"18" січня 2012 р. м. Київ К/9991/14307/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гашицького О.В.,
Малиніна В.В.,Мойсюка М.І.,
Ситникова О.Ф.,Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира про стягнення грошової допомоги по догляду за дитиною, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 24 лютого 2011 року, -
У лютому 2009 року позивач звернулась із зазначеним позовом посилаючись на те, що є особою яка здійснює догляд за дитиною до трьох років, а відтак має право на допомогу по її догляду виходячи з розміру прожиткового мінімуму, відповідно до статті 15 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції від 22 березня 2001 року №2334-ІІІ (далі Закон №2334-ІІІ).
Посилаючись на те, що вимоги Закону №2334-ІІІ не виконані, а її звернення про виплату даної допомоги залишено без задоволення, просила стягнути з відповідача таку за 2006-2008 роки.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 8 квітня 2009 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії та стягнуто з відповідача на користь позивача 1332,92 гривень зазначеної соціальної допомоги за період 22 травня по 9 вересня 2008 року, в решті позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 24 лютого 2011 року рішення суду першої інстанції, у частині задоволеного позову, скасовано, ухвалено нове рішенням, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач є особою яка здійснює догляд за двома дітьми до трьох років і отримує допомогу по їх догляду відповідно до статті 15 Закону №2334-ІІІ.
У період 2007-2008 років допомогу по догляду за дітьми до трьох років відповідач здійснював з урахуванням вимог Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 «Про деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у позові апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що підстав для виплати допомоги по догляду за дитиною у 2008 році не було.
Судами встановлено, що позивачка є особою яка здійснює догляд за дитиною до трьох років, отримує допомогу по її догляду відповідно до статті 15 Закону №2334-ІІІ.
Пунктом 23 частини Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»до статті 15 Закону №2334-ІІІ внесені відповідні зміни, які вступили в силу з 1 січня 2008 року. Так, у відповідності до цих змін, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Ці зміни неконституційними не визнавалися.
Враховуючи те, що відповідачем у 2008 році виплачено спірну допомогу позивачеві у розмірах, встановлених новою редакцією статті 15 Закону №2334-ІІІ, суд дійшов правильного висновку щодо правомірності його дій у даний період.
Виходячи з наведеного, рішення апеляційного суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Правильним є висновок і в частині відмови у позові про стягнення допомоги по догляду за дитиною за 2007 рік, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Так, відповідно до частини 1 і 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції спірного періоду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Встановлено, що відповідач позивачу у 2007 році здійснював виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьох років у розмірі меншому ніж передбачено статтею 15 Закону №2334-ІІІ, а остання отримуючи таку не оспорювала зазначеного у судовому порядку.
Тобто, виплата спірної допомоги позивачу здійснювалася щомісячно, про порушене право остання усвідомлювала отримуючи таку.
За таких обставин, враховуючи вимоги процесуального закону, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Житомирської області від 24 лютого 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Мойсюк