Справа №2-1835 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кравченко
Номер провадження 22-ц/1890/341/12 Суддя-доповідач - Сибільова
Категорія - 45
02 лютого 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого - Сибільової Л. О.,
суддів - Криворотенка В. І., Лузан Л. В.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, Конотопська міська рада, Управління Держкомзему у м. Конотопі, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1, шляхом відновлення раніше існуючого проходу до частини будинку, належної останньому, та встановлення демонтованих хвірток: одну з вулиці Ананьєва з поштовою скринькою, а другу у двір ОСОБА_2 (згідно плану технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 цей прохід з хвіртками зображений крайній зправа між парканом та городом).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування судових витрат 1 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, яка підтримала скаргу з мотивів, в ній викладених, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач в листопаді 2011 року звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що по АДРЕСА_1 розташований житловий будинок загальною площею 232,5 кв. м, який складається з чотирьох окремих квартир. Йому на праві власності належить 11/50 частин вказаного житлового будинку, в якому знаходиться його квартира №3. В квартирі №4 вказаного будинку мешкає відповідач ОСОБА_1, яка є власницею ј частини цього будинку. Квартира №1 належить подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Частина їх будинку складає 27/100 частини, тобто 27/200 частини у кожного. Конотопській міській раді належить в даному будинку 52/100 частини.
Вказаний будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 0,3983 га, яка використовується для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і належить співвласникам будинку на праві спільної часткової власності.
На протязі тривалого часу між мешканцями вказаного будинку склався порядок користування земельною ділянкою, згідно якого у кожного із співвласників мається прохід до власної квартири, огорожений парканами, що зберігався і після приватизації земельної ділянки до теперішнього часу.
25 вересня 2011 року ОСОБА_1 самовільно демонтувала його хвіртку з поштовою скринькою та забила і перекопала прохід до квартири, який він разом з відповідачкою використовував більше 15 років, зробивши при цьому собі окремий вхід до власної частини будинку. На теперішній час він змушений ходити до своєї квартири в обхід через хвіртку та подвір'я сусідки ОСОБА_4, що створює незручності, позбавляє його права на користування спільною земельною ділянкою.
Просив зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою, що розташована у АДРЕСА_1, та відновити за власні кошти хвіртку з поштовою скринькою та прохід до його частини будинку.
Ухвалою суду від 12 грудня 2011 року притягнуті до участі в справі третіми особами без самостійних вимог щодо предмета спору управління Держкомзему в м. Конотопі та ОСОБА_4, яка проживає в квартирі АДРЕСА_1 4 (а.с.21).
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що прохід, яким раніше користувався позивач разом з відповідачкою, на даний час самовільно демонтований ОСОБА_1, що порушує права позивача як співвласника будинку та земельної ділянки.
Цей висновок узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що по АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок з господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці площею 0,3983 кв. м, співвласниками якого є сторони в справі, а також Конотопська міська рада та ОСОБА_5 і ОСОБА_3 Будинок має чотири квартири. В квартирі № 1 проживає ОСОБА_3, в квартирі № 2 - ОСОБА_4, в квартирі № 3 - позивач, в квартирі № 4 - відповідач. При цьому квартири сторін у справі знаходяться в правій частині будинку, а квартири двох інших співвласників - в лівій частині будинку.
Відповідно, частки у праві власності на будинок складають: ОСОБА_3, яка прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5, - 27/100, міської ради - 52/200, позивача - 11/50, відповідача - 1/4.
Для будівництва та обслуговування вказаного будинку та господарських будівель виділена земельна ділянка площею 0,3983 га, яка з 2009 року перебуває у спільній частковій власності співвласників будинку відповідно до розміру їх часток у праві власності на будинок. Кожен із співвласників має Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, де інші особи зазначені співвласниками ділянки. Зовнішні межі ділянки з співвласниками сусідніх земельних ділянок погоджені.
Протягом тривалого часу між співвласниками будинку склався такий порядок користування земельною ділянкою, при якому сторони заходили до своїх квартир з правої сторони ділянки, а інші два співвласники - з протилежної, лівої сторони ділянки. У вересні 2011 року відповідач демонтувала хвіртку, через яку ходили до своїх квартир вона і позивач, забила в паркані і перекопала вхід, а також демонтувала хвіртку, яка безпосередньо вела до частини двору відповідача. На одній з хвірток знаходилась поштова скринька, якою користувався позивач.
Вказані обставини доведені доказами в справі, підтвердили інші мешканці будинку.
Реальний поділ земельної ділянки, встановлення порядку користування нею відповідно до часток співвласників у праві власності на будинок та земельну ділянку, згідно правовстановлюючих документів, ні міською радою, ні судом не проводились.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Ч. 2 ст. 90 ЗК України передбачає, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Ст. 91 ЗК України зобов'язує власників земельних ділянок не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та дотримуватись правил добросусідства.
Ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України передбачає , що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, 6ередбачних законом, способів.
Ч. 2 ст. 158 ЗК України передбачає, що виключно судом вирішуються земельні судами з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.
Рішення суду узгоджується з положеннями ч. ч. 1. 2 ст. 358 ЦК України, згідно яких право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, співвласники можуть домовитися поро порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю, кожен з співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Ст. 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідач не спростувала доводів позивача та інших співвласників будинку та земельної ділянки про те, що вона в порушення порядку користування земельною ділянкою, який між ними склався протягом тривалого часу, дійсно у вересні 2011 року забила прохід, яким спільно з нею користувався позивач для проходу до своєї частини будинку та перекопала цей прохід, зняла хвіртку з поштовою скринькою, якою користувався позивач.
З огляду на встановлені судом обставини ним зроблено вірний висновок про те, що права позивача порушені, а тому суд обгрунтовано зобов'язав відповідача вчинити дії, направлені на відновлення його порушених прав.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що між співвласниками земельної ділянки не склався певний порядок користування нею, договору про порядок користування ділянкою не укладався, вона взагалі не є поділеною і нікому із співвласників окрема частка земельної ділянки не виділялась.
Такі доводи тим більше не спростовують висновків суду, оскільки за таких умов кожен з співвласників за відсутності узаконеного порядку користування спільною земельною ділянкою має право користуватись будь-якою її частиною без обмежень, а відповідач не зверталась за захистом своїх прав з приводу їх порушення в результаті такого порядку користування земельною ділянкою, який склався між співвласниками.
Є безпідставними і доводи відповідача про те, що позивач користується частиною земельної ділянки, яка не відповідає його частці у праві власності на будинок, оскільки це не є предметом спору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини, на які посилається позивач, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об'єктивну оцінку.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -