Провадження № 2/1522/4793/12
Справа № 2-880/11
03 лютого 2012року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
голоіуючого судді - Турецького О.С.,
при секретарях - Курченко В.М., Гасуляк С.Г.,
за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника третьої особи - Ткаченко Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Головне управління юстиції в Одеський області про визнання Договору про іпотечний кредит, додаткової угоди та Договору поруки недійсними та зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованності,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, відповідно до якого просить суд визнати недійсними Договір про іпотечний кредит № 1791-н від 01.08.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 1791-н від 01.08.2007 року та договір поруки № 1 до кредитного договору № 1791-н від 01.08.2007 року.
28 березня 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою суду від 13 квітня 2011 року вказані позови було об'єднано в одне провадження для спільного розгляду.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 та позивач позов підтримали у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову Банку просили відмовити.
Представник Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»просив у позові ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів відмовити, а зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»- задовольнити.
Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_4, будучи сповіщеним належним чином про час та дату судового засіданні по справі до суду не зявився, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що у позові ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Головне управління юстиції в Одеський області про визнання Договору про іпотечний кредит, додаткової угоди та Договору поруки недійсними слід відмовити, а зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Ощадбанк»в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ «Ощадбанк»(надалі - Банк ) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник або Відповідач) 01 серпня 2007 року був укладений договір про іпотечний кредит № 1791-н (далі - Кредитний договір), згідно якого Банк зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти в сумі 76 800,00 (сімдесят шість тисяч вісімсот) доларів США, що складає 387 840 (триста вісімдесят сім тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. по курсу НБУ на 01 серпня 2007 року (5,05 грн. за 1 долар США) з терміном остаточного повернення не пізніше 30 березня 2027 року зі сплатою процентної ставки за користування кредитом в розмірі 12 відсотків річних, в порядку, на умовах та в строки, визначені Кредитним договором.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»01 серпня 2007 року з ОСОБА_1, укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1000, за яким ОСОБА_1 з метою забезпечення вимоги ВАТ «Ощадбанк», що випливає з Кредитного договору, передає в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,3 кв.м., що належить Позичальнику на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 01 серпня 2007 року за реєстровим № 999, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 01.08.2007 р. за номером 2255082.
Право власності на квартиру зареєстровано в Одеському МБТІ та РОН 02.08.2007 р. за номером запису 235, в книзі 619пр-169, в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 17507032.
Крім того, у зв'язку з посвідченням іпотечного договору приватним нотаріусом -ОСОБА_5 було накладено заборону відчуження вказаного об'єкту нерухомості в реєстрі заборон за № 104, а також внесені записи до Державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, та до Державного реєстру іпотек.
Також в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором ВАТ «Ощадбанк»в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ «Ощадбанк»01 серпня 2007 року з ОСОБА_4 (надалі Відповідач 2) був укладений договір поруки № 1 до Кредитного договору (надалі Договір поруки).
Відповідно до умов Договору поруки ОСОБА_4 зобов'язується перед Кредитором (ВАТ «Ощадбанк») відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником (ОСОБА_1) зобов'язання за Кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Відповідно до п. 2.9. Договору поруки Відповідач 2 відповідає по зобов'язаннях за вищезазначеним Кредитним договором перед Банком в тому ж обсязі, що і Боржник.
Відповідно до п. 2.10. Договору поруки солідарні боржники залишаються зобов'язаними перед Кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання за Кредитним договором не будуть виконані повністю.
Як встановлено судом, ВАТ «Ощадбанк»належним чином виконало свої зобов'язання за Кредитним договором та надав Відповідачу кредит в сумі 76 800 грн. готівкою, що підтверджується заявою на видачу готівки № 906396_001 від 01.08.2007 р.
Відповідно до умов Кредитного договору Відповідач зобов'язався щомісячно до останнього робочого дня звітного місяця, проводити погашення кредиту та сплату відсотків за користування ним щомісячно ануїтетними платежами в сумі 900,00 (дев'ятсот) доларів США шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, перший ануїтетний платіж - починаючи з вересня 2007 року, в подальшому - не пізніше останнього робочого числа звітного місяця. Сплату останнього ануїтетного платежу здійснити до 01 серпня 2027 року.
Відповідно до п. 4.3.2. Кредитного договору Відповідач зобов'язався повернути кредит в сумі 76 800,00 (сімдесят шість тисяч вісімсот) дол. США, що складає 387 840 (триста вісімдесят сім тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. по курсу НБУ на 01 серпня 2007 року (5,05 грн. за 1 долар США). своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені Кредитним договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах що визначені Кредитним договором.
Але в обумовлені кредитним договором строки Відповідач своїх зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконує.
Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за Кредитним договором Позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми платежу, за кожний день прострочення.
Як встановлено судом, станом на 14.09.2010 р. сума заборгованості складає 102 110 грн. 20 коп., в тому числі: залишок заборгованості за кредитом - 71 751 дол. США 03 центи, прострочена заборгованість за кредитом - 4 218 дол. США 86 центи, заборгованість за відсотками - 20 395 США 18 центи, заборгованість за пенею по кредиту 1 086 дол. США 93 центи заборгованість за пенею по відсоткам - 4 658 дол. США 20 центи
З моменту укладення Кредитного договору Позичальником сплачено лише 830 дол. США 11 центів основного кредиту, та 7 747 дол. США 41 центів -відсотків за кредитом.
Відповідно до п. 4.2.2. Кредитного договору при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж на 2 місяці, а також в інших випадках, передбачених Кредитним договором, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів, стягнути заборгованість за Кредитним договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки за іпотечним договром.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.І ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку»з змінами та доповненнями у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання шотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду , виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до розділу 5 Іпотечного договору, а саме п. 5.3. передбачається право іпотекодержателя вимагати достроково виконання зобов'язання за Кредитним договором, забезпеченим цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором.
Відносно позовної заяви ОСОБА_1 до ВАТ «Ощадбанк»в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ «Ощадбанк»третя особа Головне управління юстиції в Одеській області про визнання договору про іпотечний кредит № 1791-н від 01.08.2007 року, додаткової угоди № 1 до нього від 16.08.2007 р. і договору поруки недійсними, суд вважає даний позов необгрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав: по-перше - установами Банку (Кредитор) укладаються кредитні договори з фізичними та юридичними особами (Позичальниками) та, на виконання вимог таких договорів надаються кредитні кошти. Як у судовому засіданні зазначив представник Банку за встановленою у Відкритому акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України»практикою, виконання Позичальниками зобов'язань за вказаними договорами, як правило, забезпечується заставою майна (зокрема речей, цінних паперів, майнових прав) та/або порукою третіх осіб (фінансовою та/або майновою).
Відповідно до положень чинного законодавства, що регулюють відносини забезпечення виконання зобов'язань, якими забезпечуються кредитні договори Банку, зокрема: відносини застави, - в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ч. 1 ст. 572 ЦК України, ч. 2 ст. 1 Закону «Про заставу» зі змінами та доповненнями).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ч. 1 ст. 589 ЦК України);
відносини поруки, - у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
З наведеного вбачається, що Банк, в разі порушення Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення основного боргу за кредитом та щодо сплати процентів, може, в залежності від виду забезпечення зобов'язання, задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставне майно (яке належить боржнику та/або поручителю) та/або стягнути прострочену кредитну заборгованість з боржника та поручителя солідарно.
У зв'язку з невиконанням Позичальниками своїх зобов'язань за кредитними договорами щодо повернення кредитів та сплати процентів, установи Банку змушені звертатись до суду про стягнення з таких Позичальників простроченої кредитної заборгованості.
Як вже наводилося вище, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення § 1 гл. 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено §2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, обов'язок сплачувати проценти за користування кредитними коштами до повного погашення кредиту встановлений чинним законодавством. Порядок сплати процентів може бути змінений в кредитному договорі.
Згідно із ч.І ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
По третє - посилання ОСОБА_1 в позовній заяві на збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку є безпідставними, оскільки відповідно до умов Кредитного договору та додаткових угод до нього відсоткова ставка становить 12 % річних.
По четверте - посилання ОСОБА_1 в позовній заяві на Закон України «Про захист прав споживачів»є безпідставними, оскільки відповідно до Узагальнень судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.) Верховного Суду України від 7 жовтня 2010 року застосування Закону України «Про захист прав споживачів»до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.
По п'яте - посилання ОСОБА_1 на відсутність у ВАТ «Ощадбанк» індивідуальної ліцензії Національного банку України для здійснення кредитних операцій у валюті є безпідставним.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі - Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту «в»п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Наявність у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України для здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Основним нормативним актом, яким банки користуються при здійсненні своєї діяльності, є Закон України «Про банки і банківську діяльність».
Так, вищезазначений закон дає визначення банківського кредиту, як будь-якого зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»- як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3-7 частини другої статті 47 цього Закону.
В свою чергу у відповідності з нормами статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, операції з валютними цінностями.
Таким чином згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність», банки мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, отримання відсотків від позичальників за такими кредитами на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема залучення і розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
При цьому ВАТ «Ощадбанк»здійснює свою діяльність на підставі банківської ліцензії Національного банку України №148 від 16.01.2002 р. та дозволу № 148-4, що виданий Національним Банком України 21.09.2009 р.
По шосте - відповідно до п. 2.1.7. Іпотечного договір, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 01.08.2007 р. за реєстровим № 1000 ОСОБА_1 гарантує, що членів сім'ї-дітей, які б мали право користування квартирою, що є Предметом іпотеки немає.
Отже на момент укладення зазначеного вище іпотечного договору неповнолітні діти ОСОБА_1 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 не були прописані та право користування не мали.
Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 р. № 876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України»шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України у відкрите акціонерне товариство з метою створення умов для більш ефективної реалізації державою своїх прав власника і функцій держави. Засновником банка є держава в особі Кабінету Міністрів України і державі належить 100% акцій на всю суму Статутного фонду.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та статуту банку держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій, які їй належать у статутному капіталі банку через органи управління банком - наглядову раду банку, яка здійснює контроль за діяльністю банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку.
Не одержання прибутку Банку від виконання банківських операцій може призвести до порушення фінансового стану установи, акції якої повністю належать державі, а відтак до зменшення надходжень до бюджету в якості платежів та податків, що негативно вплине на можливості кредитування вітчизняного виробника, розвитку ощадної справи, всебічного банківського обслуговування юридичних та фізичних осіб.
У зв'язку з зазначеним, порушення умов Кредитного договору може спричинити невиконання Банком мети своєї діяльності.
На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ «Ощадбанк»третя особа Головне управління юстиції в Одеській області про визнання договору про іпотечний кредит № 1791-н від 01.08.2007 року, додаткової угоди № 1 до нього від 16.08.2007 р. і договору поруки недійсними суд вважає необгрунованими.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність"; ст. 12, ст. 33 Закону України „Про іпотеку"; ст.ст. 6, 192, 202, 509, 525-527, 533, 553, 554, 572, 589, 590, 598, 626, 627, 638, 1049, 1054-1057 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 223-224 ЦПК України, -
В позові ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ «Ощадбанк», третя особа Головне управління юстиції в Одеській області про визнання договору про іпотечний кредит № 1791-н від 01.08.2007 року, додаткової угоди № 1 до нього від 16.08.2007 р. і договору поруки недійсними - відмовити у повному обсязі.
Зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії -Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»(р/р 37396900050001 в ФООУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 328845, код ЄДРПОУ 09328601) заборгованість за кредитом у розмірі 816 880 (вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Ощадбанк»в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ «Ощадбанк»судові витрати, а саме -витрати по сплаті державного мита в розмірі 1700 грн. та витрати по сплаті інфоромаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.С.Турецький
03.02.2012