ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/25118.01.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С."
до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі
Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
про зобов'язання вчинити дії Суддя Сташків Р.Б.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_1. представник за довіреністю.
У листопаді 2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "О.М.С." (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (далі - відповідач) про зобов'язання виконання обов'язоку, передбаченого Договором №3010275 від 19.10.2004 на постачання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання в приміщенні, що належить ТОВ “О.М.С.” на праві власності, в обсягах, передбачених додатком № 1 вищевказаного договору.
Ухвалою суду від 16.11.2011 було порушено провадження у справі №34/251, розгляд справи було призначено на 05.12.2011.
Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва з огляду на те, що суддя Сташків Р.Б. з 05.12.2011 перебував на лікарняному, та з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №34/251 на розгляд судді Мудрому С.М.
Ухвалою суду від 05.12.2011 розгляд справи відкладено на 20.12.2011.
Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва з огляду на те, що суддя Сташків Р.Б. з 15.12.2011 вийшов з лікарняного та з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №34/251 на розгляд судді Сташківу Р.Б.
У судовому засіданні 20.12.2011 представник відповідача у даному судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, та надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з тієї підстави, що ним було припинене постачання теплової енергії споживачеві у зв'язку з наявністю заборгованості.
Ухвалою суду від 20.12.2011 розгляд справи було відкладено на 11.01.2012.
Ухвалою суду від 11.01.2012 продовжено розгляд справи на 15 днів.
Ухвалою суду від 11.01.2012 розгляд справи було відкладено на 18.01.2012.
Через відділ діловодства суду представником позивача подане клопотання про перенесення розгляду справи. Суд відмовив у задоволенні поданого клопотання.
Так, відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.
Крім того, відповідно до статті 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Ухвалою суду від 11.01.2012 розгляд справи продовжено, проте чергове відкладення спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України строку.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю “О.М.С” (абонент) був укладений договір № 3010275 від 19.10.2004 (далі -Договір) про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої пари на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.
Відповідно до пункту 2.3.1 Договору позивач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Відповідно до пункту 2.3.2 Договору виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У поданому відзиві відповідач зазначає, що оскільки позивач не виконував свої зобов'язання, передбачені Договором, постачання теплової енергії на потреби централізованого опалення та вентиляції торгівельного комплексу ТОВ «О.М.С.»припинено з 14.04.2009 у зв'язку із закінченням опалювального сезону 2008-2009, що підтверджується корінцем наряду № 1046 від 14.04.2009. А постачання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання торгівельного комплексу ТОВ «О.М.С.»припинено з 03.06.2009 у зв'язку із існуючим боргом за теплову енергію, що підтверджується корінцем наряду № 1660 від 28.05.2009.
В свою чергу, позивач зазначає, що всупереч умовам договору відповідач не постачав теплову енергію, на початку опалювального сезону 2010/2011 та на початку 2011/2012, не дивлячись на наявність у позивача акту готовності теплового обладнання до роботи в опалювальному сезоні 2010/2011 та спати вартості заявленої в договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період у відповідності до п. 2 Додатку №4 до Договору «порядок розрахунків за теплову енергію».
Крім того, позивач зазначив, що у останнього відсутній борг перед відповідачем, а дії відповідача є порушенням умов п. 3.1.2 Договору.
АЕК “Київенерго” 17.09.2009 звернулася до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до ТОВ “О.М.С.” про стягнення заборгованості. 28.09.2009 р. у справі № 41/656 Господарським судом м. Києва була винесена ухвала про порушення провадження у справі. В зазначеному судовому процесі ТОВ “О.М.С.” наявність заборгованості заперечувало, посилаючись на нечинність тарифів, які АЕК “Київенерго” застосовував при розрахунку суми заборгованості. 19 жовтня 2009 року ухвалою суд провадження у справі № 41/656 до вирішення інших, пов'язаних з нею справ, зупинено.
Позивач у позовній заяві пояснив, що у зв'язку з тим, що відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, яке б підтверджувало б заборгованість позивача перед відповідачем, то відповідач не мав права здійснити відключення позивача від теплових мереж та припиняти постачати теплову енергію.
Суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 1 статті 25 Закону України “Про теплопостачання” встановлено, що теплопостачальна організація має право обмежувати або припиняти постачання теплової енергії споживачам після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за три робочі дні, в разі заборгованості за спожиту теплову енергію в порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 30 Правил користування тепловою енергією затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198 встановлено, що теплопостачальна організація відповідно до договору має право частково або повністю припинити постачання теплової енергії споживачеві у разі несплати за спожиту теплову енергію протягом строку, визначеного в договорі, крім споживачів, відключення яких заборонено законодавством.
З пункту 3.1.2 договору № 3010275 від 19.10.2004 про постачання теплової енергії у гарячій воді укладеного між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”(енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю “О.М.С.”(абонент) вбачається, що енергопостачальна організація має право частково, або повністю відключати тепловикористовуюче обладнання абонента в разі невиконання термінів оплати коштів за відпущену теплову енергію визначених в додатку № 4 до договору (порядок розрахунків за теплову енергію).
Пунктом 6 додатку № 4 до договору передбачено, що у разі порушення терміну оплати за поточне споживання, визначеного у пункту 2 додатку, чи наявності боргу на початок кожного розрахункового періоду, енергопостачальна організація має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії, згідно додатку № 7 до договору.
Пунктом 2 даного додатку встановлено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.
Судом враховано, що на розгляді Господарського суду м. Києва перебувала справа №37/10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “О.М.С” до Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” про примусове виконання обов'язків, передбачених договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3010275 від 19.10.2004 в натурі, а саме: відновлення постачання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання в приміщенні за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 136, що належить ТОВ “О.М.С.” на праві власності, в обсягах, передбачених додатком № 1 вищевказаного договору.
На обґрунтування даного позову позивач посилався на неправомірність відключення від теплових мереж, що порушують умови Договору.
Рішенням Господарського суду м. Києва у позові Товариству з обмеженою відповідальністю “О.М.С” відмовлено, у рішенні 37/10 встановлено, що відповідач діяв правомірно щодо відключення позивача від теплових мереж.
Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У справі №34/251 позивач посилається на відсутність заборгованості перед відповідачем і з огляду на це на думку позивача відповідач порушує умови договору щодо непостачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно до вимог статті 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом грудня 2008 року -лютого 2009 року на підставі вищевказаного договору відповідач здійснював постачання теплової енергії позивачу. Плату за поставлену в цей період теплову енергію відповідач визначав на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1662, від 27 листопада 2008 року, №1780/1 від 25 грудня 2008 року, №128 від 5 лютого 2009 року, №230 від 02 березня 2009 року.
Згідно з Указами Президента України №1199/2008 від 24 грудня 2008 року, №65/2009 від 3 лютого 2009 року, №76/2009 від 9 лютого 2009 року, зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного, у сторін відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.
Зазначена позиція викладена зокрема і в постанові Вищого господарського суду України №42/380 від 03.02.2010.
До 1 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляються відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації №86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження №715 від 18 червня 2007 року.
Розпорядження Київської міської державної адміністрації №1662 від 27 листопада 2008 року про втрату чинності розпорядження №86 від 31 січня 2007 року скасоване.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №230 від 2 березня 2009 року з 10 лютого 2009 року поновлено у дії розпорядження №86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження №715 від 18 червня 2007 року.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про застосування відповідачем тарифів, передбачених нечинними розпорядженнями КМДА, що спричинило завищення вартості спожитої теплової енергії за спірний період.
З поданого відповідачем розрахунку основного боргу за спожиту теплову енергію по Договору вбачається, що станом на момент 01.11.2011 борг позивача перед відповідачем становить 139222,65 грн. в тому числі за нарахування за період січень 2008 року - лютий 2009 року (199 992,08 грн.), проте враховуючи перерахунок боргу з урахуванням скасованих розряджень КМДА, вартість спожитої позивачем теплової енергії становить 77 998,02 грн. Таким чином, борг позивача перед відповідачем станом на 01.11.2011 з урахуванням зазначеного перерахунку складає 17 228,59 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Посилання позивача на зупинення провадження у справі № 41/656 Господарського суду міста Києва не є підставою для невиконання обов'язків зі сплати спожитої теплової енергії за договором № 3010275 від 19.10.2004 про постачання теплової енергії у гарячій воді.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “О.М.С.”.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.Б. Сташків
Повний текст рішення підписано 25.01.2012