"06" лютого 2012 р.Справа № 30-27/17-1403-2011
За позовом: Військовий прокурор Південного регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Військова частина А 2238
До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕРЕЙ»
Про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Представники:
Від прокуратури : ОСОБА_1 - довіреність № 2683 від 11.07.2011р.
Від позивача: ОСОБА_2 -довіреність № 08/10 від 05.01.2012 р.
Від відповідача: не з'явився
Від третьої особи: ОСОБА_3 - довіреність від 02.01.2012р.
Суть спору: Військовий прокурор Південного регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (далі - Інспекція), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “НЕРЕЙ” про стягнення збитків у розмірі 560 104,62 доларів США у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 995 від 14.09.2011р., ухвалою суду від 05.01.2012р. здійснено заміну позивача у справі - Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, на його правонаступника - Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря. Представник позивач позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.
З метою повного та всебічного розгляду справи, ухвалою суду від 08.12.2011р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору судом залучено Військову частину А 2238. В ході розгляду справи встановлено, що зазначена третя особа є третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Третя особа повністю підтримує позов Військового прокурора Південного регіону України.
Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений за юридичною адресою, але, направлена судом кореспонденція повернута поштою за відсутністю отримувача за зазначеною адресою. До повноважень суду не відноситься розшук місцезнаходження сторони у справі.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та третьої особи, суд встановив:
01 січня 2010р. між ТОВ „НЕРЕЙ” (Замовник) та Військовою частиною А 2238 (Виконавець) був укладений Договір № 5\2010 про надання послуг, згідно якого Виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання платних послуг по короткотерміновій стоянці судна Замовника біля причалу 7Пч-36В Практичної гавані, для чого виділяє Замовникові частину причальної лінії та забезпечує побутові умови стоянки судна.
Відповідно до розділу 3 Договору Замовник зобов'язаний дотримуватися правил і норм санітарного стану і безпечної стоянки судна, дотримуватися правил пожежної безпеки.
Згідно п. 4.5 Договору Замовник зобов'язаний відшкодувати збитки, нанесені з його вини в результаті забруднення навколишнього середовища, створення пожежно небезпечної ситуації, або пожежі, нецільового використання виділеної причальної лінії або ж її пошкодження, у десятиденний термін після пред'явлення довідки-розрахунку Виконавцем.
15 березня 2010р. о 06 год. 40 хв. на території Військової частини А 2238 біля причалу військової гавані відбулося затоплення риболовецької шхуни „Чаган”, внаслідок чого у внутрішні морські та територіальні води України скинуто 0,318 кг нафтопродуктів та 16 м3 (5600 кг) сміття. Зазначений факт підтверджується Актом перевірки виконання природоохоронного законодавства України, складеним 15.03.2010р. Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, рішенням господарського суду Одеської області від 28.02.2011р. у справі № 13\178-10-5329, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2011р.
Згідно листів Інспекції Головного державного реєстратора флоту України від 15.06.2010р. № 2\11.1-1940\1630 та від 17.02.2011р. № 2\11.4-418 \589ф станом на 17.02.2011р. зареєстрованим власником судна „Чаган” починаючи з 01.08.2000р. є ТОВ „НЕРЕЙ”.
Військовий прокурор зазначає, що в внаслідок забруднення, відповідно до розрахунку, проведеного Державною екологічною інспекцією відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.07.1995р. № 484 „Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26.10.1995р. № 116 (зареєстрованого у Мінюсті України 27.12.1995р. за №477\1013) „Про затвердження Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України”, ТОВ „НЕРЕЙ” спричинено збитки у розмірі 560 104,62 долари США.
Військовий прокурор зазначає, що відповідно до ст.ст. 68,69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів.
Крім того, військовий прокурор зазначає, що відповідно до ст. 304 Кодексу торговельного мореплавства України власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти чи інших речовин, шкідливих для здоров'я людей або живих ресурсів моря.
На підставі зазначеного військовий прокурор Південного регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря просить суд стягнути з ТОВ „НЕРЕЙ” збитки у розмірі 560 104,62 доларів США у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати.
Позивач - Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря повністю підтримує позовну заяву військового прокурора та зазначає, що відповідно до п.16 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.1996р. № 269, судна є об'єктами, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Крім того, позивач зазначає, що факт спричинення збитків навколишньому середовищу України підтверджується Актом перевірки виконання природоохоронного законодавства України, складеним 15.03.2010р. Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, актом обстеження від 16.03.2010р. та від 17.03.2010р., актами відбору проб від 15.03.2010р., від 16.03.2010р., від 17.03.2010р., від 18.03.2010р., від 19.03.2010р., протоколами вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 15.03.2010р., від 16.03.2010р., від 18.03.2010р., від 06.04.2010р., витягами із судових журналів, листом ТОВ „ГРІН-ПОРТ” від 06.04.2010р. за №51\08-1017.
Третя особа - Військова частина А 2238 повністю підтримує позовну заяву.
Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:
Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Зазначене конституційне положення знайшло своє відображення в ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", де зазначено, що прокуратура виконує функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 36 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.
Згідно п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. При таких обставинах прокурор представляє в цій справі інтереси держави в особі Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, оскільки саме ця Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2010р. між ТОВ „НЕРЕЙ” (Замовник) та Військовою частиною А 2238 (Виконавець) був укладений Договір № 5\2010 про надання послуг, згідно якого Виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання платних послуг по короткотерміновій стоянці судна Замовника біля причалу 7Пч-36В Практичної гавані, для чого виділяє Замовникові частину причальної лінії та забезпечує побутові умови стоянки судна.
15 березня 2010р. о 06 год. 40 хв. на території Військової частини А 2238 біля причалу військової гавані на території військової частини проводились роботи з демонтажу обладнання риболовецької шхуни "Чаган" та розрізання її на металобрухт в результаті чого відбулося забруднення акваторії нафтопродуктами та засмічення її залишками відходів обладнання судна. Причини затоплення не встановлені, площа забруднення акваторії на момент перевірки становить 790 кв.м. Прибирання акваторії порту проводилось чотирма нафтосміттезбірниками Одеського порту, проведено фотозйомку місця затоплення судна та забруднення акваторії, відібрано проби морської води в місці аварії.
Силами та засобами служби флоту Порту була виконана робота по очищенню акваторії від забруднення нафтопродуктами та сміттям, вартість якої становила 45973,48 грн., яка за результатами розгляду Господарським судом Одеської області справи №13/178-10-5329 була стягнута з позивача на користь ДП "Одеський морський торговельний порт".
Відповідно до приписів статті 304 Кодексу торговельного мореплавства України власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти або інших речовин, шкідливих для здоров'я людей або живих ресурсів моря (далі - забруднюючі речовини), за винятком випадків, передбачених статтею 305 цього Кодексу. Шкода від забруднення - це шкода, заподіяна за межами судна забруднюючими речовинами морському середовищу, узбережжю або будь-яким іншим об'єктам (суднам, рибопромисловим знаряддям тощо). Вона включає також вартість розумних заходів, вжитих будь-якою особою після події, що могла спричинити або спричинила витік чи скид забруднюючих речовин, для відвернення або зменшення шкоди від забруднення, а також збитки, заподіяні внаслідок вжиття таких заходів.
Згідно з положеннями ст. 15 Кодексу торговельного мореплавства України торговельне судно в цьому Кодексі означає самохідну чи несамохідну плавучу споруду, що використовується, зокрема, для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі.
Риболовне судно у цьому Кодексі - це будь-яке торговельне судно, що використовується для рибного або іншого морського промислу.
Статтею 20 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що судновласником у цьому Кодексі визначається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах.
Власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.
Відповідно до ст. 26 Кодексу торговельного мореплавства України українські судна, технічний нагляд за якими здійснюють класифікаційні товариства, підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України.
Українські судна, що не підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України, реєструються у Судновій книзі України.
Порядок ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частинами 1, 3 ст. 29 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що з моменту реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України всі раніше зроблені записи щодо цього судна в суднових реєстрах іноземних держав Україною не визнаються.
Судно виключається із Державного суднового реєстру України або Суднової книги України у разі:
1) визнання судна непридатним для подальшої експлуатації і ремонту;
2) втрати судном права плавання під Державним прапором України;
3) загибелі судна або пропажі його безвісти.
Статтею 30 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню в Державний судновий реєстр України або Суднову книгу України, власник судна або фрахтувальник за бербоут-чартером протягом двох тижнів з дня цих змін повинен повідомити орган реєстрації судна.
За змістом ст. 31 Кодексу торговельного мореплавства України особи, які ухиляються від обов'язкової реєстрації судна, або зареєстрували його у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України незаконним шляхом, або які порушили вимоги статті 30 цього Кодексу, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Як вбачається з наявних в справі листів Інспекції Головного державного реєстратора флоту України від 15.06.2010р. № 2/11.1-1940/1630, від 17.02.2011р. № 2/11.4- 418/589ф, станом на 17.02.2011 року зареєстрованим власником судна „Чаган” є ТОВ „Нерей”. Дата реєстрації 01.08.2000р., реєстраційний № 104, порт приписки -Іллічівський морський рибний порт. З моменту державної реєстрації і по теперішній час до Інспекції Головного державного реєстратора флоту не надходило жодної інформації щодо зміни власника зазначеного судна.
Таким чином, оскільки станом на 15.03.2010 року судно „Чаган” не було виключено із Державного суднового реєстру України і до нього за заявою власника не вносилися будь -які зміни відомостей щодо зміни власника зазначеного судна, то відповідальність за забруднення акваторії в/ч А 2238 та Одеського морського торговельного порту, що утворилося внаслідок затоплення залишків судна „Чаган”, у даному випадку покладається саме на власника судна -ТОВ „Нерей”.
Статтею 69 закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.
Статтею 304 Кодексу торговельного мореплавства України України передбачено, що власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти або інших речовин, шкідливих для здоров'я людей або живих ресурсів моря (далі - забруднюючі речовини), за винятком випадків, передбачених статтею 305 цього Кодексу.
Шкода від забруднення - це шкода, заподіяна за межами судна забруднюючими речовинами морському середовищу, узбережжю або будь-яким іншим об'єктам (суднам, рибопромисловим знаряддям тощо). Вона включає також вартість розумних заходів, вжитих будь-якою особою після події, що могла спричинити або спричинила витік чи скид забруднюючих речовин, для відвернення або зменшення шкоди від забруднення, а також збитки, заподіяні внаслідок вжиття таких заходів.
Статтею 1187 Цивільного кодексу України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно п. 1.2 Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26.10.1995р. № 116 (зареєстрованого у Мінюсті України 27.12.1995р. за №477\1013 ) воно застосовується для обчислення розмірів відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із будь-яких суден, кораблів та інших плавучих засобів. За фактом скиду на основі результатів державного та громадського контролю, спеціальних досліджень та візуальних спостережень складається протокол про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища України (надалі - Протокол, додаток N 1 до цього Положення).
При цьому, Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001р. № 1520, що було чинним на момент перевірки, для територіальних органів інспекції, одним з яких є позивач, в пункті 5 передбачено право складати акти перевірки і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом.
Таким чином, акт перевірки виконання природоохоронного законодавства також є документом, що може засвідчувати факт правопорушення.
Відповідно до п. 1.4. Положення розмір відшкодування збитків обчислюється Державною екологічною інспекцією та/або спеціальними підрозділами Мінприроди на основі Протоколу та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення, не пізніше п'яти діб з дня виявлення забруднення - для українських судновласників, і однієї доби - для іноземних.
Кількість скинутих у водне середовище забруднюючих речовин розраховується на підставі перевірки суднових документів з урахуванням норм природного зменшення вантажу при перевезенні (п.2.1. Положення ).
Кількість нафти та нафтопродуктів, скинутих у водне середовище, визначається на основі обстеження судна, перевірки записів у суднових чи машинних журналах та журналах реєстрації заходів щодо запобігання забрудненню моря. При відсутності даних про кількість скинутої нафти (нафтопродуктів) її маса визначається за п. 5.1.6 формулою (3) Методики.
До сміття, скинутого у водне середовище, відносяться всі види продовольчих, побутових і експлуатаційних відходів (за виключенням свіжої риби та її залишків), що утворюються в процесі нормальної експлуатації судна, відповідно до визначення, встановленого у Конвенції (Правило 1 додатка V Правил запобігання забрудненню сміттям із суден). Визначення кількості скинутого сміття проводиться на основі обстеження судна, корабля, іншого плавучого засобу, перевірки суднових документів про здавання його в портах, візуального спостереження або згідно з п. 5.2.6 Методики (2.5. Положення ).
З наведених норм вбачається, що визначення розміру шкоди здійснюється не виключно на підставі Протоколу про порушення, а його визначення здійснюється на підставі інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення. Факт спричинення збитків навколишньому середовищу України підтверджується Актом перевірки виконання природоохоронного законодавства України , складеним 15.03.2010р. Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, актом обстеження від 16.03.2010р. та від 17.03.2010р., актами відбору проб від 15.03.2010р., від 16.03.2010р., від 17.03.2010р., від 18.03.2010р., від 19.03.2010р., протоколами вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 15.03.2010р., від 16.03.2010р., від 18.03.2010р., від 06.04.2010р., витягами із судових журналів, листом ТОВ „ГРІН-ПОРТ” від 06.04.2010р. за № 51\08-1017.
Відповідно до розрахунку, проведеного Державною екологічною інспекцією відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.07.1995р. № 484 „Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26.10.1995р. № 116 (зареєстрованого у Мінюсті України 27.12.1995р. за №477\1013 ) „Про затвердження Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України”, ТОВ „НЕРЕЙ” спричинено збитки у розмірі 560 104,62 долари США.
За таких обставин, позовна заява військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону України є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовну заяву військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону України задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „НЕРЕЙ” (Одеська обл., м. Овідіополь, вул. Дзержинського, 1, код ЄДРПОУ 24778388) на користь Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону України (одержувач - Управління Державного казначейства у м. Одесі, код ЄДРПОУ 23213460, рр 33117331700002; банк- Головне управління Державного казначейства України в Одеській області, МФО 828011, код платежу 101, код бюджетної класифікації 24062100) збитки у розмірі 560 104,62 доларів США у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „НЕРЕЙ” (Одеська обл., м. Овідіополь, вул. Дзержинського, 1, код ЄДРПОУ 24778388) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 206) судовий збір у сумі 64 380 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 13 лютого 2012 р.
Суддя Рога Н. В.