06.12.11р.Справа № 33/5005/12683/2011
За позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 31", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
про укладення договору
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 25 від 10.01.2011р.
Від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 150 від 20.04.2011р.
Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 31" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж та просить вважати договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 50002/10-СВ укладеним між сторонами з протоколом розбіжностей від 01.12.2011 р., датою укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 50002/10-СВ вважати з 01.02.2009 р., стягнути судові витрати з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не вчинив дій визначених п. 7 ст. 181 ГК України, в двадцятиденний термін до суду не направив позовну заяву щодо укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж №50002/10-СВ в редакції відповідача. Позивач вважає, що відповідач повинен укласти договір №50002/10-СВ відповідно до п.п. 1.10 Правил користування електричною енергією (Правил), а також на підставі п. 4 ст. 179 ГК України, при укладені господарських договорів "Типовий договір, затверджений Кабінетом Міністрів України, чи в випадках передбачених законом, іншим органом державної влади коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови".
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись, зокрема на те, що спірний договір був фактично укладений в редакції відповідача. Крім того, частина змін яка запропонована протоколом розбіжностей позивача не відповідає вимогам законодавства та умовам типового договору.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.11.2011 р. по 22.11.2011 р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду від 22.11.2011 р. строк розгляду спору за клопотанням представника відповідача продовжено до 07.12.2011 р., розгляд справи було відкладено на 06.12.2011 р.
В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
ПАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж (відповідач) у відповідності до Закону України "Про електроенергетику" та "Правил користування електричною енергією" (затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.96 року №28) здійснює постачання електроенергії її споживачам.
05.06.2002 р. між Комунальним підприємством "Житлово- експлуатаційна організація № 31" та відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна організація "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж" було укладено договір № 500002 про постачання електричної енергії ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" для споживачів Дніпропетровської області , за умовами якого є постачання і передача електроенергії Енергопостачальником та оплата спожитої електроенергії Споживачам.
У відповідності з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з абзацом першим частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 2 зазначеної правової норми встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач зробив пропозицію позивачу укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 50002/10-СВ, необхідність у чому виникла з огляду на вимоги, викладені в постанові НКРЕ України № 910 від 17 травня 2005 року.
У відповідності до статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Вирішення переддоговірних спорів судом регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна із сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов, при цьому, можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов'язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акту органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом).
Згідно з частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Так, відповідно до пункту 2 Постанови НКРЕ України № 910 від 17 жовтня 2005 року електропередавальні організації зобов'язані в строк до 18 листопада 2010 року врегулювати у відповідності з положеннями пункту 1.10 Правил КЕЕ відносини з власниками технологічних електричних мереж, які передають електричну енергію іншим суб'єктам господарської діяльності.
Пунктом 1.13 Правил передбачено, що укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 затверджений типовій договір про спільне використання технологічних електричних мереж.
Відповідно до частини 3 статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Частиною 2 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (абзац 3 частина 4 статті 179 Господарського кодексу України).
Типова форма відповідного договору, порядок визначення обґрунтованого обсягу витрат, що підлягає компенсації, форма відшкодування (викуп, у тому числі в розстрочку, оформлення корпоративних прав, надання пільг у визначеному розмірі) встановлюються Кабінетом Міністрів України (абзац 3 частина 6 статті 179 зазначеного кодексу).
Відповідно до пункту 1.7 ПКЕЕ у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору.
Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
Відносини сторін у разі передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами споживача регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання. Передача (транзит) електричної енергії без оформлення договору про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання забороняється (пункт 5.15 Правил).
Істотні умови договору між власником мереж та користувачем електричної енергії визначаються Правилами користування електричною енергією.
26.01.2011 року, Позивач направив на адресу Відповідача протокол розбіжностей до договору про спільне використання технологічних мереж № 50002/10-СВ , який отриманий останнім 27.01.2011 р. в якому виклав свої пропозиції щодо змісту окремих умов спірного договору (а.с. 20-21).
01.02.11р. Відповідач розглянувши протокол розбіжностей до договору повідомив, що більшість змін у договорі відповідно до протоколу розбіжностей суперечать пунктам Правил та інших нормативним документам, тому договір укладається в редакції відповідача.
25.02.2011 р. Позивачем був направлений лист відповідачу, у якому позивач повідомив , що відповідачем не дотримано вимоги п. 7 ст. 181 ГПК України, направлення листа № 526700 НН від 01.02.2011 р. про неприйняття пропозиції протоколу розбіжностей до договору законодавством не визначено, тому вважає, що пропозиція укладення договору з протоколом розбіжностей прийнята в редакції позивача.
26.05.2011 р. Позивач надіслав на адресу рахунок № 46 від 29.04.2011 р. за надані послуги обслуговування внутрішнього будинкових мереж за період 2009 р. на загальну суму 550624, 46 грн. згідно договору № 5000/2/10-СВ про спільне використання технологічних електричних мереж та пропонував в 10-ти денний термін здійснити оплату за надані послуги.
Відповідач 20.06.2011 р. надав відповідь на лист позивача від 26.05.2011 р. № 3197, у якому зазначив, що у відповідача відсутні правові підстави для проведення відшкодування витрат, оскільки договірні відносини з питань спільного використання мереж не урегульовані, тому є необхідність перегляду договірних відносини та приведення їх у відповідності до вимог п. 1.7 ПКЕЕ.
Вимоги позивача мотивовані не виконанням відповідачем вимог ч. 7 ст. 181 ГК України в частині не передачі в двадцятиденний термін до суду розбіжностей, які не були врегульовані при укладенні договору № 50002/10-СК , тому позивач зазначає, що спірний договір укладений в редакції прототоколу розбіжностей Позивача, що і стало причиною звернення позивача з позовом.
Оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами через наявність розбіжностей при укладенні договору про спільне використання технологічних електричних мереж, вони повинні регулюватися Законом України "Про електроенергетику" , Правилами користування електричною енергією (далі -ПКЕЕ, Правила), а також главами 52, 53 Цивільного кодексу України та главою 20 Господарського кодексу України.
Детальний аналіз запропонованих позивачем відповідачу умов договору, а також проведене господарським судом співставлення умов договору до визначених та затверджених НКРЕ вимог вказаного вище типового договору вказує на те, що договор не відповідає встановленій типовій формі, а саме:
- виключення п.2.4. договору не відповідає вимогам п.2.12. Типового договору та супечить вимогам п.3.3. та підпункту 10 п. 11.2. Правил.
- редакції пунктів 4.1., 7.3 та 9.5., в редакції протоколу розбіжностей не відповідають вимогам Типового договору та фактично змінюють порядок розрахунків між сторонами, врегульованих умовами Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
У п. 7.2 проекту договору в редакції запропонованій Відповідачем та протоколом розбіжностей Позивача, вбачається, що обидві сторони погодились, що вартість послуг визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.08 №691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.08 за №732/15423.
Проте, відповідно до підпункту 1 ч. 2 п. 5.17. Правил користування електричною енергією, для договору про спільне використання електричних мереж обов'язковою (істотною) умовою є порядок розрахунків.
В редакції договору запропонований Позивачем, з договору вилучений додаток 3 до Договору "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних мереж", який не передбачений типовим договором.
Відповідно до абзацу 2 преамбули договору, під час виконання умов договору та вирішення всіх питань, які ним не врегульовані, сторони керуються вимогами чинного законодавства, зокрема Правилами.
Пунктом 6.29. Правил передбачено що електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.08 №691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за №732/15423.
Згідно п. 5.2. Методики, плата за спільне використання (без ПДВ) технологічних електричних мереж розраховується як добуток значення загальної величини витрат на утримання технологічних мереж спільного використання на частку від ділення між обсягами віддачі електричної енергії з технологічних електричних мереж спільного використання до обсягу надходження в мережі спільного використання. Тобто за фактичними обсягами електричної енергії, що передана через технологічні мережі транзитом. Відповідні дані визначаються на підставі показів засобів обліку, які відображаються у щомісячних звітах споживача.
Відповідно до п. 9.4 Договору у редакції Відповідача "Договір набирає чинності з першого дня розрахункового періоду в якому він буде підписаний та укладається на строк до 31.12.2010 р.". У редакції запропонованій позивачем "Договір укладається на строк до 31.12.2011 р. , набирає чинності з дня його підписання і вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством. У разі переходу права власності права господарського відання) на технологічні електричні мережі до іншої особи цей договір втрачає чинність.
Слід також зазначити , що з боку відповідача договір був підписаний 14.11.2010 р. , позивачем договір підписаний 01.12.2010 р. , проте сам протокол розбіжностей до договору був направлений до договору з листом № 695 від 26.01.2011 р. , що не відповідає ч. 4 ст. 181 ГК України.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки спірний договор не відповідає типовому договору, затвердженому Постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28., зі змінами та доповненнями, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору.
Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Суддя І.А. Рудовська
Рішення підписано -02.02.2012 р.