Справа № 2-3011/11
Іменем України
13 грудня 2011 року Залізничний районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Іванюк І.Д.
при секретарі с/з - Кондратьєвій Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про демонтаж самочинного будівництва, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідачів демонтувати самочинно влаштованого у коридорі загального користування між квартирами АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 санвузла під літ. 1.1, приєднаний до квартири АДРЕСА_1 та встановленої на горищі будинку дерев'яної перегородки довжиною 76,2 м з дверним блоком. Позовні вимоги мотивують тим, що відповідачі, як співвласники квартири АДРЕСА_1 самочинно влаштували у коридорі загального користування між квартирами АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 санвузол та на горищі спільного користування дерев'яну перегородку без отримання дозволу Залізничної районної адміністрації ЛМР та без погодження із іншими мешканцями вказаного будинку. На підставі висновку міжвідомчої комісії № 17 від 24.05.2011 р., розпорядженням Залізничної районної адміністрації ЛМР № 481 від 17.06.2011 р. «Про самочинне будівництво гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5»відповідачів зобов'язано демонтувати самочинні споруди до 15.07.2011 р. за власні кошти, однак в добровільному порядку згадане розпорядження відповідачі не виконали, що було встановлено перевіркою ЛКП «Левандівка».
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6, діючи згідно довіреності від 25.11.2010 р. № 32-вих-5787 позов підтримав з аналогічних підстав, надалі подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти позову заперечили, мотивуючи це тим, що спорудження санвузла вони усно узгодили із колишніми власниками квартири АДРЕСА_2, дозволу ЗРА вони не отримували, однак оскільки квартира не обладнана іншими санітарно-побутовими приміщеннями. Також пояснили, що перегородка на горищі ними демонтована добровільно. Просили у позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення сторін/ їх представників, представника третьої особи, дослідивши зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 100, 152 ЖК України, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Відповідно до п. 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Відповідно до п.7 „Правил користування приміщеннями житлових будинків”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. №572 із змінами від 24 січня 2006 р. власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, а також власник квартири повинен використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання. Пункт 4 вказаних правил передбачає, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.
Відповідно до ст. 382 ЦК України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщенні загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 р., допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир, кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник ( власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Згідно довідки ЛКП „Левандівка” з місця проживання про склад сім'ї і прописку (а.с. 6) ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 являються співвласниками квартири АДРЕСА_1, у якій вони зареєстровані. Технічним паспортом на вказану квартиру (а.с. 11) засвідчено факт самочинного влаштування відповідачами у коридорі загального користування між квартирами АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 санвузла під літ. 1.1, приєднаного до квартири АДРЕСА_1 та встановлення на горищі будинку дерев'яної перегородки довжиною 76,2 м. з дверним блоком.
У зв'язку з цим відповідно до висновку міжвідомчої комісії № 17 від 24.05.2011 р. розпорядженням Залізничної районної адміністрації ЛМР № 481 від 17.06.2011 р. «Про самочинне будівництво гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5»(а.с. 12) відповідачів зобов'язано демонтувати самочині прибудови до 15.07.2011 р. за власні кошти.
Згідно повідомлень ЛКП „Левандівка” від 29.06.2011 р., 11.07.2011 р. та 14.07.2011 р. (а.с. 4-8) відповідачів повідомлено про необхідність демонтувати самочинно влаштований у коридорі загального користування між квартирами АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 санвузол під літ. 1.1, приєднаний до квартири АДРЕСА_1 та встановлену на горищі будинку дерев'яну перегородку довжиною 76,2 м з дверним блоком.
Як вбачається із акту ЛКП «Левандівка»від 25.11.2011 р. (а.с. ) відповідачами частково виконано вказане розпорядження та демонтовано на горищі будинку дерев'яну перегородку довжиною 76,2 м. з дверним блоком.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні доведено факт самовільного влаштування відповідачами у коридорі загального користування між квартирами АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 санвузла під літ. 1.1, приєднаного до квартири АДРЕСА_1 та встановлення на горищі будинку дерев'яної перегородки довжиною 76,2 м з дверним блоком, однак оскільки відповідачами добровільно демонтовано перегородку на горищі будинку, то позов слід задоволити лише в частині демонтажу самочинного влаштованого санвузла. В решті позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 376, 382 ЦК України, ст.ст. 100, 152 Житлового кодексу УРСР, рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №1-2/2004, Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. №572 із змінами від 24 січня 2006 р., Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005р. №76, суд -
Позов задоволити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 демонтувати самочинно влаштований у коридорі загального користування між квартирами АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 санвузол під літ. 1.1, приєднаний до квартири АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь держави 8 гривень 50 копійок судового збору та в користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради 37 гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення у повному обсязі виготовлене у 5-денний строк.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд, що його ухвалив, шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.