Біляївський районний суд Одеської області
01.02.2012 Справа № 2-2537/11
Категорія 41
року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
при секретарі - Сажиній А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, -
25.11.2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просив ухвалити рішення, яким усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення відповідачки по справі з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що йому та відповідачці на праві приватної власності належить по Ѕ частині житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, де він та відповідачка зареєстровані. Однак, через неможливість подальшого сімейного життя, позивач у 2006 році покинув відповідачку та пішов з вище вказаної квартири до свого спадкового будинку, який належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та розташований у АДРЕСА_1.
Однак, спільний син позивача та відповідачки ОСОБА_3 вигнав відповідачку із квартири та вона пішла проживати до будинку відповідача. 17.10.2008 року сторони розірвали шлюб між собою. Однак, відповідачка не повернулась до належної їй Ѕ частини квартири, а залишилась проживати у будинку позивача та відмовилася у добровільному порядку його залишати. Крім того, вона не сплачує комунальні послуги та не приймає жодної участі у інших витратах по утриманню будинку, на цій підставі між позивачем та відповідачкою виникають сварки, одна з яких закінчилась нанесенням відповідачкою позивачу різаної рани, яка була кваліфікована як легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я, позивач був прооперований у Біляївській ЦРБ та проходив курс реабілітації. Крім того, Біляївським РВ ГУМВС України в Одеській області було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за даним фактом. Також, відповідачка на протязі 15 років страждає на психічні розлади та знаходиться на обліку у лікаря психіатра та неодноразово знаходилась на лікуванні у психіатричній лікарні. З наведених підстав, позивач змушений був звернутись до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.
У судовому засіданні позивач та його представник на задоволенні позовних вимог наполягали, при цьому пояснили, що відповідачка проживає в спадковому будинку позивача без законних підстав, створює йому перешкоди у користуванні його власністю, крім того влаштовує сварки.
Представник відповідачки у судовому засіданні позов не визнав та зазначив, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки припинення сімейних стосунків не є приводом для виселення колишнього члена сім'ї. Крім того, позивач не надав жодного доказу, що відповідачка не приймає жодної участі в утриманні спадкового будинку позивача, доказів його звернення протягом останнього часу до правоохоронних органів зі скаргами на неправомірну поведінку відповідачки, а також зауважив, що стан її психічного здоров'я не є підставою для її виселення з вказаного будинку, якщо вона умисне не псує майно позивача.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачу та відповідачці на праві власності належить по Ѕ частині житлової квартири, яка розташована в АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 1606 від 26.09.1997 року (а.с.6).
На підставі свідоцтва про право на спадщину (а.с.5), позивачу на праві власності в порядку спадкування за законом належить житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, в якому позивач проживає з 2006 року, після того, як покинув позивачку через неможливість сумісного проживання.
Шлюб між сторонами 17.10.2008 року було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Біляївського районного управління юстиції Одеської області від 17.10.2008 року (а.с.7).
Разом з тим, з позову позивача вбачається, що позивачка почала проживати у його будинку ще до розірвання між ними шлюбу, таким чином після розірвання шлюбу - відповідачка стала колишнім членом сім'ї позивача як власника житлового будинку.
Саме по собі припинення сімейних відносин з власником будинку відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України не позбавляє колишніх членів сім'ї їх права користуватися займаним приміщенням.
Згідно ст.ст.10,60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі ч.ч.1 та 3 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
На теперішній час відповідачка проживає разом з позивачем у належному йому спадковому будинку та зі слів позивача створює йому перешкоди у користуванні його власністю. Однак, вказана обставина не була доведена позивачем у судовому засіданні.
Так, позивач та його представник у судовому засіданні стверджували, що позивачка постійно влаштовує сварки, одна з яких у 2009 році закінчилась тілесним ушкодженням, завданим позивачу ОСОБА_2, яке віднесене до категорії легких тілесних ушкоджень з розладом здоров'я, з приводу чого позивач проходив лікування у Біляївській центральній районній лікарні, що підтверджується виписним епікризом № 5346 з діагнозом ножове численне поранення передньої черевний стінки (а.с.10). За даним фактом позивач звернувся до Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області, однак 18.11.2009 року була винесена постанова про відмову у порушенні карної справи за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу злочину (а.с.8). Також, позивач стверджує, що відповідачка на протязі всього свого проживання у його будинку постійно створює йому перешкоди, веде себе провокуюче.
Однак суду не надано жодного доказу у підтвердження існування вказаних обставин, позивач жодного разу з 2009 року не звертався до правоохоронних органів зі скаргами на дії ОСОБА_2, також не доведено суду у чому полягали перешкоди з боку відповідачки у користуванні та розпорядженні власністю на розсуд позивача.
Крім того, однією з причин виселення, позивач називає, що відповідачка, проживаючи у належному йому будинку, не приймає жодної участі у його утриманні, не сплачує комунальні послуги, однак такі доводи позивача також не чим не підтверджені, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що могли б свідчити про дійсне небажання відповідачки сплачувати за комунальні послуги, а також те, що вона не приймає участі в утримуванні будинку позивача.
З аналізу норм ст. 9 ЖК України випливає, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав та в порядку, передбачених законодавством України.
Крім того, позивач називає причиною виселення відповідачки те, що вона знаходиться на обліку у психіатричному кабінеті у БЦРЛ з 1996 р. та страждає психічним розладом здоров'я (а.с.11, 33).
Разом з тим, ця обставина не є підставою для виселення.
Суду не було доведено належними та допустимими доказами обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 328 ЦК України, ст.ст. 9, 64, 150, 156 ЖК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
ГоловуючийІ. М. Горяєв