0408/2-2200/11
Справа № 0408/2-2200/11 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження №22-ц/491/490/12 суддя Свистунова О.В.
Категорія - 26 ( І ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.
Іменем України
01 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Остапенко В.О., Грищенко Н.Г.
при секретарі - Бадалян Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 14 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справі:
представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Некрасова Катерина Олександрівна, -
У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізрудком») та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду) про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що в 2007 році, при виконанні посадових обов'язків бурильника шурупів на шахті «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» з ним стався нещасний випадок на виробництві, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 16.01.2007 року йому було первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 10%.
Крім того, працюючи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці позивач отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 18.01.2011 року йому було первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 30% та другу групу інвалідності.
Вважає, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням та трудовим каліцтвом йому спричинено моральну шкоду, яку він просив стягнути на свою користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком» та з Відділення Фонду у розмірі 192 000 грн. з кожного.
Ухвалою суду від 08 листопада 2011 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_3 до Відділення Фонду.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 14 грудня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 24 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком»на користь держави судовий збір у розмірі 188,20 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що обов'язок ПАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу відсутній, оскільки він є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об'єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка.
Крім того, судом не з'ясовано причини пропуску позивачем тримісячного строку для звернення з позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 05.07.1989р. по 08.01.1990р. працював гірничим робітником, з 08.01.1990р. по 01.10.1990р., та з 01.09.1996р. по 27.02.2011р. підземним бурильником шурупів на шахті «Октябрська РУ ім. Комінтерну ВО «Кривбасруда» та ВАТ «Кривбасзалізрудком», яке вподальшому перейменовано на ПАТ «Кривбасзалізрудком». 27.02.2011 року позивача звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпПУ (а.с. 7-9).
17 листопада 2006 року о 14 год. 00 хв. з позивачем на робочому місці стався нещасний випадок, внаслідок чого ним отримано відкритий оскольчатий перелом 3-го пальця правої кисті зі зміщенням, про що 21.11.2006 року комісією було складено акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 (а.с. 13-14).
Висновком МСЕК від 16.01.2007 року позивачеві первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 10% у зв'язку з трудовим каліцтвом з наступним переоглядом 01.02.2008 року (а.с. 19).
Крім того, працюючи протягом 10 років 10 місяців в умовах важкої фізичної праці, що перевищувала ГДР, позивач отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 18.01.2011 року позивачеві первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 30% та третю групу інвалідності по професійному захворюванню та 10% повторно по трудовому каліцтву, з наступним переоглядом 01 лютого 2012 року (а.с. 20).
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 23 вересня 2010 року (а.с. 15-18) причиною професійного захворювання ОСОБА_3 є робота в умовах важкої фізичної праці, що перевищувала ГДН, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному.
Доводи представника відповідача про відсутність обов'язку ПАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає ні в 2006 році, ні в 2011 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров'я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Доводи представника відповідача про те, що судом не взято до уваги пропущення позивачем тримісячного строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права, не відповідають положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, який встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 14 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)