Справа № 2-3359/11
08.02.2012 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді - Берберова Д.М.,
при секретарі - Аджиєвої А.Ш.,
за участю: - позивача - ОСОБА_1;
- представника відповідача - Біленко-Сербул Наталії Григорівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садівницького товариства «Меліоратор», про стягнення заборгованості по заробітної платі та відпускних,
Позивач звернувся з позовом до СТ «Меліоратор» про стягнення несплаченої заробітної плати у розмірі 1 000 гривен за лютий 2009 року та відпускні у розмірі 1 700 гривен за 17 місяців його роботи. Позов мотивований тим, що він працював головою СТ «Меліоратор» та йому не було сплачено заробітну плату і відпускні при його відстороненні від обов'язків. 28.09.2010 року він звернувся до керівництва СТ щодо питання сплати йому заборгованості, проте йому до цього дня не проведено розрахунок при звільненні.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовної заяві. Також зазначив, що навіть на сьогодні немає наказу щодо його звільнення. Проте він просить стягнути тільки несплачену заробітну плату за лютий 2009 року та несплачені відпускні.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, зазначала що позивач ніколи не працював на СТ «Меліоратор» а працював в обслуговуючому кооперативі «Меліоратор», який після прийняття рішення суду було фактично ліквідовано.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково тільки в частині стягнення заробітної плати за лютий 2009 року у розмірі 1 000 гривен, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно працював головою СТ «Меліоратор». Та в матеріалах справи наявні документи - платіжні відомості, згідно з якими він отримував заробітну плату за весь період до січня 2009 року.
Як пояснив представник відповідача, наказу про звільнення позивача не існує в природі, оскілки він не працював на СТ «Меліоратор» а працював на Обслуговуючому кооперативі «Меліоратор», проте з матеріалів справи вбачається, що він працював та отримував заробітну плату з вересня 2007 року по січень 2009 року саме на СТ «Меліоратор», про щ свідчать відповідні платіжні відомості.
З цих самих підстав суд не приймає і доводи представника відповідача, оскільки вони суперечать самим матеріалам справи, наданим з їх боку.
Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).
Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року N 2050-III (далі - Закон) передбачений порядок стягнення компенсації.
Так, відповідно до ст. 2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону).
З матеріалів справи вбачається, що заробітна плата позивача за січень 2009 року складала 1 012,14 гривен, проте позивач просив стягнути заборгованість за лютий тільки у розмір 1 000 гривен.
За принципами змагальності та диспозитивності цивільного процесу, встановленими статтями 10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, з наданням суду належних і допустимих доказів, обсяг яких сторона визначає самостійно і тільки в межах позовних вимог.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості та позбавлений можливості провести розрахунки розміру несплачених відпускних з наведених вище обставин.
Жодних доказів розміру несплачених відпускних позивач до суду не надав.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі наведеного, керуючись, статтями 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Садівницького товариства «Меліоратор», про стягнення заборгованості по заробітної платі та відпускних - задовольнити частково.
Стягнути з Садівницького товариства «Меліоратор» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітної платі у розмірі 1 000 гривен.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення несплачених відпускних - відмовити.
Стягнути з Садівницького товариства «Меліоратор» на користь держави судовий збір у розмірі 150 гривен.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяті днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя