"08" лютого 2012 р.Справа № 9/17-5077-2011
За позовом: Одеської обласної державної хлібної інспекції;
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ КАРГОТРАНС";
про стягнення 27036,66 грн.;
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: 19.12.2011 року за вх. №7751/2011 Одеська обласна державна хлібна інспекція (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ КАРГОТРАНС" (далі -Відповідач) 27 036,66 грн.
Позивач на позовних вимогах наполягає.
Відповідач у судових засіданнях, призначених по справі, не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення процесуального документу. Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
Одеською обласною державною хлібною інспекцією протягом 2010 року були надані послуги Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ КАРГОТРАНС" з огляду та оформлення сертифікатів якості зерна і продуктів його переробки при відвантажені, надходженні та транзиті пшениці, вівса, гороху, гречане лушпиння, згідно гарантійних листів: від 18.03.2010р. на 731,110 тони, від 30.03.2010р. на 275,400 тони, від 06.07.2010р. на 498,050 тони, від 24.06.2010р. на 275,810 тони, від 15.06.2010р. на 11,340 тони, від 15.06.2010р. на 499,540 тони, від 01.06.2010р. на 527,590 тони, від 09.06.2010р. на 23,840 тони, від 03.02.2010р. на 76,350 тони, без дати на 50,000 тони, від 01.02.2010р. на 100,000 тони, без дати на 75,000 тони, від 28.01.2010р. на 243,000 тони, від 26.01.2010р. на 125,708 тони, від 25.01.2010р. на 450,000 тони, від 16.02.2010р. на 225,000 тони, від 15.02.2010р. на 75,000 тони, від 15.02.2010р. на 48,000 тони, від 08.02.2010р. на 89,081 тони, від 14.01.2010р. на 73,239 тони, від 11.01.2010р. на 275,000 тони, від 13.01.2010р. на 125,000 тони, на 100,000 тони, від 18.01.2010р. на 264,750 тони, від 12.04.2010р. на 97,133 тони, від 06.04.2010р. на 171,510 тони, від 30.03.2010р. на 494,450 тони, від 09.03.2010р. на 73,180 тони, від 17.03.2010р. на 33,332 тони, від 12.03.2010р. на 86,452 тони, на загальну суму на 9 199,81 гривень без ПДВ, що підтверджується актами здачі-приймання робіт.
Актом ревізії фінансово-господарської діяльності Одеської обласної державної хлібної інспекції від 01.07.2011р. за №07-19/406 були виявлені порушення Порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 року №848 (Далі - Порядок). А саме в зазначеному Порядку визначено що: вартість послуги за оформлення сертифікату на зерно і продукти його переробки, що містяться в одному контейнері встановлюється у відповідності до розділу II пункту 3 Порядку надання платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 №834; партія зерна та продуктів його переробки - оформлена одним сертифікатом якості кількість однорідного за якістю зерна та продуктів його переробки, що зберігаються в окремій складській місткості або транспортуються в окремому транспортному засобі (залізничному вагоні, морському або річковому судні, критому автомобілі та інших засобах), а також контейнері (абзац перший пункту 2 Порядку).
Ревізією встановлено, що під час розрахунків вартості за надані платні послуги за умови транспортування в контейнерах, в Одеській обласній державній хлібній інспекції розраховувалась по цінам встановленим розділу II пункту 1 Порядку надання платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 №834, яким встановлюється ціна на огляд та оформлення сертифікатів на одну тонну зерна і продуктів його переробки при транспортуванні водним транспортом.
Виходячи з вищезазначеного, Позивач стверджує, що недоотримав кошти на загальну суму 25 036,66 гривень.
Позивач 20 липня 2011 року, на адресу Відповідача направив лист з вимогою погасити заборгованість у загальній сумі 27 036,66 гривень, відповіді на яку Відповідачем надано не було.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
В силу ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 2 ст.207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ КАРГОТРАНС" та Одеською обласною державною хлібною інспекцією фактично укладено договір про надання послуг, які виконано позивачем у повному обсязі, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт №452 від 23.03.2010р. на суму 1 329,78 грн., №539 від 31.03.2010р. на суму 564,19 грн., №1136 від 08.07.2010р. на суму 848,59 грн., №1082 від 29.06.2010р. на суму 515,23 грн., №996 від 17.06.2010р. на суму 972,77 грн., №931 від 07.06.2010р. на суму 892,91 грн., №977 від 14.06.2010р. на суму 144,43 грн., №152 від 08.02.2010р. на суму 229,79 грн., №127 від 30.01.2010р. на суму 479,52 грн., №108 від 30.01.2010р. на суму 466,02 грн., №81 від 27.01.2010р. на суму 1 170,23 грн., №257 від 23.02.2010р. на суму 479,52 грн., №216 від 16.02.2010р. на суму 401,04 грн., №173 від 10.02.2010р. на суму 251,17 грн., №15 від 12.01.2010р. на суму 1 148,08 грн., №53 від 20.01.2010р. на суму 498,65 грн., №604 від 16.04.2010р. на суму 264,71 грн., №563 від 08.04.2010р. на суму 389,65 грн., №523 від 31.03.2010р. на суму 932,20 грн., №373 від 11.03.2010р. на суму 224,46 грн., та №428 від 19.03.2010р. на суму 404,28 грн.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до приписів ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач фактично намагається збільшити вартість наданих ним послуг, вартість яких була узгоджена сторонами при підписанні актів здачі-приймання робіт, що фактично є односторонньою зміною умов договору та не відповідає приписам ст.ст. 525, 599,632 Цивільного Кодексу України.
При цьому єдиною правовою підставою зазначеного збільшення, позивач зазначає акт ревізії фінансово-господарської діяльності Одеської обласної державної хлібної інспекції від 01.07.2011р. № 07-19/406.
Згідно ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
При цьому, акт Контрольно-ревізійного відділу м. Одеси, яким обґрунтовано вимоги позивача, є лише одним із доказів, поряд з іншими, наявним в матеріалах справи, за яким суд встановлює обставини справи. Будь-які дії Контрольно-ревізійного відділу м. Одеси щодо перевірки господарської діяльності позивача не можуть бути підставою для стягнення грошових коштів з відповідача та позивач не вказав правової норми на підставі якої він убачає можливість судового захисту своїх прав в такий спосіб.
За таких обставин, суд доходить висновку про недоведеність позивачем, в порушення ст. 33 ГПК України, обставин, що входять до предмету доведення, у зв'язку з чим у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити із покладенням судових витрат на позивача.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Меденцев П.А.
Повний текст рішення складено 10 лютого 2012 року.