79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.01.12 Справа№ 5015/6891/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу
за позовом: Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Бориславський експериментальний ливарно -механічний завод», м. Борислав
про: стягнення грошових коштів в розмірі 16692 грн. 23 коп.
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності № 2-254д від 12.05.2011 року;
відповідача: ОСОБА_2 -представник на підставі довіреності № 18-2/522 від 17.11.2011 року.
Ухвалою господарського суду від 10.11.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 01.11.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 16692 грн. 23 коп., з яких основний борг становить 13625 грн. 00 коп., 417 грн. 12 коп. -втрати від інфляції, 425 грн. 12 коп. -3% річних та 2224 грн. 99 коп. -пеня, порушено провадження та призначено справу до розгляду на 05.12.2011 року. Ухвалою господарського суду від 05.12.2011 року розгляд справи було відкладено на 19.12.2011 року. 19.12.2011 року судом оголошено перерву в судовому засіданні до 11.01.2012 року для надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору.
30.11.2011 року Відкрите акціонерне товариство «Бориславський експериментальний ливарно -механічний завод»звернулось до господарського суду із зустрічним позовом № 18-2/521 від 17.11.2011 року про стягнення із позивача 291820 грн. Ухвалою господарського суду від 02.12.2011 року зустрічна позовна заява була повернута на підставі ст. 60 та п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
В судовому засіданні 11.01.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги.
Відповідач факт наявності заборгованості не заперечив, подав заяву про зменшення розміру пені з огляду на важке фінансове становище.
Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
11.01.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 13.01.2012 року.
Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі по тексту рішення -позивач) звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Бориславський експериментальний ливарно -механічний завод»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 16692 грн. 23 коп. Позивач, в позовній заяві вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки чавунного металобрухту № 128/22-10 від 18.03.2010 року, на підставі якого позивач зобов'язався провести поставку чавунного брухту, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його. Позивач вказує, що станом на день вирішення спору, борг відповідача перед ним за поставлену продукцію становить 13625 грн. 00 коп.
Загальна сума позову із врахуванням пені, річних та інфляційних складає 16692 грн. 23 коп.
В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 18.03.2010 року було укладено угоду № 128/22-10 на поставку чавунного металобрухту, відповідно до якого «Брухтоздавач»(позивач по справі) зобов'язався провести поставку чавунного брухту (брухту), а «Брухтоодержувач»(відповідачу по справі), в свою чергу, прийняти та оплатити. Пунктом 3 сторони визначили загальну кількість брухту - 500 тон. Орієнтована сума угоди становить 850000 грн. (п. 5 угоди).
Передача брухту брухтоздавачем брухтоодержувачу оформляється двохстороннім приймально-здавальним актом (ф.19 -автотранспортом) (п. 8 угоди).
Згідно актів від 29.03.2011 року на 7 тон та від 30.03.2011 року на 6,45 тон брухту та відходів чавунних виробів вид. № 506 та накладних до них № 155 на суму 17500 грн. та № 156 на суму 16125 грн. від 31.03.2011 року брухтоздавач передав, а брухтоодержувач прийняв брухт на загальну суму 33625 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 10 угоди розрахунки здійснюються по факту поставки згідно приймально-здавальних актів на протязі 3-ох банківських днів.
03.08.2011 року та 05.08.2011 року відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на суму 20000 грн. 00 коп., внаслідок чого станом на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складає 13625 грн. 00 коп.
На дану суму позивачем нараховано 417 грн. 12 коп. -втрат від інфляції, 425 грн. 12 коп. -річних та 2224 грн. 99 коп. пені.
Відповідач не заперечує факту наявності у нього заборгованості перед позивачем в сумі 13625 грн. Однак, заперечує проти нарахування річних, інфляційних та пені, з огляду на те, що позивач не провів оплату згідно договору № 2КС/11 від 09.03.2011 року. Однак, суд не може прийняти заперечення відповідача до уваги, оскільки предметом даного позову є зобов'язання, що виникли у сторін на підставі угоди № 128/22-10 від 18.03.2010 року.
Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або інших цілях, по пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням , а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведене та встановлений судом факт порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання у розмірі 13625 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення грошових коштів в розмірі 13625 грн. 00 коп. на користь позивача.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 13625 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення 417 грн. 12 коп. втрат від інфляції та 425 грн. 12 коп. -3% річних.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає що, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Пункт 1 ст. 547 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Пунктом 10 угоди № 128/22-10 від 18.03.2010 року сторони передбачили сплату пені в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу, але не більше подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня за несвоєчасну оплату відпущеного, але неоплаченого металобрухту.
11.01.2012 року відповідач звернувся із заявою про зменшення розміру пені з огляду на важке фінансове становище підприємства, що підтверджується випискою з особового рахунку боржника станом на 29.12.2011 року.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Це положення доповнюється також і змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
З огляду на викладене, суд зменшує розмір нарахованої позивачем пені на 50%.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 13625 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовні вимогу про стягнення 13635 грн. 00 коп. основного боргу, 417 грн. 12 коп. втрат від інфляції, 435 грн. 12 коп. -3% річних та 1112 грн. 50 коп. пені.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Бориславський експериментальний ливарно -механічний завод», м. Борислав, пров. Зубрицький, 1 (код ЄДРПОУ 00136863) на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Кудрявського, 26/28 (код ЄДРПОУ 30019775) 13635 грн. 00 коп. основного боргу, 417 грн. 12 коп. втрат від інфляції, 435 грн. 12 коп. -3% річних, 1112 грн. 50 коп. пені, 167 грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні 1112 грн. 50 коп. пені відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.