"09" лютого 2012 р.Справа № 14/182-ПН-10
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання -Н.Г. Попові,
за участю представників сторін:
від позивача: В.Л. Ніколайчук, О.С. Ткаченко,
від відповідача: О.В. Дурандін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія»
на рішення господарського суду Херсонської області від 20.12.2011р.
у справі № 14/182-ПН-10
за позовом ОСОБА_4
до Публічного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія»
про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання права та спонукання сплатити 46,66 грн. дивідендів,
встановив:
У вересні 2010 р. ОСОБА_4 звернувся з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова фірма «ТАВРІЯ»про:
-визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова фірма «Таврія», оформленого протоколом загальних зборів акціонерів від 14.08.2010 р., в частині затвердження порядку розподілу прибутку;
-визнання права позивача на отримання частини прибутку за 2009 рік у вигляді обов'язкових дивідендів у сумі 46,66 грн.;
-зобов'язання відповідача сплатити суму обов'язкових дивідендів у розмірі 46,66 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюване рішення загальних зборів від 14.08.2010 р. в частині направлення прибутку товариства за 2009 р. у розмірі 6 млн. 324 тис. грн. на розвиток виробництва без виплати дивідендів суперечить нормам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про акціонерні товариства», у зв'язку з чим його слід визнати недійсним.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.12.2010р. у задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на те, що спірне рішення загальних зборів прийнято відповідно до норм діючого законодавства України та статуту товариства, пунктами 8.2.3 та 7.5 якого передбачено компетенцію загальних зборів затверджувати порядок розподілу прибутку, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів), а також приймати рішення про недоцільність виплати дивідендів по акціях за звітний рік.
У листопаді 2011р. позивач звернувся із заявою про перегляд вищевказаного рішення за нововиявленими обставинами. В якості нововиявленої обставини заявник послався на рішення господарського суду Херсонської області від 18.10.2011 р. у справі № 5024/1703/2011, яким визнано недійсним підпункт 7.5 пункту 7 статуту ВАТ «Агропромислова компанія «Таврія»в частині першого та третього речення, що стосуються затвердження загальними зборами за поданням директора після погодження із Спостережною радою розміру дивідендів та прийняття загальними зборами рішення про недоцільність виплати дивідендів по акціях за звітний рік. У зв'язку з цим встановлення в судовому порядку недійсності норм статуту, які були покладені в основу рішення суду від 06.12.2010р., є підставою для перегляду цього рішення за нововиявленими обставинами.
За результатами перегляду справи за нововиявленими обставинами рішенням господарського суду Херсонської області від 20.12.2011р. змінено рішення господарського суду від 06.12.2010 р., а саме: позов задоволено частково; визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія», оформлене протоколом загальних зборів акціонерів від 14.08.2010 р., в частині затвердження порядку розподілу прибутку: «прибуток товариства, отриманий за підсумком звітного року у розмірі 6 млн. 324 тис. грн. направити на розвиток виробництва, тобто без виплати дивідендів»; в іншій частині рішення залишено без змін. Суд зазначив, що за відсутності положень підпункту 7.5 пункту 7 статуту відповідача, які визнані рішенням господарського суду Херсонської області від 18.10.2011 р. у справі № 5024/1703/2011 недійсними, у загальних зборів від 14.08.2010р. були відсутні правові підстави та повноваження для прийняття рішення в частині нездійснення виплати дивідендів. Відмовляючи в решті позовних вимог, суд зазначив, що рішення про виплату дивідендів загальними зборами акціонерів ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія»не приймалося, тоді як прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку товариства на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду. Крім того, позивачем не надано суду доказів оспорювання або невизнання відповідачем права позивача на отримання дивідендів.
Відповідно до положень статті 25 Господарського процесуального кодексу України судом здійснено заміну первісного відповідача в порядку процесуального правонаступництва на Публічне акціонерне товариство «Дім марочних коньяків «Таврія».
Не погодившись з рішенням господарського суду Херсонської області від 20.12.2010р., відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив зазначене рішення скасувати в частині визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія», оформленого протоколом загальних зборів акціонерів від 14.08.2010 р., щодо затвердження порядку розподілу прибутку; провадження у справі припинити. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду Херсонської області від 18.10.2011р. у справі № 5024/1703/2011 не є нововиявленою обставиною в розумінні статті 112 Господарського процесуального кодексу України та не є підставою для зміни рішення суду від 06.12.2010р. Одночасно скаржник наполягав на тому, що рішення про відмову у виплаті акціонерам дивідендів за 2009 рік на загальних зборах 14.08.2010р. не приймалось.
У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№283/12 від 07.02.2012р.) позивач просив рішення господарського суду Херсонської області від 20.12.2010р. залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника уточнив вимоги апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Херсонської області від 20.12.2011р. скасувати, а рішення господарського суду Херсонської області від 06.12.2010р. -залишити без змін.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
ОСОБА_4 є акціонером ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія», якому належить на праві власності 2000 штук простих іменних акцій загальною номінальною вартістю 500 грн., що підтверджується тимчасовим свідоцтвом на право власності на іменні цінні папери №002313 від 10.08.1999р. (т.1, а.с.13).
14.08.2010р. відбулися загальні збори акціонерів ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія». Рішення зазначених загальних зборів оформлено протоколом від 14.08.2010р. Згідно із вказаним протоколом п'яте питання порядку денного передбачало затвердження річних результатів діяльності товариства за 2009 рік; затвердження звіту і висновку Ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, порядку покриття збитків; затвердження звіту про виконання планів товариства на 2009 рік. Загальними зборами за результатами розгляду цього питання, зокрема, вирішено затвердити результати діяльності товариства за 2009 рік; затвердити звіт і висновок Ревізійної комісії товариства по звіту і балансу товариства за 2009 рік; прибуток товариства, отриманий за підсумками звітного 2009 року у розмірі 6 млн. 324 тис. грн. направити на розвиток виробництва (т.1, а.с. 14-25).
Позивач, вважаючи, що порушено його право як акціонера на отримання дивідендів, звернувся з відповідним позовом.
Як зазначено вище, рішенням господарського суду Херсонської області від 06.12.2010р. у задоволенні позову відмовлено. В основу цього рішення покладено той факт, що спірне рішення загальних зборів акціонерів відповідача прийнято відповідно до пункту 7.5 статуту ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія», згідно із яким розмір дивідендів затверджується загальними зборами акціонерів за поданням директора після погодження із спостережною радою товариства. Кошти у вигляді дивідендів виплачуються акціонерам за рішенням загальних зборів акціонерів, один раз на рік за підсумками календарного року. Загальні збори акціонерів товариства можуть прийняти рішення про недоцільність виплати дивідендів по акціях за звітний рік. Дивіденди сплачуються акціонерам, що володіють акціями на дату початку виплати дивідендів пропорційно до загальної номінальної вартості належних їм акцій (т.2, а.с.1-2).
Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.10.2011р. у справі №5024/1703/2011 між тими ж сторонами задоволено частково позов ОСОБА_4 і визнано недійсним підпункт 7.5 пункту 7 статуту ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія»в частині першого та третього речення, а саме: «Розмір дивідендів затверджується загальними зборами акціонерів за поданням директора після погодження із Спостережною радою товариства. Загальні збори акціонерів товариства можуть прийняти рішення про недоцільність виплати дивідендів по акціях за звітний рік», оскільки цей підпункт не відповідає діючому законодавству (т.2, а.с. 8 - 10).
Після набрання чинності вказаного рішення ОСОБА_4 звернувся із заявою про перегляд рішення від 06.12.2010р. у даній справі за нововиявленими обставинами.
Суд погодився з доводами і визнав вказану обставину нововиявленою, оскільки в судовому порядку встановлено недійсність тих норм статуту, що фактично були покладені в основу судового рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами ставиться питання від 06.12.2010р..
Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Нововиявлені обставини -це факти, від яких залежать виникнення, зміна або припинення прав і обов'язків осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлена обставина -це:
-юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин;
-юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду;
-юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом;
-юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р. до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, встановлений рішенням господарського суду Херсонської області від 18.10.2011р. у справі №5024/1703/2011 факт недійсності положень статуту відповідача щодо повноважень загальних зборів акціонерів приймати рішення про недоцільність виплати дивідендів по акціях за звітний рік впливає на юридичну оцінку обставин, яку здійснено господарським судом Херсонської області у рішенні від 06.12.2010р., що переглядається, оскільки обізнаність суду щодо наявності цього факту при розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
Згідно із пунктом 7.1.1 рекомендацій президії Вищого господарського суду України №04-5/14 від 28.12.2007р. у вирішенні питання про застосування Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»для визначення закону, що підлягає застосуванню до відкритих та закритих акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», господарським судам необхідно враховувати таке. Відповідно до частин першої та другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки після опублікування цього Закону. Норми ст. 1 - 49 Закону України «Про господарські товариства»втрачають чинність через два роки з дня набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства». За вимогами частини п'ятої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»статути та інші внутрішні документи акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше, ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Дія статей 1 - 49 Закону України «Про господарські товариства»протягом двох років відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»надає цим нормам статусу складової положень Закону України «Про акціонерні товариства». Таким чином, до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», застосовуються положення статей 1 - 49 Закону України «Про господарські товариства»до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства».
На момент прийняття спірного рішення загальних зборів та розгляду справи відповідач у своїй діяльності продовжував керуватись Законом України «Про господарські товариства».
Відповідно до пункту б) частини 1 статті 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. Статтею 88 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 116 Цивільного кодексу України, передбачено, що учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Згідно із приписами статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права включають в себе, зокрема, правомочності на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Статтею 37 Закону України «Про господарські товариства»передбачено, що статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року. Відповідно до пункту д) статті 41 вказаного закону та підпункту д) пункту 8.2.3. статуту відповідача до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим Законом та іншими законами, визначення порядку покриття збитків.
Отже, рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія»від 14.08.2010р. щодо нездійснення виплати дивідендів порушує корпоративні права позивача, передбачені чинним законодавством України, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов в цій частині та визнав недійсним спірне рішення відповідача.
Твердження скаржника про те, що оспорюваним рішенням загальних зборів не приймалося рішення про невиплату дивідендів, судовою колегією відхиляються, оскільки прийняття рішення щодо направлення прибутку в розмірі 6 млн. 324 тис. грн. на розвиток виробництва здійснено на підставі звіту Ревізійної комісії, в якому зазначено, що ревізійна комісія рекомендує за підсумками діяльності за 2009 рік консолідований прибуток ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія»направити на погашення кредитів, дивіденди не виплачувати (т.1, а.с.129-135).
Апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача сплатити суму обов'язкових дивідендів у розмірі 46,66 грн. та визнання права позивача на отримання частини прибутку за 2009 рік у вигляді обов'язкових дивідендів у сумі 46,66 грн., оскільки відповідно до пункту д) частини 5 та частини 6 статті 41 Закону України «Про господарські товариства»затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів, у зв'язку з чим за відсутності рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія»про виплату дивідендів прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку товариства на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду, та, крім того, позивачем не надано суду доказів оспорювання або невизнання відповідачем права позивача на отримання дивідендів.
За таких рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу
України, суд -
ухвалив:
Рішення господарського суду Херсонської області від 20.12.2011 р. у справі № 14/182-ПН-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.І. Бандура
Суддя В.Б. Туренко
Повний текст постанови підписано 13.02.2012р.