"17" січня 2012 р. м. Київ К-19640/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого -Смоковича М.І.,
суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Мороз Л.Л., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання відповіді неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2009 року,
У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання відповіді неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1. 07 травня 2007 року він звернувся до відповідача із заявою про створення комісії для визнання та відшкодування збитків власникам землі. Причиною такого звернення є невизначеність меж між його земельною ділянкою і земельною ділянкою сусідки (АДРЕСА_2) та зловживання з її боку ситуацією -побудова металевої огорожі не на місці старої дерев'яної, що була на момент купівлі ним будинку, а на його території, що призвело до тривалого користування частиною його земельної ділянки. Однак відповідачем йому було відмовлено у створенні такої комісії для визначення та відшкодування збитків власника землі і землекористувачам.
Просив визнати відповідь заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Турчененко В. № 280 від 21 травня 2007 року неправомірною; зобов'язати відповідача виконати його вимоги, вказані у заяві від 07 травня 2007 року про формування комісії для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2009 року в задоволення позову ОСОБА_1 -відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати їх рішення, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, а з ним погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідь відповідача є правомірною, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, але позивачем не було надано документу щодо підтвердження права власності або права користування спірною земельною ділянкою, а тому на нього не розповсюджується дія вказаного Положення.
Такий висновок відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 120 Земельного Кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Судами попередніх інстанцій встановлено, і дані обставини підтверджуються матеріалами справи, що згідно договору купівлі-продажу від 17 березня 2006 року позивач є власником будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, що розташований на земельній ділянці площею 479,8 кв. м.
07 травня 2007 року позивач звернувся до відповідача з заявою про створення комісії для визначення та відшкодування йому збитків, як власнику землі, які були заподіяні сусідом, шляхом самовільного зайняття частини його земельної ділянки.
На дане звернення ОСОБА_1 отримав відповідь - лист №280 від 21 травня 2007 року в якому повідомлялось, що він не може звертатися до міської ради з питанням визначення збитків, пов'язаних з зайняттям земельної ділянки, оскільки за даними Олександрійського міського відділу земельних ресурсів право власності на земельні ділянки для будь-яких цілей на території міста Олександрії за ним не зареєстровано (а.с. 9).
Крім того, погоджувальною комісією міської ради по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування громадян з виїздом на місцевість, 15 вересня 2006 року розглядалась скарга ОСОБА_1 з приводу встановлення межі між присадибними земельними ділянками АДРЕСА_1, про що складено протокол від 26 вересня 2006 року за №6 у зв'язку з чим позивачу було рекомендовано вирішувати межовий спір у судовому порядку у разі недосягнення згоди з приводу встановлення межі.
Судом першої інстанції також встановлено, що зазначена вище комісія при виконавчому комітеті створена та працює постійно.
Статтею 125 Земельного Кодексу України, передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Враховуючи те, що позивачем не було надано документів, які підтверджують право власності на земельну ділянку, Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, на який посилається позивач в обґрунтування касаційної скарги на позивача не розповсюджується, а тому надана відповідачем відповідь є правильною, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2009 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді С.А. Горбатюк
О.В. Мироненко
Л.Л. Мороз
Т.А. Чумаченко
Суддя М.І. Смокович