17 січня 2012 року м. Київ К/9991/39271/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.,
Мороз Л.Л.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Господарського суду Миколаївської області від 5 червня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 1 червня 2011 року у справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПП «Снігурівське підприємствопо обслуговуванню сільського населення»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -
Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовом до ПП «Снігурівське підприємствопо обслуговуванню сільського населення»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Постановою о Господарського суду Миколаївської області від 5 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2011 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Миколаївське обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суддів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, позивач проінформував центр зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування у 2007 році інвалідів шляхом подачі щомісячних звітів форми №3-ПН, а також подало до відділення Фонду соціального захисту інвалідів заяву про запрошення працівників-інвалідів на роботу.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення, за яке застосовується юридична відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі, з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»вищевказаного закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Стаття 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не надано, а тому в останнього не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, постанову Господарського суду Миколаївської області від 5 червня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 1 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Суддя Л.Л. Мороз