позивача не відбирались, і відповідно, наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 29.05.2008 № 423 підлягає скасуванню. При цьому, суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення помилково скасував рішення суду першої інстанції та не спростував жодних доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції.
Крім того, суди встановили, що згідно наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 18.08.2008 № 283 позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 29.05.2008 № 423, за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ - порушення дисципліни, а не на підставі висновку атестаційної комісії відповідно до якого, позивач не відповідає займаній посаді.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень та його скасування.
Згідно постанови Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2009, судом першої інстанції наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 29.05.2008 № 423 в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ було визнано протиправним та поновлено останнього на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території м. Львова та автомобільно-технічної інспекції при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. Питання щодо скасування оскаржуваного наказу вирішено не було.
Також, колегія суддів не може погодитись з твердженнями судів першої та апеляційної інстанцій щодо повного та всебічного дослідження встановлених фактичних обставин справи, оскільки судами попередніх інстанцій не були розглянуті всі позовні вимоги ОСОБА_2, а саме: вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що приймаючи рішення у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі дослідили обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також не надали належного аналізу всім позовним вимогам, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2009 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 скасувати, а справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа -управління Державної автомобільної інспекції при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про поновлення на роботі направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді М.М. Заїка
В.І. Співак