01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.02.2012 № 4/270-13/68
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Зеленіна В.О.
Синиці О.Ф.
секретар Волуйко Т.В.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1. (дов. №346 від 07.10.2011 р.)
ОСОБА_2. (дов. б/н від 28.04.2011 р.)
від відповідача - ОСОБА_3.(дов. б/н від 20.01.2012 р.)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване
автотранспортне підприємство 2301»,
Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»
на рішення господарського суду міста Києва
від 23.11.2011 р.
у справі №4/270-13/68 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване
автотранспортне підприємство 2301»
до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»
про визнання недійсним договору іпотеки та визнання такими, що
припинились правовідношення за договором іпотеки
Відкрите акціонерне товариство «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним договору іпотеки від 18.02.2008 р. та визнання таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки від 18.02.2008 р. В обґрунтування позовної заяви позивач стверджує, що за додатковою угодою № 25 від 12.11.2009 р. до кредитного договору було збільшено розмір процентів за користування кредитними коштами, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності за іпотечним договором від 30.04.2009 р. Оскільки відповідної згоди позивача на збільшення обсягу відповідальності не було, іпотечне зобов'язання є припиненим в силу ст. 559 ЦК України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20 липня 2010 року у справі № 4/270 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю за недоведеністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2010 року у справі №4/270 рішення господарського суду міста Києва від 20 липня 2010 у справі № 4/270 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2010 року у справі № 4/270 касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 20 липня 2010 року скасовано, справу №4/270 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2011 матеріали справи 4/270 були прийняті суддею Курдельчук І.Д. до свого провадження, присвоєно їм №4/270-13/68 та призначено справу до розгляду.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2011 р. у справі №4/270-13/68 позов задоволено частково. Визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 18.02.2008 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» та Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк». В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь Відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» 42,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору іпотеки від 18.02.2008 р., суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання правовідношення за договором іпотеки від 18.02.2008 р. таким, що припинилось, суд першої інстанції виходив з того, що при укладанні додаткової угоди №25 до кредитного договору відбулася зміна зобов'язання за договором кредиту без згоди позивача (майнового поручителя), внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивача, що є підставою для припинення зобов'язань за договором іпотеки від 30.04.2009 р. з підстав, передбачених статтею 559 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 р. у справі №4/270-13/68 змінити: пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення суду викласти в наступній редакції: «1.Позов задовольнити повністю. 2. Визнати недійсним договір іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 18.02.2008 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» та Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк». Визнати таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 18.02.2008 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» та Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк».
Підставою для скасування рішення суду позивач зазначив порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що на думку скаржника положення договору про фінансування та індивідуальної угоди №1 до договору про фінансування не дають змогу встановити зміст, розмір, строк та порядок виконання зобов'язання боржника, які забезпечувались іпотекою, отже, укладаючи спірний договір іпотеки позивач не знав про зміст та розмір вимог відповідача до боржника за договором фінансування, а тому договір іпотеки не відповідає вимогам ст. 7, ч.1 ст.18 Закону України «Про іпотеку» .
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 р. у справі №4/270-13/68 скасувати в частині задоволення позовних вимог про припинення правовідношень за договором іпотеки від 18.02.2008 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» та Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що на думку скаржника судом невірно застосовано до відносин іпотеки законодавство, що регулює відносини поруки.
Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Моторного О.А. №01-22/1/1 від 08.02.2012 р. змінено склад судової колегії.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі ВАТ «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301», просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 р. у справі №4/270-13/68 змінити: пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення суду викласти в наступній редакції: «1.Позов задовольнити повністю. 2. Визнати недійсним договір іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 18.02.2008 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» та Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк». Визнати таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 18.02.2008 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» та Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк». Заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі ПАТ «Універсал Банк», просив залишити її без задоволення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення. Підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі ПАТ «Універсал Банк», з урахуванням уточнень апеляційних вимог, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 р. у справі №4/270-13/68 скасувати в частині задоволення позовних вимог про припинення правовідношень за договором іпотеки від 18.02.2008 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» та Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Спецторг», та Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», було укладено договір про фінансування №96/08, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався надавати боржнику кредит у формі кредитної лінії в межах ліміту 13200000,00 грн.; умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок оплати за кредитні послуги, права, обов'язки та відповідальність сторін стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору можуть визначатися у відповідній додатковій угоді до цього договору (за текстом договору - «Індивідуальна угода»), що є невід'ємною частиною цього договору; загальна сума наданих кредитних послуг за всіма Індивідуальними угодами не може перевищувати встановленого цим пунктом ліміту договору незалежно від виду наданих кредитних послуг.
15.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Спецторг», та Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», було укладено Індивідуальну угоду №1 до договору про фінансування №96/08 від 15 лютого 2008 року, відповідно до якої відповідач зобов'язувався надавати боржнику кредит у формі кредитної лінії в межах ліміту 12800000,00 грн., кредитування здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в будь-якій валюті, що передбачена цією індивідуальною угодою, зі сплатою відсотків згідно тарифів, передбачених умовами договору про фінансування, при цьому, конкретний розмір процентної ставки за користування кредитними коштами визначаються в тій додатковій угоді до цієї індивідуальної угоди, за якою було надано такий транш або встановлено новий розмір ставки за користування таким траншем, граничним строком повернення не пізніше 15 лютого 2009 року.
В подальшому сторонами було укладено низку додаткових угод, зокрема, згідно з додатковими угодами №№1-3, 5 до кредитного договору відповідач надав боржнику транш на загальну суму 1280000,00 грн. з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних, строком повернення до 15 лютого 2009 року. З наданих додатків № 1 до додаткових угод № 1, № 2, № 4, № 5 від 01 вересня 2008 року вбачається, що для наданих траншів боржник та відповідач встановили нову відсоткову ставку за користування кредитними коштами в розмірі 19,5 %. Додатковими угодами №№6-8 від 13 лютого 2009 року, №№9-11 від 13 березня 2009 року, №№ 12-14 від 09 квітня 2009 року, №№2, 5 від 17 квітня 2009 року, №№3, 4 від 30 вересня 2009 року до договору про фінансування №96/08 від 15 лютого 2008 року боржник та відповідач встановлювали нові терміни повернення Траншів.
В забезпечення виконання зобов'язань за договором про фінансування від 15 лютого 2008 року №96/08 та Індивідуальною угодою №1 до договору про фінансування, 18 лютого 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк», як іпотекодержателем, та Відкритим акціонерним товариством «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301», як іпотекодавцем, яке є майновим поручителем ТОВ «Корпорація Спецторг», було укладено договір іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку нежилі приміщення.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Однією з істотних умов, які повинен містити іпотечний договір є зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання. У разі відсутності такої істотної умови іпотечний договір може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду (п.2 ч.1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Отже, істотною умовою договору іпотеки, що укладається в забезпечення виконання грошових зобов'язань є зміст грошового зобов'язання і його сума або посилання на договір, що має визначити зміст і розмір такого грошового зобов'язання чи надати критерії, які дозволяють їх встановити на конкретний час протягом строку дії такого зобов'язання.
Договір фінансування від 15.02.2008 №96/08, який набрав чинності на момент укладання договору іпотеки від 18.02.2008 р., містив всі істотні умови, які є необхідними для такого виду правочинів - валюту та ліміт заборгованості, строк виконання зобов'язань та інші необхідні умови.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Отже, в даному випадку зміст основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, визначається договором фінансування та додатковими угодами, які є його невід'ємними частинами.
Згідно з п. 2 ч. 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пунктом 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» передбачено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.
При цьому, колегія суддів зазначає, що договір, при укладенні якого сторони не досягли згоди відносно усіх істотних умов, визнається неукладеним, і до нього не можуть застосовуватись положення про недійсність правочинів.
Колегією суддів встановлено, що за спірним договором сторонами узгоджено всі істотні умови, а відповідно він є укладеним.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав визнання договору іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 18.02.2008 р. недійсним.
Щодо позовних вимог про визнання таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки від 18.02.2008 р., колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 6.1. вищевказаного договору іпотеки сторони погодили, що вказаний договір діє до повного виконання зобов'язань за основним договором (договором фінансування).
Згідно з п. 1.3 іпотечного договору іпотекодавець та іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами основного договору, що обумовлюють основне зобов'язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим Договором. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру таких зобов'язань у більшу, або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках передбачених умовами договору, що обумовлюють основне зобов'язання.
Зміст основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, визначається договором фінансування та додатковими угодами, які є його невід'ємними частинами.
Законом України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Для належного виконання зобов'язань статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Виходячи зі змісту статтею 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
У відповідності до частини 1 ст. 583 ЦК України та частини 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником, та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізація предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. На відносини майнової поруки не поширюються норми параграфу 3, що регулюють інститут поруки (статті 553-559 Цивільного кодексу України), оскільки іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 Цивільного кодексу України.
Така правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2011 р. у справі №9/242пд, в постанові Вищого господарського суду України від 09.02.2011 р. №50/150-10.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позовні вимоги про визнання припиненими господарських правовідносин між Відкритим акціонерним товариством «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» та Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 18.02.2008 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі Відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301», висновків місцевого господарського суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду в частині позовних вимог щодо визнання таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки від 18.02.2008 р., не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» підлягає задоволенню, а рішення суду в частині задоволення позову - скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, відмовою в задоволенні апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301», відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічного процесу, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги ВАТ «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301», витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги ПАТ «Універсал Банк» покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 р. у справі №4/270-13/68 скасувати в частині задоволення позовних вимог - визнання таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 18.02.2008 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» та Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк».
Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301”(18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 163, код 03080991) на користь Публічного акціонерного товариства “Універсал Банк”(04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код 21133352) 470 (чотириста сімдесят) грн. 50 коп. судового збору.
Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №4/270-13/68 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя Іоннікова І.А.
Судді Зеленін В.О.
Синиця О.Ф.