Рішення від 09.02.2012 по справі 2-184/11

Справа № 2-184/11

Провадження № 2/1510/66/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого Жигуліна С.М.

при секретарі Павлюк Л.П.

представника ОСОБА_1,

адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі

справу за позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

ОСОБА_10

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ»

про

встановлення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні та виділення в окремий об'єкт нерухомості

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача пояснив, що ОСОБА_4 за свідоцтвом про право власності № 133 від 12 лютого 2004 року, що виданий на підставі рішення виконкому Ізмаїльської міської ради є власником 1\3 частини будівлі АДРЕСА_1. Вказане свідоцтво видане на підставі договору дарування від 09 липня 2002 року та договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2002 року. Належну йому частину будівлі він використовує в якості магазину. Будівля розташована на земельній ділянці площею 1337 кв.м., якою спільно користуються і відповідачі. Земельна ділянка передбачає виходи як на вул. Пушкіна, так і на вул. Савицького. Пояснив, що варіанти порядку користування земельною ділянкою визначені висновком експерта від 06 липня 2009 року та 31 березня 2010 року, де відповідачем ОСОБА_9 встановлена самочинна прибудова літ. «а12», а також всіма відповідачами встановлена самочинна металева споруда, які перешкоджають організації виходу на вул. Савицького. Просить виділити позивачеві земельну ділянку площею 240,64 кв.м. з виходом на вул. Пушкіна м. Ізмаїла Одеської області, зобов'язати відповідача ОСОБА_9 знести самочинну прибудову літ. «а12» та всіх відповідачів зобов'язати знести самочинну металеву споруду, виділити в окремий об'єкт нерухомості належні позивачеві 1\3 частину будівлі АДРЕСА_1 і визнати за ним право власності на наступні приміщення із літ. «А», «А1» - № 1 - торговий зал площею 48,5 кв.м., № 2 - торговий зал площею 48,2 кв.м., № 3 - кабінет площею 9,7 кв.м., № 4 - санвузол - площею 3,4 кв.м., № 5 - котельну площею 4,8 кв.м., із підвалу літ. «а3» приміщення 1 - підвал площею 17,0 кв.м., що складає по магазину площу 112,6 кв.м., а з підвалом 129,6 кв.м. Зобов'язати комунальне підприємство «Ізмаїльське МБТИ» зареєструвати за відповідачем право власності на вказані приміщення та припинити між сторонами по справі право спільної часткової власності на будівлю АДРЕСА_1.

Представник відповідачів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 проти позовних вимог заперечує, пояснив, що рішенням Ізмаїльського міського суду Одеської області від 26 вересня 1991 року ОСОБА_9 виділено 180 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 за висновком експерта № 17 від 16 вересня 1991 року за умови переносу сараю «Г» за туалет «Ж» та облаштування водопроводу. Вказаний сарай перенесений за рішенням суду і не може вважатись самочинним. Окрім того, позивач зобов'язаний виконувати встановлений порядок користування, який встановлений особами за договорами купівлі-продажу та дарування. Також пояснив, що позивач постійно змінював позовні вимоги, з оглядом на що останні зміни не відповідають вимогам ст. 119 ЦПК України та не можуть бути розглянуті у відповідності до вимог ст. 11, 60 ЦПК України.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а також представник вказаних осіб проти позовних вимог заперечують, надали аналогічні пояснення та доповнили, що висновком експерта, який встановлює новий порядок користування земельною ділянкою, порушуються права інших співвласників.

Відповідач ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилась, оповіщена у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, в попередньому судовому засіданні заявила про відсутність заперечень проти позовних вимог та клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ» в судове засідання не з'явився, оповіщений у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, про причину неявки не повідомив.

Вислухавши пояснення представників сторін, показання експерта, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Позовні вимоги стосуються встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою будівлі АДРЕСА_1 з оглядом на визнання права власності за позивачем на 1\3 частину будівлі.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів.

Долученою до матеріалів справи документацією підтверджене право власності позивача на 1\3 частину за свідоцтвом про право власності № 133 від 12 лютого 2004 року, що видане на підставі рішення виконкому Ізмаїльської міської ради, відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 1\6 частину за свідоцтвом про право власності № 255 від 30 червня 1999 року, ОСОБА_8 на 1\4 частину за свідоцтвом № 3328 від 18 грудня 1987 року, ОСОБА_10 на 1\9 частину за договором купівлі-продажу від 19 жовтня 1987 року та ОСОБА_9 на 5\36 часток за договором купівлі-продажу від 03 серпня 1989 року.

У відповідності до вимог ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України до вказаних осіб переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

В судовому засіданні сторони пояснили, та що з оглядом на вимоги ст. 61 ЦПК України за умови відсутності заперечень у вказаній частині судом визнається доведеним, що за рішенням Ізмаїльського міського суду Одеської області від 28 лютого 1985 року проведено розподіл будівлі та земельної ділянки між ОСОБА_12 та ОСОБА_13, після чого змінені власники ОСОБА_12 на ОСОБА_9, а ОСОБА_13 на ОСОБА_10, в результаті чого прийняте рішення Ізмаїльського міського суду Одеської області від 26 вересня 1991 року.

Рішенням Ізмаїльського міського суду Одеської області від 26 вересня 1991 року, яке набуло законної сили, виділено ОСОБА_10 земельну ділянку площею 180 кв.м. по АДРЕСА_1, а ОСОБА_9 площею 180 кв.м. по АДРЕСА_1 за висновком експерта № 17 від 16 вересня 1991 року за умови переносу сараю «Г» за туалет «Ж» і обладнання водопроводу на території ОСОБА_9

Ухвалою судді колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 05 травня 2010 року провадження за апеляційною скаргою представника позивача на рішення міського суду Одеської області від 26 вересня 1991 року не відкрито через відсутність справи, яка може бути поновлена за заявою позивача.

Виписками із рішення виконкому № 1406 від 07 листопада 2002 року та № 301 від 06 березня 2003 року підтверджені обставини законності складання акту державної технічної комісії від 10 вересня 2003 року про прийомку переобладнаних позивачем квартир № 1 та № 3 у магазин побутової техніки.

Таким чином суд вважає доведеним той факт, що між сторонами за вказаним вище рішенням суду встановлений порядок користування земельною ділянкою, який не може бути змінений без зміни часток в будівлі.

За висновком експерта № 28\09 від 06 липня 2009 року, за якими визначено, що між співвласниками будівлі АДРЕСА_1 фактично існує порядок користування земельною ділянкою, за яким вона поділена на дві частини з користуванням ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 площею 1076,33 кв.м. з виходом на вул. Савицького, а також з користуванням ОСОБА_4 і ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 площею 410,67 кв.м. з виходом на вул. Пушкіна. Також експертом вказано про наявність вільної від забудови земельної ділянки, яка перебуває в безпосередньому користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 площею 101,85 кв.м.. Окрім того вказано на відсутність дозвільної документації на прибудову площею 13,8 кв.м. та сарай літ. «Л» площею 21,9 кв.м. За вказаних обставин із врахуванням розташування належних сторонам будівель запропонувати варіант розподілу земельної ділянки з організацією двох окремих виходів на вулицю неможливо.

За висновком експерта № 08\10 від 31 березня 2010 року площа земельної ділянки визначена у розмірі 1337 кв.м., встановлено варіант порядку користування земельною ділянкою площею 397,07 кв.м., для чого з метою організації проходу на вул. Савицького необхідно здійснити знесення або часткову перебудову самочинно побудованої споруди літ. «а-12».

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 пояснив, що різні площі земельної ділянки пов'язані з тим, що у висновку від 06 липня 2009 року обстеження проводилось за допомогою рулетки, а у висновку від 31 березня 2010 року за допомогою геодезичної зйомки з прив'язкою до земельних ділянок суміжних власників, на які видані державні акти на право власності на земельну ділянку. Зі складу площі земельної ділянки виключена площа, яка виходить за «червону лінію» та є навісом магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». Межові знаки відсутні, у власників суміжних земельних ділянок є державні акти на землю. З оглядом на вказане площа загальної земельної ділянки визначена у розмірі 1337 кв.м. Також пояснив, що під час дослідження не враховувалось рішення Ізмаїльського міського суду Одеської області від 26 вересня 1991 року, а визначались технічні можливості виділу земельної ділянки з врахуванням того, що сарай літ. «Г» відсутній.

Разом із тим, за наявності рішення Ізмаїльського міського суду Одеської області від 26 вересня 1991 року таке ствердження є помилковим і не відповідає об'єктивній обставині по справі.

Долученою до матеріалів справи випискою із рішення виконкому № 95 від 25 січня 2000 року відповідачам ОСОБА_7 дано дозвіл на виконання робіт по облаштуванню огорожі по фасаду будинку, що суд вважає за обставину правомірності виконання відповідачами вказаних робіт.

За вказаних обставин суд погоджується з поясненнями відповідачів про неможливість розподілу земельної ділянки без надання належних доказів по справі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України розподіляються судові витрати.

Керуючись ст. 209-215 ЦПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про виділ земельної ділянки, знос металевої споруди та виділ 1\3 частини будівлі у самостійний об'єкт з реєстрацією в МБТІ та припиненням права спільної часткової власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. М. Жигулін