17 січня 2012 року м. Київ К-22184/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2009
у справі № 2а-831/08/1170
за позовом Казенного підприємства „Кіровгеологія” Міністерства охорони навколишнього середовища України в інтересах Геологорозвідувальної експедиції № 37 КП „Кіровгеологія”
до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді
про визнання податкового повідомлення -рішення нечинним та зобов'язання
суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії
Казенне підприємство „Кіровгеологія” Міністерства охорони навколишнього середовища України в інтересах Геологорозвідувальної експедиції № 37 КП „Кіровгеологія” звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання податкового повідомлення -рішення нечинним та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2009 постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2008 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти, нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку позивача з питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість та складено акт № 229/1520/04746400 від 15.04.2008.
На підставі зазначеного акту, за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді було
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002461520/2 від 18.08.2008, яким застосовано до позивача штраф в розмірі 2857, 30 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, встановлені ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, платником проведена сплата із затримкою на 104 дні, тому до платника застосовується штрафна санкція в розмірі 2857,30 грн.
Відповідно до ч. 1 пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).
Згідно з пп. 17.1.7 п.17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції застосовуються у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем самостійно сплачувалось узгоджене зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2007 року перерахувало кошти в сумі 27652 грн. відповідно до платіжного доручення № 974 від 25.05.2007 та відповідно до платіжного доручення № 1386 від 22.08.2007 - кошти в сумі 921 грн. для сплати самостійно узгодженого позивачем зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2007 року.
Зазначені суми податку на додану вартість обчислені відповідно до податкових декларацій за квітень 2007 року № 38146 від 16.05.2007 та липень 2007 року № 73442 від 17.08.2007, які сплаченні у повному обсязі.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, стосовно того, що п. 7.7 ст. 7 Закону N 2181-III не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків дві податкові вимоги і встановлює строки виконання цих вимог, які фактично і є строками самостійного погашення боргу.
Вимоги про сплату суми податкового зобов'язання позивачу не надсилались.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2009 у справі № 2а-831/08/1170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді відхилити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2009 у справі № 2а-831/08/1170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийМ.О. Федоров
СуддіГ.К. Голубєва
О.В. Карась
А.О. Рибченко
Т.М. Шипуліна
Суддя М.О. Федоров