29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" лютого 2012 р.Справа № 10/20/1663-10
За позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України”
м. Київ
до комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський
про стягнення 89723,79 грн. пені, 256478,16 грн. інфляційних нарахувань, 45175, 12 грн. 3% річних.
Суддя Виноградова В.В.
Представники сторін:
позивача : ОСОБА_1 - за довіреністю №116/10 від 26.12.2011р.
відповідача : ОСОБА_2. - за довіреністю № 341 від 12.03.2010р.
Рішення приймається 08.02.2012р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.05.2011р. по справі №20/1663-10 відмовлено в позові дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський про стягнення 6444336,93 грн., з яких 5525954 грн. основного боргу, 544001 грн. пені, 256478, 16 грн. інфляційних нарахувань, 118912 грн. 3% річних .
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2011р. рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2011р. у справі № 20/1663-10 скасовано й прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 4748845,13 грн. основного боргу, 445698,75 грн. пені, 72369,12 грн. 3 % річних. У частині стягнення 776100 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2011р. касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2011р. у справі №20/1663-10 скасовано в частині відмови в позові, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2011р. у справі №20/1663-10 залишено без змін.
В Постанові ВГСУ від 01.12.2011р. зазначено, що відповідно до п.4.1 договору про перевід боргу новий боржник у повному обсязі приймає на себе відповідальність за весь час прострочення зобов'язань первісним боржником за договором № 06/09-1528 БО-34 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 23.09.09р..
Позивач наполягає на стягненні з відповідача 89723,79 грн. пені за період з 15.03.2010р. по 11.04.2010р. (27 днів) , 256478, 16 грн. втрат від інфляції за період з листопада 2009р. по березень 2010р., 45175, 12 грн. 3% річних за період з 11.11.2009р. по 11.04.2010р., посилаючись на докази подані в обґрунтування позову, Постанову ВГСУ від 01.12.2011р. .
Відповідач у письмовому відзиві на позов та повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилаючись на п.2.1 договору про переведення боргу , укладеного 06.04.2010р. між ДК „газ України „НАК „Нафтобаз України”, ЗАТ „Тепловоденергія” та КП ”Міськтепловоденергія” , стверджує, що зобов'язання за договором щодо оплати коштів виникли з 11.04.2010 р., то відповідно, пеня, інфляційні та 3% річних мають бути нараховані за період з 11.04.2010 року до 15.09.2010 року: за вказаний період пеня становить 445698 грн. 75 коп.; інфляційні; в даний період середній індекс інфляції становив 99,7%, зазначає, що мала місце дефляція, врахування якої ст. 625 ч.2 не передбачено; 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання становлять суму 72 369, 12 грн.
Вважає, що вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних та 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки заборгованість згідно Закону України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” від 12.05.2011 року з пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та індекс інфляції), які нараховані підприємством, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року підлягає списанню.
Позивач у письмових поясненнях від 08.02.2012р. №31/10-923 вважає необґрунтованими твердження відповідача про списання заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 86345,93 грн. пені, 256478,16 грн. інфляційних нарахувань, 45175,12 грн. 3% річних порядку Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію”, оскільки не дотримано вимог п. 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011р., зокрема не укладено договорів на списання заборгованості.
Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:
Між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та ЗАТ “Тепловоденергія” 23.09.2009р. укладено договір № 06/09-1528 БО-34 на поставку природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник згідно з цим договором зобов'язується передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 2 цього договору.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року два мільйони п'ятсот п'ятдесят тисяч куб. м. газу.
Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 29.04.2006 року № 605 зі змінами внесеними постановою КМУ від 28.01.2009 року № 36) та вартість. Акт приймання передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого постачальником. (п. 4.4 договору).
Оплата вартості газу, відповідно до п. 6.1 договору, проводиться грошовими коштами у такому порядку : перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10-го числа поточного місяця, подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10-го числа, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
23.09.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки природного газу, відповідно до якої доповнено пункт 2.1 договору пунктом 2.1.1 - постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010 року по 30.01.2010 року газ в обсязі один мільйон сто тисяч куб. м.
На виконання умов договору та додаткової угоди, відповідно до актів передачі-приймання природного газу від 31.10.2009 року на суму 424 309,10 грн., від 30.11.2009 року на суму 2 304 888,96 грн., від 31.12.2009 року на суму 2 226 313,20 грн., від 31.01.2010 року на суму 3 797 828,40 грн. постачальником передано ЗАТ “Тепловоденергія” природний газ на загальну суму 8 753 339,66 грн.
Взяті на себе зобов'язання за договором та додатковою угодою щодо оплати за отриманий газ ЗАТ “Тепловоденергія” належним чином не виконала.
6 квітня 2010 року між ДК “Газ України ”НАК “Нафтогаз України” (кредитор), ЗАТ “Тепловоденергія” (первісний боржник) та КП “Міськтепловоденергія” (новий боржник) укладено договір № 14/10-128 про переведення боргу за договором № 06/09-1528 БО-34 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 23.09.2009р.
За умовами цього договору (п. 1.1) за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором № 06/09-1528 БО-34 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 23.09.2009р. (далі -“зобов'язання”) укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та змінює первісного боржника у зобов'язанні.
Відповідно до п. 2.1 договору, сторони встановили, що сума боргу, який переводиться на нового боржника становить 5 912 995,13 грн.
За цим договором до нового боржника перейшли обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена в пункті 2.1 статті 2 договору (п. 3.1 Договору). Новий боржник зобов'язується протягом п'яти календарних днів з моменту підписання цього договору перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній в пункті 2.1 статті 2 цього договору на рахунок кредитора (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 4.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, переданих згідно пункту 2.1 статті 2 договору, у строк визначений п. 3.2 статті 3 договору, новий боржник зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Крім того, новий боржник у повному обсязі приймає на себе відповідальність за весь час прострочення виконання зобов'язань первісним боржником за договором № 06/09-1528 БО-34 відповідно до його умов.
Взяті на себе зобов'язання за договором про перевід боргу відповідач належним чином не виконав, сплативши лише частину заборгованості, а саме: платіжним дорученням №665 від 03.08.2010 року 388050грн., внаслідок чого заборгованість відповідача зменшилась до 5136895,13 грн.
Платіжними дорученнями № 807 від 20.09.2010 року на суму 150000 грн., №812 від 24.09.2020 року на суму 30000 грн., №815 від 28.09.2010 року на суму 10900 грн., № 247 від 28.09.2010 року на суму 61150 грн. № 246 від 27.09.2010 року на суму 136000 грн. відповідачем було перераховано позивачу у виконання умов договору від 06.04.2010 року ще 388050 грн.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2011р. з відповідача на користь позивача стягнуто 4748845, 13 грн. основного боргу, а в частині стягнення 776100 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку із сплатою боргу.
За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати природного газу, на підставі п. 7.1, 7.10 договору № 06/09-1528 БО-34 від 23.09.2009р. позивачем нарахована відповідачу пеня в сумі 544 001,12 грн.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2011р., враховуючи право суду визначене п. 3 ст. 83 ГПК України ( зменшено розмір пені на 50%) з відповідача на користь позивача стягнуто 256478, 16 грн. пені ( за період з 11.04.2010р. по 15.09.2010р.)
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 256 478,16 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції за період з листопада 2009р. по березень 2009р. та 3 % річних в сумі 118 912,52 грн. за період з 11.11.2009р. по 15.09.2010р.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2011р. з відповідача на користь позивача стягнуто 72369,12 грн. 3% річних (за період з 11.04.2010р. по 15.09.2010р.), в задоволенні інфляційних нарахувань відмовлено, враховуючи, що з 11.04.2010р. була дефляція.
В Постанові ВГСУ звернуто увагу на те, що за умовами договору про перевід боргу новий боржник у повному обсязі приймає на себе відповідальність за весь час прострочення зобов'язань первісним боржником за договором №06/09-1528 БО-34 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 23.09.09р.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 520 ЦК України передбачає право заміни боржника у зобов'язанні. Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою стороною лише за згодою кредитора.
Як вбачається з матеріалів справи 6 квітня 2010 року між ДК “Газ України ”НАК “Нафтогаз України” (кредитор), ЗАТ “Тепловоденергія” (первісний боржник) та КП “Міськтепловоденергія” (новий боржник) укладено договір №14/10-128 про переведення боргу за договором № 06/09-1528 БО-34 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 23.09.2009р.. укладеного між ДК “Газ України ”НАК “Нафтогаз України” (кредитор), ЗАТ “Тепловоденергія” (первісний боржник).
Відповідно до п. 4.1 договору про перевід боргу новий боржник ( відповідач) у повному обсязі приймає на себе відповідальність за весь час прострочення виконання зобов'язань первісним боржником за договором № 06/09-1528 БО-34 відповідно до його умов.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів , договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив поставлений газ.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на зазначені положення, позивач заявив до стягнення з відповідача 256478, 16 грн. втрат від інфляції за період з листопада 2009р. по березень 2010р.
Враховуючи вищенаведені законодавчі норми, матеріали справи, п. 4.2 договору про переведення боргу, постанову ВГСУ від 01.12.2011р., аналізуючи поданий позивачем розрахунок втрат від інфляції та 3% річних , суд вважає, що позивач в межах нарахував відповідачу 256478, 16 грн. втрат від інфляції за період з листопада 2009р. по березень 2010р. та 45175,12 грн. 3% річних, за період з 11.11.2009р. по 11.04.2010р. Доказів , які б спростовували поданий позивачем розрахунок суду не подано.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.9. договору від 23.09.2009р. передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивач просить стягнути з відповідача 89723,79 грн. пені за період з 15.03.2009р. по 10.04.2010р.
Враховуючи п. 7.9. договору від 23.09.2009р., п.4.1. договору від 06.04.2010р., аналізуючи поданий позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що обґрунтований розмір пені за зазначений період становить 89666, 93 грн., який підлягає стягненню з відповідача . В стягненні 56,86 грн. пені необхідно відмовити .
З приводу доводів відповідача, що згідно Закону України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” від 12.05.2011р. заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та індекс інфляції), які нараховані підприємством, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року підлягає списанню судом враховується таке.
Відповідно до п 22 ст. 2 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” (із змінами, внесеними згідно із Законами N 3682-VI від 08.07.2011р., N 4277-VI від 22.12.2011р.) підлягають списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. Згідно п. 2.5 зазначеного Закону списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2011р. N 894 заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997р. по 1 січня 2011р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.
Однак, сторонами не надано суду доказів списання з відповідача пені, інфляційних нарахувань, 3% річних у встановленому законодавством порядку. Надані відповідачем докази не можуть слугувати належними докази списання пені, інфляційних , 3% річних як передбачено п. 7 Порядку .
З огляду на викладене, враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 89666,93 грн. пені, 256478,16 грн. інфляційних нарахувань, 45175,12 грн. 3% річних. В частині стягнення 56,86 грн. пені необхідно відмовити. Доказів, які б спростовували заявлені вимоги суду не подано.
Щодо розподілу судових витрат судом враховується, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2011р. стягнуто з комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 32-34, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України”, м. Київ до комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський про стягнення 89723,79 грн. пені, 256478,16 грн. інфляційних нарахувань, 45175,12 грн. 3% річних задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський (код 36588183) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України”, м. Київ (код 31301827) 89666,93 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 93 коп.) пені, 256478,16 грн. (двісті п'ятдесят шість тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 16 коп.) інфляційних нарахувань, 45175,12 грн. (сорок п'ять тисяч сто сімдесят п'ять гривень 12 коп.) 3% річних.
Видати наказ.
В стягненні 56,86 грн. пені відмовити.
Суддя В.В. Виноградова
Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2012р.
віддрук 3 прим:1-до справи:2-позивачу (м. Київ вул. Шолуденка,1) ;3-відповідачу (м. Кам'янець-Подільський вул. Тімірязєва, 123)