Справа № 2-369/2011
Номер провадження №2/811/3/12
"01" лютого 2012 р.м. Кам'янка-Дніпровська
Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Васильченка В.В.; при секретарі: Тарасовій І.В.; за участю представників: позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2,
розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої злочином,
ОСОБА_3 через представника ОСОБА_5 звернувся до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що вироком Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області по справі № 1-8/2011 від 09.02.2011 року відповідач визнаний винним в скоєні злочину передбаченого ст. 128 КК України. Підставою для притягнення відповідача до кримінальної відповідальності став постріл із пневматичної гвинтівки, який спричинив тяжке проникаюче поранення лівого ока, травматичне відшарування сітчатки лівого ока, помутніння склоподібного тіла, частковий гемофтальм, і як наслідок повну втрату зору на ліве око, що є тяжким тілесним ушкодження, що підтверджується висновками судово-медичної експертизи № 335 від 22.10.2010 року. Була завдана майнова шкода, розмір якої визначається розміром грошових коштів витрачених на відновлення здоров'я, відвідування медичних закладів м. Одеса та м. Запоріжжя для лікування ока. Розмір завданих збитків складає 11000 грн., а також витрат на проїзд, пов'язаних з лікуванням. Також зазначено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_6 укладено угоду про надання юридичних послуг. Згідно п.1 угоди, адвокат бере на себе послуги з надання кваліфікованої юридичної допомоги в якості представника Довірителя. Так під виконання зобов'язань Пунктом 3 угоди довіритель бере на себе зобов'язання своєчасно сплатити гонорар адвоката. Позивач сплатив послуги адвоката у розмірі 5 000 грн., а адвокатом ОСОБА_6 була видана довідка від 27.10.2010 р. про оплату послуг, яка підтверджує понесені витрати, пов'язані з наданням послуг адвоката відповідно до ст. 1087 ЦК України. 09.02.2011р. вироком Кам'янсько-Дніпровського районного суду встановлено, в повному обсязі вину відповідача. Враховуючи вищенаведене, діъ відповідача свідчать про нанесення моральної шкоди позивачу. Посилаючись на ст. 23 ЦК України, Постанову Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивач зазначав, що в результаті протиправної поведінки, позивач втратив зір на ліве око, без можливості його подальшого відновлення. Спричинена шкода здоровію позивача є такою, що не підлягає відновленню, тобто є стійкою, додатково слід зазначити, що позивача визнано інвалідом 3 групи, тяжкість вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках позивача важко переоцінити, оскільки через злочину поведінку відповідача, він змушений цілком змінити свій життєвий устрій та подальші плани на життя, оскільки обраний до цього професійний шлях на теперішній час є для нього недосяжним, а саме отримання позивачем, який є неповнолітнім, та професійно займався спортом мав намір отримати вищу освіту у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Однак всі ці обставини на сьогоднішній час реалізувати не можливо. Сума морального відшкодування є такою, яка повинна відшкодувати не тільки моральні страждання і витрати на довгострокове лікування хвороби, яка розвилась саме з противоправної вини відповідача та складає відповідно до висновку експерта від 29.12.2011р. 1236096,00 грн. та остаточно просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3000 грн. 00 коп.; 5000 грн. 00 коп. оплата послуг адвоката; 2280 грн. 13 коп. оплата за проведення експертизи. Також просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 236 096, 0 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні позовним вимогам, додав, що неповнолітній дитині завдано непоправима шкода, потерпілий на все життя залишився інвалідом, відновлення здоров'я не можливе, розмір моральної шкоди визначений експертом навіть не достатній виходячи з того, що позивач все життя буде страждати.
Відповідач ОСОБА_8, його представник ОСОБА_2 позов визнали частково. Майнову шкоду в розмірі 3000,0 грн. визнали у повному обсязі. Витрати на адвоката в сумі в 5000 грн. та 2280 грн. 13 коп. на оплату проведення експертизи не визнали. Моральну шкоду визнали в сумі 10 000 грн. 00 коп. В обґрунтування своїх заперечень надали пояснення, що висновки судової психологічної експертизи для суду не є обов'язковими, суперечать обставинам справи. Розмір моральної шкоди повинен відповідати вимогам розумності і справедливості та існуючій судової практики на Україні. При визначені розміру просили враховувати необережну форму вини, відшкодування майнової шкоди, майновий стан відповідача, який отримує заробітну плату близько 900 грн., а також той факт, що у нього на утриманні є непрацююча дружина. Інших доходів на має та відшкодовувати розміри зазначені позивачем об'єктивно не має можливості. В поясненнях приводили приклади існуючої судової практики щодо стягнення шкоди при злочинах при необережності, розмірі якої не перевищували 50 000 грн. 00 коп., за умисні злочини, наприклад, вбивство не більше 90 000 грн. 00 коп. Просили суд висновки психологічної експертизи відхилити, як такі, що не відповідають обставинам справи, тому що при застосуванні формули російського вченого ОСОБА_9, експертом безпідставно встановлювались максимальні розмірі коефіцієнтів, не зважаючи на те, що існують більш психотравмуючі ситуації, наприклад, інші форми каліцтва, катування, вбивства тощо. Просили стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. щомісячними платежами в розмірі 300 грн. на місяць. Витрати на адвоката в сумі 5000 грн. не визнали на тій підставі, що витрати на адвоката не відносяться до поняття шкоди, а є судовими витратами, та вони не підтверджені належними доказами. Відносно витрат на експертизу зазначили, що це також не може вважатись шкодою, а є судовими витратами, а оскільки позивач на ставить питання щодо покладання витрат на відповідача, це є підставою для відмови в задоволення позову в цій частині.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що вироком Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 09.02.2011 року ОСОБА_4 був визнаний винним в скоєні злочину передбаченого ст. 128 КК України (а.с. 26, 27). Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27.04.2011 року вирок в частині задоволення цивільних вимог скасовано, в іншій частині залишено без змін (а.с.28, 29).
Відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 48/к від 02.11.2011 року у ОСОБА_3 встановлена повна сліпота зліва, а прогноз щодо зорових функцій лівого ока несприятливий (а.с. 90-100).
Відповідно до висновків № 8 судово-психологічної експертизи № 8 від 29.12.2011 року: ОСОБА_3 виявляє явні особистісні зміни в емоціональному стані та індивідуально-психологічних проявах. Дані зміни перешкоджають активному соціальному функціонуванню, як особистості, оскільки виникли незалежно від його волевиявлення, виникли внаслідок спричинення нанесення шкоди його здоров'ю, втраті зору на ліве око та потягли проблематизацію рівня його життєдіяльності. Досліджена по справі ситуація є психотравмуючою для ОСОБА_3, оскільки виявлені особливості соціально-психологічного контексту життєвих подій визначились як стресогенний фактор, для потерпілого. Даний стресогенний фактор психологічно травмує, тобто є психотравмою, а саме вплинув та продовжує впливати на фізичний та психологічний стан ОСОБА_3, викликає та підтримує руйнівні моральні страждання. ОСОБА_3 спричинена моральна шкода, виходячи з ситуації, яка розглядається по матеріалам цивільної справи. Вірогідний (рекомендований) розмір моральної шкоди складає 1152 МЗП, розмір яких відповідає розміру мінімальної заробітної плати України на час винесення судом рішення (а.с. 119-128).
ОСОБА_4 одружений (а.с. 146), дружина не працює (а.с. 145). ОСОБА_4 отримує середній щомісячний дохід в розмірі 1476,56 грн. (за п'ять місяців 7382,56 грн.) (а.с. 147).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.ч. 1 і 4 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки вироком суду встановлена вина ОСОБА_4 в спричиненні ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень з необережності, сторонами по справі цей факт не заперечувався, то суд вважає цю обставиною доведеною.
Відповідач визнав розмір заявленої позивачем майнової шкоди в розмірі 3000 грн. у повному обсязі, у зв'язку з чим, суд розмір вважає доведеною обставиною та таким що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Відносно стягнення 5000 грн. на оплату послуг адвоката, то суд сприймає заперечення відповідача, що витрати на оплату адвоката по кримінальній справі не може відноситись до шкоди, яка завдана злочином в розумінні ст.ст. 23, 1166 ЦК України, оскільки позивачем не доведений необхідний причинний зв'язок між злочином та цими витратами та суд бере до уваги, що позивачем не надано належних доказів щодо сплати цих коштів. Довідку адвоката суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до Правил адвокатської етики, погоджених ВККА при КМУ України від 01.10.1999 року, розмір гонорару та порядок його оплати повинні ретельно визначені в угоді про надання правової допомоги. Окрім цього, відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи та стягуються з сторони на користь якої ухвалено рішення. Згідно довідки, яка міститься в матеріалах справи позивач сплатив адвокату 5000 грн. за надання правової допомоги. Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»№ 4191-VI від 20.12.2011 р. розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. На підставі ч. 1 ст. 2 цього ж Закону у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Позивач не надав суду акту приймання-передачі послуг чи то іншої довідки, які б містили докази витрати часу на надання правової допомоги, а також скільки часу витрачено на надання правової допомоги. Суд критично відноситься до даних, що містяться у квитанції № 18 від 27.10.2010 р., виданої адвокатом у якій зазначена дія, яку вчинено при наданні правової допомоги («оплата гонорара за надання юридичної допомоги по підготовкі матеріалів цивільної справи і представництво інтересів в судах першої та апеляційної інстанції»), разом з тим не зазначено, скільки конкретно часу витрачену на цю дію, а тому вимога про стягнення такої суми з відповідача задоволенню не підлягає.
Відносно стягнення моральної шкоди в сумі 1 236 096, 0 грн. суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами встановленими ст. 212 ЦПК України. Суд частково погоджується з запереченнями відповідача відносно висновків судово-психологічної експертизи. Суд приймає до уваги висновки судово-психологічної експертизи відносно наявності у ОСОБА_3 психологічних страждань та спричинення йому моральної шкоди, оскільки ці висновки повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та наявність такої шкоди не заперечується відповідачем.
В силу приписів ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку ушкодженням здоров'я.
Суд не погоджується з рекомендованим розміром відшкодування моральної шкоди визначеним висновками судово-психологічної експертизи в розмірі 1152 мінімальних заробітних плат (1 236 096, 0 грн.) та відхиляє як доказ з наступних підстав. Виходячи з дослідницької частини висновків судово-психологічної експертизи, для визначення рекомендованого розміру відшкодування моральної шкоди, експерт застосовував формулу ОСОБА_9, яка приведена в досліджені. Розмір моральної шкоди залежить від коефіцієнтів, які застосовуються експертом виходячи з обставин справи. Суд бере до уваги заперечення відповідача, що експертом у формулі були застосовані всі максимальні коефіцієнти, які можуть бути застосовані, хоч досліджена ситуація в порівнянні з іншими можливими психотравмуючими факторами не є критичною, наприклад довготривалі катування, знущання, більш тяжкі наслідки тощо. Суд приходить до висновків, що застосування максимальних коефіцієнтів до дослідженої ситуації суперечать обставинам справи, тому розмір моральної шкоди визначений експертним шляхом суд не приймає до уваги.
Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд враховуючи тяжкість тілесних ушкоджень, неповнолітній вік потерпілого, неможливість відновлення здоров'я на час розгляду справи, отримання каліцтва, довгу тривалість лікування, глибину душевних та фізичних страждань, необережну форму вини, майновий стан відповідача, виходячи з вимог розумності та справедливості вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню складає 57 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я здійснюється щомісячними платежами.
Відповідно до ст. 128 КЗУпП та ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження»розмір відрахувань з заробітної плати не може перевищувати більше 70 %.
Виходячи з майнового стану відповідача, суд надходить до висновку, що відповідач має можливість сплачувати моральну шкоду в розмірі 400 грн. щомісячно. Заперечення відповідача відносно можливості сплачувати тільки 300 грн. суд не приймає до уваги як необгрунтовані.
Відносно стягнення витрат на проведення судової психологічної експертизи, суд частково приймає заперечення відповідача, що витрати на проведення судової експертизи не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, але відповідно до ст. 79 ЦПК України вони є судовими витратами, та виходячи з обставин справи, суд вважає справедливим покладання цих витрат на відповідача у повному обсязі.
На підставі ст.ст. 23, 1166, 1167, 1202 ЦК України, ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 60, 61, 88, 208-216, 218 ЦПК України,
Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої злочином задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в розмірі 3000 грн., моральну шкоду в розмірі 57 000 грн., а всього 60 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартість проведеної експертизи в розмірі 2 280 грн. 31 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Матеріальні збитки і моральну шкоду в розмірі 60 000 грн. 00 коп. здійснювати щомісячними платежами по 400 грн. до повного відшкодування.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Васильченко