"07" лютого 2012 р.Справа № 9/17-4201-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.
суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.
При секретарі Згодник С.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Одесаоблкіно”
на рішення господарського суду Одеської області від 14 грудня 2011 року
по справі № 9/17-4201-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредо Плюс Лтд”, м. Одеса, пр-т Адміральський, 38
до Комунального підприємства „Одесаоблкіно”, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 38; адреса для листування: м. Одеса, пр-т Шевченка, 4
про стягнення 346 272,00 грн.,-
У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Кредо Плюс Лтд” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Одесаоблкіно” про стягнення 346 272,00 грн.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14 грудня 2011 року по справі № 9/17-4201-2011 (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Комунальне підприємство „Одесаоблкіно” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14 грудня 2011 року по справі № 9/17-4201-2011 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.
24.01.2012 року до апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
07.02.2012 року від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи платіжного доручення № 348 від 29.12.2011 року на виконання вимоги ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 року про надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку, яке було задоволено судовою колегією.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, заслухавши представників сторін, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, позивач намагався стягнути з КП «Одесаоблкіно»заборгованість за договорами: підряду № 1к від 25.11.2008 р. (будівельні роботи); підряду № 1к від 15.06.2009 р. (будівельні роботи); про надання юридичних послуг від 06.05.2009 р.
Колегія суддів зазначає, що предметом всіх цих договорів є виконання робіт/надання послуг з боку позивача на користь відповідача. Правочини за означеними договорами мають тотожні: предмети правочину (роботи/послуги); обов'язки сторін друг перед другом - позивач зобов'язаний виконати на користь відповідача певні роботи, а позивач-провести розрахунки. Крім того мають співпадіння кредиторів та боржників за грошовими зобов'язаннями, виконання яких є предметом позову. За всіма правочинами кредитором з грошових зобов'язань є позивач, а боржником - відповідач.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на ч.1 ст.58 ГПК України, залишаючи поза увагою положення частин 2 та 3 ст. 58 ГПК України, відповідно до яких суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначено вище, позовні вимоги стосуються виконання зобов'язань з однорідних правочинів, що з урахуванням положень ч.2 ст. 58 ГПК України дозволяє їх розгляд в одному судовому процесі.
Що стосується належного повідомлення первісного кредитора про початок процедури ліквідації КП «Одесаоблкіно», то колегія суддів зазначає наступне. Під час судових слухань відповідачем надано копію листа КП «Одесаоблкіно»про сповіщення первісного кредитора щодо початку процедури ліквідації відповідача, але доказів направлення цього листа первісному кредитору надане було. Позивач факт отримання листа заперечував. Таким чином, питання про вжиття/невжиття відповідачем заходів щодо сповіщення первісного кредитора було розглянуте судом, вказаним документам надана відповідна правова оцінка.
Стосовно надання належних доказів виконання робіт колегія суддів зазначає, що позивачем надані суду належні докази виконання робіт за договором підряду № 1-к від 25.11.2008 р., додаткові докази виконання робіт, пов'язані результатами ревізії КРУ в Одеській області діяльності саме КП «Одесаоблкіно», що свідчать про виконання робіт, яким господарським судом надано належну правову оцінку та покладено в обґрунтування винесеного рішення.
Твердження відповідача про необхідність узгодження (договору) про заміну стороні в зобов'язанні від 01.09.2011 р. КП «Одесаоблкіно» колегія суддів вважає безпідставним. З точки зору відповідача відсутність узгодження зазначеної угоди позбавляє КП «Одесаоблкіно»права на пред'явлення відповідачем зустрічні вимог по зобов'язаннях новому кредитору. Така позиція не відповідає нормам ЦК України.
Статтями ст.ст.512-517 ЦК України, що регламентують процедуру заміни кредитора в зобов'язанні, не передбачено необхідності отримувати на це згоди боржника, на відміну від вимог ст.520 ЦК України, якими прямо передбачено , що у разі заміни боржника в зобов'язанні, згода на останнє повинна бути надана кредитором;
Колегія суддів зазначає, що відсутність погодження угоди про заміну кредитора в зобов'язанні з боржником жодним чином не позбавляє останнього права висувати новому кредитору вимоги щодо договорів, в яких проведено заміну сторони. Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора, а якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Таким чином, укладенням між ТОВ «Кредо Плюс Лтд»та ТОВ «Консалтингова компанія Уран-Інвест»угоди (договору) від 01.09.2011 р. не здійснено жодних порушень прав боржника.
Отже, судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позиції відповідача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач.
Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Одесаоблкіно”, м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 14 грудня 2011 року по справі № 9/17-4201-2011 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 13 лютого 2012 року.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: А.І. Ярош
Суддя: О.О. Журавльов