"18" січня 2012 р. м. Київ К-36266/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гашицького О.В.,
Малиніна В.В.,Мойсюка М.І.,
Ситникова О.Ф.,Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про стягнення грошової допомоги по догляду за дитиною, за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 червня 2009 року і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2010 року,-
У травні 2009 року позивач звернулась із зазначеним позовом посилаючись на те, що є особою яка здійснює догляд за двома дітьми до трьох років, а відтак має право на допомогу виходячи з розміру прожиткового мінімуму, відповідно до статті 15 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції від 22 березня 2001 року №2334-ІІІ (далі Закон №2334-ІІІ).
Посилаючись на те, що вимоги Закону №2334-ІІІ не виконані, а її звернення про виплату даної допомоги залишено без задоволення, просила стягнути з відповідача таку за період з 9 липня по грудень 2008 року.
Постановою Бердянської міськрайонного суду Запорізької області від 16 червня 2009 року у позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову, якою позов задоволено частково, визнано дії протиправними та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача зазначену соціальну допомогу з 9 липня по 31 грудня 2007 року, в решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач є особою яка здійснює догляд за дитиною до трьох років, отримує допомогу по її догляду відповідно до статті 15 Закону №2334-ІІІ.
У період 2007 року допомогу по догляду за дитиною до трьох років відповідач здійснював з урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року №489-У та постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 «Про деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи частково позов апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що з дня набрання Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 чинності, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 15 Закону №2334-ІІІ, у редакції даного періоду.
За приписами частини першої статті 15 Закону №2334-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Дію зазначеної статті було зупинено на 2007 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року №489-У.
Так, за приписами абзацу третього частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року №489-У, допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку -у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року №489-У, у частині допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому органи праці зобов'язані були діяти в межах вимог статті 15 Закону №2334-ІІІ.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо права позивача на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму, відповідно до вимог статті 15 Закону №2334-ІІІ, з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007.
Не може бути підставою для відмови у позові і відсутність коштів для забезпечення виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на органи праці законодавством.
Виходячи з наведеного, рішення суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Мойсюк