31.01.12р.Справа № 10/5005/14968/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОБОДА КО", (с. Червона Слобода, Київська область)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
про стягнення 3 718,79 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛОБОДА КО" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення 3 718,79грн.
Сума позову складається з наступних сум: 3 261,60 грн. - основний борг, 261,47 грн. - пеня, 68,39 грн. - інфляційні втрати , 127,33 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 61/10 від 12.05.2011р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Позивач та відповідач двічі у судове засідання не з'явились, витребувані судом документи не надали, але були належним чином повідомленні про час і місце судового засідання.
За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
25.03.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОБОДА КО», як продавець, та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, як покупець, було укладено договір № 61/10, згідно п. 1.2. договору, продавець здійснює поставку, а покупець приймає і оплачує партію товару в асортименті, кількості і цінах, зазначених в товарно-транспортних накладних, які являються невід'ємною частиною цього договору.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.10р. В тому випадку, якщо зобов'язання по договору будуть не підписані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань по цьому договору (п. 7.1. договору).
Згідно п. 2.1., договору, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одну одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент), зазначаються в товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Сума договору визначається сторонами при підписанні накладних на поставку товару шляхом її збільшення на суму чергової погодженої сторонами партії товару. Партією вважається кількість товару, що поставлена згідно однієї товарно-транспортної накладної.
Як встановлено матеріалами справи, позивач 08.06.10р. поставив відповідачу товар на загальну суму 24 261,60 грн., згідно копії товарно-транспортної накладної № СЛ-0000429 (а.с. 13).
Позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідач оплатив товар частково.
Покупець зобов'язаний розрахуватися за партію товару на умовах відстрочення платежу не більше 15 банківських днів від дати отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або іншими способами, не забороненими чинним законодавством України (п. 2.2. договору).
Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі розмірі 3 261,60 грн., яка підтверджується довідкою № 265 від 18.10.11р., що видана Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛОБОДА КО" (а.с. 19).
Відповідно до п. 5.2. договору, покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє в період, за який нараховується пеня.
На підставі п. 5.2. договору, позивач просить суд стягнути пеню. Згідно розрахунків доданих до позовної заяви, розмір нарахованої пені по договору становить 261, 47 грн.
Крім того, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути інфляційні збитки у розмірі 68,39 грн. та 3% річних у розмірі 127,33 грн.
Доказів виконання зобов'язання по оплаті за поставлений товар за договором № 61/10 від 25.03.10р. у розмірі 3 261,60 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення основного боргу, пені, інфляції та 3% річних підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.
За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.
При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у сумі 261,47 грн., інфляційних втрат у сумі 68,39 грн. та 3% річних у сумі 127,33 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (50031, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОБОДА КО" (08042, Київська область, Макарівський район, с. Червона Слобода, вул. Заводська, 1; код ЄДРПОУ 30641031) - 3 261 (три тисячі двісті шістдесят одна) грн. 60 коп. основного боргу, 261 (двісті шістдесят одна) грн. 47 коп. пені, 68 (шістдесят вісім) грн. 39 коп. інфляційні втрати, 127 (сто двадцять сім) грн. 33 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін
Повне рішення складено 06.02.12р.